Христинівка: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 58:
Уведення в експлуатацію залізничних колій [[Вапнярка]] — Христинівка (1889 року), [[Козятин]] — Умань (1890 року), Христинівка — [[Шпола]] (1891 року) і залізничного вузла у 1891 році, а також створення оборотного паровозного депо створило важливий транспортний осередок біля села Христинівка.<ref>П. Н. Андреев. Иллюстрированый путеводитель по Юго-Западным дорогам, стор.467, 468, 485, 486.</ref> Христинівка стала значним хлібним ринком. Зросло її економічне значення, а це в свою чергу сприяло збільшенню населення. В 1900 році тут проживало 3475 чоловік.<ref>Список населенных мест Киевской губернии, стор. 1618–1619.</ref>
=== У вирі подій 1917-1920-х ===
В другій половині лютого 1918 року село окупували радянські війська, а вже 5 березня воно перейшло під владу Директорії.
У перших числах січня 1921 року, під час партизанського протибільшовицького рейду [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]] під керівництвом отамана [[Гулий-Гуленко Андрій Олексійович|Андрія Гулого-Гуленка]] (8 листопада 1920 - початок 1921), на відстані близько 5 км на південь від Христинівки переслідуваний частинами Червоної армії відділ полковника Сірка потрапив у оточення. Під час загалом вдалого прориву було, проте, важко пораненого А.Гулого-Гуленка. За свідченням учасника походу, автора спогадів "Рейд генерала Гулого-Гуленка", сотника О.Вдовиченка, пораненого отамана перевдягнено у цивільний одяг й на селянських санях укрито горою кожухів (самий бій та прорив відбувалися в умовах сильного морозу й хурделиці: "...Під тиском вітру коні заточувалися немов п’яні. Сухий, зірваний із поля, сніг проникав крізь одіж і колов тіло наче голками"). Перевдягнувся у цивільне також керівник контррозвідки рейдуючої групи сотник Гришний. Повстанці мали фальшиві документи згідно з якими генерал Гулий ставав "лісником", що його поранили "бандити". Як пише О.Вдовиченко, сотник та отаман планували дістатися найближчої цукроварні, де були лікар та амбулаторія, а відтак можливість отримати першу медичну допомогу. Врешті, Гришний та Гулий-Гуленко успішно дісталися річки Дністер та дочекавшись встановлення криги перейшли кордон із Румунією.<ref>{{Cite book|title=Рейд генерала Гулого-Гуленка|last=Вдовиченко|first=О.|year=|publisher=Бюлетень Союзу Бувших Українських вояків у Канаді. - 1961. - Жовтень-грудень. - Ч.9|location=Торонто|pages=11|language=|isbn=}}</ref> ▼
=== Міжвоєнні радянські часи ===▼
13 березня 1919 року село вдруге захопили війська [[Червона армія|Червоної армії]]. Тоді ж у Христинівці було створено трудову комуну. До її складу в травні входило близько 200 чоловік з місцевих селян, залізничників, учителів. Рада комуни складалася з агронома, 2 учителів і 2 залізничників. Комунари обробляли 15 десятин землі з колишнього маєтку Терещенка.<ref>Історія колективізації сільського господарства Української РСР 1917–1937 рр., т.1, стор.112.</ref>
В вересні 1919 року до села ввійшли війська генерала [[Денікін Антон Іванович|Денікіна]], які утримували владу до 14 січня 1920 року, коли частини 44-ї дивізії Червоної армії знову не захопили її.<ref>М. К. Колісник. Відновлення і зміцнення Радянської влади на Україні. 1919–1920, стор.44.</ref>
▲У перших числах січня 1921 року, під час партизанського протибільшовицького рейду [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]] під керівництвом отамана [[Гулий-Гуленко Андрій Олексійович|Андрія Гулого-Гуленка]] (8 листопада 1920 - початок 1921), на відстані близько 5 км на південь від Христинівки переслідуваний частинами Червоної армії відділ полковника Сірка потрапив у оточення. Під час загалом вдалого прориву було, проте, важко пораненого А.Гулого-Гуленка. За свідченням учасника походу, автора спогадів "Рейд генерала Гулого-Гуленка", сотника О.Вдовиченка, пораненого отамана перевдягнено у цивільний одяг й на селянських санях укрито горою кожухів (самий бій та прорив відбувалися в умовах сильного морозу й хурделиці: "...Під тиском вітру коні заточувалися немов п’яні. Сухий, зірваний із поля, сніг проникав крізь одіж і колов тіло наче голками"). Перевдягнувся у цивільне також керівник контррозвідки рейдуючої групи сотник Гришний. Повстанці мали фальшиві документи згідно з якими генерал Гулий ставав "лісником", що його поранили "бандити". Як пише О.Вдовиченко, сотник та отаман планували дістатися найближчої цукроварні, де були лікар та амбулаторія, а відтак можливість отримати першу медичну допомогу. Врешті, Гришний та Гулий-Гуленко успішно дісталися річки Дністер та дочекавшись встановлення криги перейшли кордон із Румунією.<ref>{{Cite book|title=Рейд генерала Гулого-Гуленка|last=Вдовиченко|first=О.|year=|publisher=Бюлетень Союзу Бувших Українських вояків у Канаді. - 1961. - Жовтень-грудень. - Ч.9|location=Торонто|pages=11|language=|isbn=}}</ref>
▲=== Міжвоєнні радянські часи ===
З квітня 1923 року Христинівка районний центр. Восени 1924 року стала до ладу невеличка [[електростанція]], що забезпечувала енергією підприємства і установи.
| |||