Бойниці: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 52:
| примітки =
}}
'''Бо́йніце''' ({{lang-sk|Bojnice}}, {{lang-de|Weinitz}}, {{lang-hu|Bajmóc}}) — місто на заході [[Словаччина|Словаччині]], що розміщене біля підніжжя гір [[Стражовске Врхи]]. Населення близько 5
Місто Бойніце розташоване серед прекрасних лісистих гір на висоті 290
У місті знаходиться один з найкрасивіших замків Словаччини, який часто називають Замком з привидами. [[Бойніцький замок]] — національний пам'ятник культури Словаччини побудований в 1113 році. Колись він належав роду
Курорт працює цілий рік, температура води 25-47 ° С. Термальні сульфідні води 9 мінеральних джерел і сульфідний мул застосовуються для ванн. Клімат в Бойніце помірний континентальний, м'який, сухий.
Тут лікують захворювання нервової системи і рухового апарату.
== Історія ==
Бойніцький замок був вперше згаданий в 1113 році. Але є відомості, що вже в 9 столітті був на цьому місці був замок з глини а в 12 столітті його перебудували з каменю, заліза і дерева. З часів [[середньовіччя]] в замку функціонують водопровід і каналізація. Замком володіли [[Матуш Чак]], родина Турзо, родина Палффі і нарешті [[Ян Батя]]. Самим знаменитим власником був [[Ян Франтішек Палффі]]. Він виявився останнім власником замку. У XIX ст. Ян грунтовно перебудував замок і прикрасив численні кімнати палацу в романтичному стилі. Причиною тому послужила його любов до французької графині. Однак та не вийшла за нього заміж. В результаті Ян ні на кому так і не одружився і не залишив нащадків. В ознаменування свого холостяцького життя він прикрасив терновим вінцем шпиль головної вежі замку. У цьому ж замку Яна і поховали в кам'яному саркофазі, з щілин якого в 1970-х роках почала просочуватися таємнича рідина, що не піддається хімічній експертизі. Після повернення в замок старовинних ікон, зібраних свого часу Яном, рідина перестала текти з щілин саркофага, але її сліди залишилися до цих пір. За заповітом власника замок мав стати народним музеєм. В порушення волі покійного замок і його оздоблення, включаючи картини, меблі і зброя, розпродали по частинах. Після Другої світової війни в замок повернулося більше половини його раритетів. Музеєм замок став лише в 1950 році . В даний час там проходять екскурсії, відбуваються одруження і влаштовуються театральні вистави, засновані на легендах про привидів замку.
== Демографія ==
За даними перепису 2001 року, в місті було 5 006 жителів. 97,06 % мешканців були [[словаки]], 0,68 % [[чехи]] і 0,24 % [[німці]]. Релігійне склад: 74,55 % [[католики]], 19 % людей, які не мають релігійної приналежності і 2 % [[лютерани]].
| |||