Споруда: відмінності між версіями

'''[[Інженерні споруди]]'''&nbsp;— це об'ємні, площинні або лінійні наземні, надземні або підземні будівельні системи, що складаються з опорних та, в окремих випадках, обгороджувальних конструкцій, які призначено для виконання виробничих процесів різних видів: розміщення устаткування, матеріалів та виробів, для тимчасового перебування і пересування [[Людина|людей]], [[Транспортний засіб|транспортних засобів]], вантажів, переміщення рідких та газоподібних продуктів (дамби, [[Тунель через Берингову протоку|тунелі]], естакади, мости тощо)<ref name=DK018 />.

2. [[Ландшафтна архітектура|Ландшафтний дизайн]]:

3.[[Містобудування]]:

''Конструкції що обгороджують'' захищають приміщення будинку від впливу [[Довкілля|навколишнього]] середовища, або розподіляють їх одне від іншого.

Фундаменти і стіни підвалів становлять підземну частину будинку, зовнішні стіни, міжповерхове перекриття, сходи, [[дах&nbsp;]]— надземну частину.

* &nbsp;— [[Стіна|стіни]] (зовнішні, внутрішні)

* &nbsp;— [[Вікно|вікна]]

* &nbsp;— [[двері]]

Будинком називають наземне спорудження, що має внутрішній простір, призначений і пристосований для того чи іншого виду людської діяльності (наприклад, житлові будинки, заводські корпуси, [[Вокзал (будівля)|вокзали]] тощо). Таким чином, ми бачимо, що поняття «спорудження» ніби містить у собі також, поняття «будинок». У практичній діяльності, прийнято усі інші спорудження відносити до так званих інженерних. Іншими словами це спорудження, які призначено для виконання сугубо технічних завдань (наприклад, міст, [[телевізійна щогла]], тунель, станція метро, [[Димова труба|димар]], [[резервуар]] та інше). Внутрішній простір будинків розподіляється на окремі приміщення (житлова кімната, кухня, аудиторія, службовий кабінет, цех тощо). Приміщення, розташовані в одному рівні, утворюють поверх. Поверхи розділяються перекриттями. У будь-якому будинку можна умовно виділити три групи взаємно пов'язаних між собою частин елементів, що у той же час ніби доповнюють і визначають один одного: об'ємно-планувальні елементи, тобто великі частини, на які можна розподілити весь обсяг будинку (поверх, окреме [[приміщення]], частина [[Будинок|будинку]] між основними його стінами, що розділяють та інше); конструктивні елементи, котрі визначають структуру будинку (фундаменти, стіни, перекриття, дах тощо); будівельні вироби, тобто порівняно дрібні деталі, з яких складаються конструктивні елементи. Форма будинку у плані, його розміри, а також розміри окремих приміщень, поверховість і інші характерні ознаки визначаються у ході проектування будинку з урахуванням його призначення. Будь-який будинок повинен відповідати наступним основним вимогам:

2) технічної доцільності, тобто будинок повинен надійно захищати людей від [[Будівельна ізоляція|зовнішніх впливів]] (низьких чи високих температур, [[Атмосферні опади|опадів]], [[Вітер|вітру]]), бути міцним і стійким, тобто витримувати різні навантаження, та довговічним, тобто зберігати нормальні експлуатаційні якості у часі;

3) [[Архітектурний дизайн освітлення|архітектурно-художньої виразності]], тобто будинок повинний бути привабливим за своїм зовнішнім (екстер'єр) та внутрішнім (інтер'єр) виглядом, сприятливо впливати на [[Психологія|психологічний стан]] і свідомість людей;

4) економічної доцільності, що передбачає найбільш оптимальні для даного виду будинку витрати праці, засобів і часу на його зведення. У цьому разі, треба також поряд з одноразовими витратами на будівництво, враховувати і витрати, пов'язані з експлуатацією будинку. Безумовно, комплекс цих вимог не можна розглядати у відриві один від одного. Звичайно під час проектування будинку, прийняті рішення є результатом узгодженості з урахуванням усіх вимог, що забезпечують його наукову обґрунтованість. Головною з перерахованих вимог, є функціональна, чи технологічна, доцільність. Через те, що будинок є матеріально-організованим середовищем для здійснення людьми найрізноманітніших процесів [[Праця|праці]], побуту та відпочинку, приміщення будинків повинні найбільш повно відповідати тим процесам, на які дане приміщення розраховане; отже, основним у будинку чи його окремих приміщеннях, є його функціональне призначення. ДОДо того-ж, потрібно розрізняти головні та допоміжні завдання. Так, у [[Будинок|будинку]] школи, головною функцією є навчальні заняття, тому [[Школа|шкільна]] [[споруда]] в основному, складається з навчальних приміщень (класні кімнати, лабораторії тощо). Поряд з цим, у будинку здійснюються і допоміжні завдання: [[Харчування людини|харчування]], суспільні заходи, [[керівництво]] тощо. Для такої мети, передбачаються спеціальні приміщення: їдальні та буфети, актові зали тощо. У цьому разі, перераховані функції для цих приміщень будуть головними. Їм же відповідають свої підсобні функції. Усі приміщення в будинку, що відповідають головним і допоміжним завданням, пов'язуються між собою комунікаційними приміщеннями, основне призначення яких, забезпечувати [[рух]] людей (коридори, сходи, вестибулі та інше). Якість середовища залежить від таких чинників, як: простір для діяльності людини, розміщення устаткування та рух людей; стан повітряного середовища ([[температура]] і [[вологість]], повітрообмін у приміщенні); [[Акустика|звуковий режим]] (забезпечення чутності і [[Будівельна ізоляція|захист від шумів]], що заважають,); світловий режим; [[Архітектурний дизайн освітлення|видимість і зорове сприйняття]]; забезпечення зручностей пересування і безпечної евакуації людей. Отже, задля того, щоб правильно запроектувати [[приміщення]], створити у ньому оптимальне середовище для людини, необхідно врахувати усі вимоги, що визначають якість [[Довкілля|середовища]]. Ці вимоги для кожного виду будинків і його приміщень установлюються [[Будівельні норми|Будівельними нормами]] і правилами (СНіП)&nbsp;— основним державним документом, що регламентує проектування і будівництво будинків і споруджень у нашій країні. Технічна доцільність будинку визначається рішенням його конструкцій, що повинне враховувати усі зовнішні впливи, які сприймаються будинком у цілому й його окремими елементами. Ці впливи поділяють на силові і несиловіне силові (вплив середовища). До силового відносять: навантаження від власної маси елементів будинку (постійні навантаження), маси устаткування, людей, снігу, навантаження від дії вітру (тимчасові) і особливі (сейсмічні навантаження, впливи в через аварії устаткування тощо). До несиловогоне силового впливу відносять: температурні впливи (викликають зміну лінійних розмірів конструкцій), впливу атмосферної і ґрунтової вологи (викликають зміну властивостей матеріалів конструкцій), рух повітря (зміна мікроклімату в приміщенні), вплив променистої енергії сонця (викликає зміну фізико-технічних властивостей матеріалів конструкцій), вплив агресивних хімічних домішок, що містяться у повітрі (можуть призвести до руйнування конструкцій), біологічні впливи (які викликано мікроорганізмами чи комахами, що приводить до руйнування конструкцій), вплив шуму від джерел усередині чи поза будинком, що порушує нормальний акустичний режим приміщення. З урахуванням зазначених впливів, будинок повинен задовольняти вимоги міцності, стійкості і довговічності.

