Збірна Екваторіальної Гвінеї з футболу: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Дми88 (обговорення | внесок) |
Дми88 (обговорення | внесок) Немає опису редагування |
||
Рядок 45:
Екваторіальна Гвінея зіграла серію товариських матчів, в рамках підготовки до [[Кубок африканських націй 2012|Кубку африканських 2012]] та відбіркового раунду в КАФ до [[Чемпіонат світу з футболу 2014|Чемпіонату світу з футболу 2014]]. В рамках цієї підготовки вдалося перемогти [[Збірна Ліберії з футболу|Ліберію]] (1:0), але поступилися [[Збірна Кот-д'Івуару з футболу|Кот-д'Івуару]] (0:2), [[Збірна Кабо-Верде з футболу|Кабо-Верде]] (0:5), [[Збірна Малі з футболу|Малі]] (0:3), [[Збірна Естонії з футболу|Естонії]] (0:3), і після того, через чотирнадцять місяців прогали [[Збірна Марокко з футболу|Марокко]] (1:2). Тому було знову запрошено частину гравців, які виступали у збірній раніше. Це був єдиний міжнародний матч з парагвайцем Карлосом Дуарте в якості головного тренера Екваторіальної Гвінеї, він же став для фахівця і останнім у тренерській кар'єрі через рак, який було виявлено у нього під час медичного обстеження, а наступного року він помер.<ref>El Confidencial.com: [http://www.elconfidencial.com/no-hay-estrellas/2011/muerte-carlos-diarte-lobo-valencia-20110630-80782.html «Помер Карлос Дуарте, кращий ватажок «вовчої зграї»»]</ref> Касто Нопо було призначено виконувачем обов'язків головного тренера. У жовтні 2010 року ''Nzalang Nacional'' («Насіонал Нзаланг») програли вдома [[Збірна Ботсвани з футболу|Ботсвані]] (0:2), ця поразка призвела до заворушень серед уболівальників та репресій зі сторони поліції.
Протягом 2011 року під керівництвом [[Франція|французького]] тренера Анрі Мішеля, якого призначили на цю посаду в грудні 2010 року,<ref>Marca.com: [http://www.marca.com/2010/12/13/futbol/futbol_internacional/1292263379.html «Анрі Мішель, новий головний тренер Екваторіальної Гвінеї»]</ref> вони перемагають [[Збірна Чаду з футболу|Чад]] (2:0) та [[Збірна Гамбії з футболу|Гамбію]] (1:0), перервавши жахливу серію з шести поразок поспіль. Проте наступний матч, який збірна провела на виїзді у [[Франція|Франції]], важко назвати успішним, оскільки в ньому збірна програла з різницею у два м'яча Збірній Франції U-20. Далі, вони відправилися до Португалії, щоб зіграти товариський матч проти [[Збірна Гвінеї-Бісау з футболу|Гвінеї-Бісау]] програли з рахунком 1:4. Як тільки почався спад у збірної вже в цьому ж році тренер залучив більшу кількість націоналізованих гравців, враховуючи національність тренера - в основному гравців з франкомовних африканських країн, в той час як футбоолісти з екваторіальногвінейським корінням та з міжнародним досвідом, такі як [[Хав'єр Бальбоа]], Родольфо Бодіпо або Ювенал Еджонго, не були залучені до складу збірної. Мішеля було піддана критиці кількома виданнями - в першу чергу з боку Бенджаміна Зарандони для щоденної газети AS. Тому тренер почав ігнорувати дзвінки та тиск з боку уряду з вимогою піти у відставку. Команда грала у [[Чемпіонат світу з футболу 2014 (кваліфікаційний раунд, КАФ)|кваліфікаційному раунді відбіркового циклу до Чемпіонату світу 2014 року]], вигравши двобій з [[Збірна Мадагаскару з футболу|Мадагаскаром]] (2:0 в [[Малабо]] і поразка з рахунком 1:2 в [[Антананаріву]]) та вийшла до групового раунду турніру. І, нарешті, Мішель, пішов у відставку в кінці грудня того ж року,<ref>Marca.com: [http://www.marca.com/2011/12/22/futbol/futbol_internacional/1324576014.html «Анрі Мішель знову припиняє роботу в якості головного тренера Екваторіальної Гвінеї»]</ref> за місяць до початку [[Кубок африканських націй 2012|КАН 2012]].
== Чемпіонат світу ==
| |||