Монгольська імперія: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
м →Правління Чингісхана. 1206–1227: уточнення |
стиль |
||
Рядок 54:
З другої половини [[XII століття]] у монголів стали відмирати родоплемінні відносини, а з появою [[приватна власність|приватної власності]] сформувалися окремі сім'ї. На той час Русь була більш розвиненою державою, ніж монголи, які кочували.
Найбільш багатим у монголів вважався той, у кого було більше [[худоба|худоби]] та коней. Для цього їм потрібні були великі площі землі. У монголів були свої [[вождь|вожді]], які називалися [[хан]]ами. У ханів в підпорядкуванні були [[нойон]]и, що були вождями племен. Саме вони захопили для своєї худоби
У монголів в ті часи почали зароджуватися феодальні відносини, що можна назвати державністю. Міст Монгольська імперія не будувала, а багатство вимірювалось кількістю [[пасовище|пасовищ]] і худоби. Вважалося, що монголи — це відстала [[цивілізація]]. Вони були дуже войовничим народом. Для того щоб захопити нові пасовища, вони без роздумів знищували тих, кому ці пасовища належали раніше.
Рядок 149:
Мунке, що був Великим ханом у [[1251]]–[[1259]] роках, посилає два війська, кожне чисельністю півмільйона воїнів під командуванням своїх братів: [[1258]] року потужний наступ [[Хубілай|Хубілая]], Великого хана у [[1260]]–[[1294]] роках, на Південний Китай і [[Хулагу-хан|Хулагу]], що в [[1251]]–[[1265]] роках завойовує Персією і править новоствореною державою [[Ільхани|Іль-ханів]]. [[1258]] року — розорення мільйонного міста [[Багдад]]а, взяття [[Алеппо]] і [[Дамаск]]а. Монгольський наступ розбивається об переважаючу хоробрість [[Мамелюки|мамелюків]] (раби-найманці з Чорномор'я), котрі здійснюють військове панування над [[Єгипет|Єгиптом]] (до [[1517]] року) і завдають у [[1260]] році монголам поразки під Айн-Джалутом (Джерело Голіафа). Імперія Іль-ханів не сягає за [[Євфрат]]. Вона ісламізується близько [[1300]] року і зливається з культурно переважаючим населенням. [[1336]] рік — розпад Іль-ханату на окремі династії Джалаїридів (Багдад), Музаффаридів ([[Шираз]], [[Ісфагн]]), Сербедарів, Гуридів ([[Герат]], [[Балх]]).
На цей час Монгольська надімперія представляла собою величезну територію, населену десятками і сотнями племен і народностей, які перебували на різних
Центральну частину імперії становив домен великих ханів — Монголія і Північний Китай, його столиця [[Каракорум]] вважалася головним містом усієї Монгольської імперії. На схід і захід від [[Алтайські гори|Алтайських гір]] розміщувався улус нащадків Угедея з центром у м. Чугучак. Улус нащадків Джагатая об'єднував області сходу [[Середня Азія|Середньої Азії]] по річку Аму-Дар'я; центром цього уділу було м. Алмалик на річці Ілі, поблизу суч. Кульджі. Іран, Ірак і Закавказзя входили до улусу Хулагу, з центром у місті Тебріз. Остання, п'ята частина імперії належала нащадкам Джучі і включала усі східноєвропейські володіння монголів з центром в м. Сараї на Волзі, поблизу сучасної Астрахані.
| |||