Будівельні норми і правила поділяють будинки за довговічністю на чотири ступені: І&nbsp;— термін служби більше 100 років; ІІ&nbsp;— від 50 до 100 років; ІІІ&nbsp;— від 20 до 50 років; IV&nbsp;— від 5 до 20 років. Важливою технічною вимогою до будинків є [[пожежна безпека]], що означає [[Давач диму|перелік заходів]], що зменшують можливість виникнення пожежі а, отже, загоряння конструкцій будинку. Застосовувані для будівництва матеріали та конструкції, поділяють на неспалені, важкозаймисті і займисті. Конструкції будинку характеризуються також межею вогнестійкості, тобто опором впливу вогню (у годинах) до втрати міцності чи стійкості, або до утворення наскрізних тріщин чи підвищення температури на поверхні конструкції з боку, протилежної дії вогню, до 140 С (у середньому). За вогнестійкістю, будинки розділяють на п'ять ступенів у залежності від ступеня загоряння і межі вогнестійкості конструкцій. Найбільшу вогнестійкість мають будинки І ступеня, а найменшу&nbsp;— V ступеня. До будинків І, ІІ й ІІІ ступенів вогнестійкості відносять кам'яні будинки, до IV&nbsp;— дерев'яні оштукатурені, до V&nbsp;— дерев'яні непоштукатуреніне поштукатурені будинки. У будинках І й ІІ ступенів вогнестійкості стіни, опори, перекриття і перегородки незаймисті. У будинках ІІІ ступеня вогнестійкості стіни й опори незаймисті, а перекриття і перегородки важкозаймисті. Дерев'яні будинки IV і V ступенів вогнестійкості за протипожежними вимогами, повинні мати не більш двох поверхів. Архітектурно-художні якості будинку визначаються ознаками краси. Будинок мусить бути зручним у функціональному та технічному відношенні. Естетичні якості будинку чи комплексу будинків, може бути піднесено до рівня архітектурно-художніх образів, тобто рівня мистецтва, що відбиває засобами архітектури, визначену ідею, яка активно впливає на свідомість людей. Для досягнення необхідних архітектурно-художніх якостей, використовують композицію, масштабність, [[Архітектурний дизайн освітлення|освітлення]] та інше. Під час вирішення економічних вимог, повинно бути обґрунтовано прийнято розміри і форму приміщень з урахуванням дійсних потреб людей. Так, по мірі рішення житлової проблеми у нашій країні, підвищується норма житлової площі на людину, квартири стають більш зручними за плануванням, мають велику допоміжну площу, вбудоване устаткування. Економічна доцільність у рішенні технічних завдань, включає забезпечення міцності[[Міцність|міцност]]<nowiki/>і і стійкості будинку, його довговічності. До того-ж потрібно, щоби вартість 1 м2 площі чи 1 м3 обсягу будинку, не перевищувала встановленої межі. Зниження [[Вартість|вартості]] будинків, може бути досягнуто раціональним плануванням і недопущенням надмірностей під час встановлення площ і обсягів приміщень, а також внутрішній і зовнішній обробці; вибором найбільш оптимальних конструкцій з урахуванням виду будинку і умов його експлуатації; застосуванням сучасних методів і прийомів виконання будівельних робіт з урахуванням досягнень будівельної науки і техніки. Для вибору економічно доцільних рішень СНіПом установлено розподіл будинків за капітальністю на чотири класи залежно від їхнього призначення і значимості. Наприклад, будинок може бути віднесено до першого класу, якщо він має також ступінь вогнестійкості і довговічності, виконаний з першосортних матеріалів, конструкції мають достатній запас міцності, якщо приміщення у ньому мають усі види благоустрою, що відповідають його призначенню, підвищено якість обробки. Будинки у залежності від призначення прийнято поділяти на цивільні, промислові та сільськогосподарські.