Ладозьке озеро: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
доповнення |
доповнення |
||
Рядок 332:
За часів [[Радянсько-фінська війна (1941—1944)|війни-продовження]] (1941—1944) не тільки радянські і фінськи судна були на озері, а також італійські і німецькі (дивись також [[Фінська флотилія K]] та [[Regia Marina#Ладозьке озеро]]. Ладога за часів [[Блокада Ленінграда|Блокади Ленінграда]] (1941—1944) єдиним шляхом постачання в Ленінград. Оскільки східне узбережжя знаходилось в радянських руках. Взимку постачання здійснювалось кригою [[Дорога Життя|Дорогою Життя]], влітку човнами. Після [[Друга Світова війна|Другої Світової війни]] Фінляндія позбулася [[Карелія|Карелії]], всі фінські громадяни були [[Евакуація населення Фінської Карелії|евакуйовані до Фінляндії]]. На північному узбережжі [[Ладозька Карелія|Ладозької Карелії]] місто [[Сортавала]] увійшло до складу [[Карело-Фінська Радянська Соціалістична Республіка|Радянської Карелії]], західне узбережжя — [[Карельський перешийок]] увійшов до складу [[Ленінградська область|Ленінградської області]].
== Історія досліджень озера ==
[[Файл:Fedor chertezh.jpeg|thumb|300px|Мапа {{Не перекладено|Гессель Геррітс|Гесселя Геррітса|en|Hessel Gerritsz}} 1614 року (заснована на кресленні Федора Годунова)]]
Новгородці упродовж кількох століть мали на Ладозі не лише торговий, але й військовий флот. Від них географічні відомості різними шляхами потрапляли до західноєвропейських картографів. На одній з перших мап Московської держави, яку 1544 року виготовив середньовічний німецький картограф [[Себастьян Мюнстер]] позначене озеро Ладога. На [[Велике креслення|Великому кресленні]] 1600 року, яке склав царевич [[Федір II Годунов]] Ладозьке озеро прописане з великою точністю обрисів берегів. У середині XVIII століття було складено «Мапу Ладозького озера і каналу», на якій показані берегова лінія і траса каналу із зазначенням його профілів<ref name="Кобона">[http://www.kobona.ru/ladoga/ladogahistory.html Історія досліджень Ладоги]{{ref-ru}}</ref>.
У 1763-1765 роках за дорученням [[Адміралтейств-колегія (Росія)|Адміралтейств-колегії]] експедиція під керівництвом капітан-лейтенанта Д. Селянинова виконала [[Промірні роботи|промір]] у середній частині озера, досліджувала його прибережну частину поблизу [[Шліссельбург]]а, а біля інших берегів вони провели лише [[Рекогносцировка (геодезія)|рекогносцировку]]. Було складено рукописну мапу, яку так і не надрукували. Пізніше на інших ділянках біля берегів озера проводили дослідження [[гідрограф]]и {{Не перекладено|Фондезін Мартин Петрович|Мартин Фондезін|ru|Фондезин, Мартын Петрович}} і {{Не перекладено|Мордвинов Семен Іванович|Семен Мордвинов|ru|Мордвинов, Семён Иванович}}. На основі цих відомостей у 1812 році в креслярській Адміралтейського департаменту було складено і видано першу мапу всього Ладозького озера. 1858 року {{Не перекладено|Морське міністерство Російської імперії|Морське міністерство|ru|Морское министерство Российской империи}} розпорядилося зробити систематичний опис озера, для чого Гідрографічний департамент спорядив експедицію під керівництвом [[Штабс-капітан]]а {{Не перекладено|Андрєєв Олександр Петрович (генерал лейтенант)|Олександра Андрєєва|ru|Андреев, Александр Петрович (генерал-лейтенант)}}, яка працювала до 1866 року. За підсумками експедиції [[Російське географічне товариство]] в 1875 році нагородило Андрєєва великою золотою й срібною медалями.
У 1930-х роках Управління з забезпечення безпеки кораблеводіння на Балтійському морі організувало другу експедицію з проведення систематичного опису Ладозького озера, яка створила нову [[Геодезична мережа|геодезичну мережу]] на берегах озера до кордону з Фінляндією, за допомогою [[Гідролокатор| риболотів]] виконала промір берегової та центральної частини озера. У прибережній смузі суші провела [[Топографічна зйомка|топографічну зйомку]], розгорнула мережу [[футшток]]ів для спостережень за коливаннями рівня озера, обстежила багато [[Мілина|мілин]]. На основі цих матеріалів складено мапи і плани масштабів 1:100 000-1:25 000, а на окремі [[Бухта|бухти]] - масштабу 1:10 000. У 1950-1960-х роках Балтійська гідрографічна експедиція проводила систематичний детальний опис всього озера, в результаті якого оновлено старі і накреслено нові плани масштабу 1:10 000.
1956 року Лабораторія озерознавства (тепер {{Не перекладено|Інститут озерознавства РАН||ru|Институт озероведения РАН}}) розпочала проведення комплексних [[Лімнологія|лімнологічних]] досліджень ([[Гідрологія|гідрологічних]], [[Гідрохімія|гідрохімічних]] і [[Гідробіологія|гідробіологічних]]) озера. Систематичні спостереження проводилися на станціях постійної мережі, що включає 114 точок, рівномірно розподілених по акваторії озера, в тому числі 21 точку спостережень, які виконуються в процесі [[моніторинг]]а, і 7 станцій для проведення комплексних спостережень на поздовжньому розрізі озера. В результаті було отримано дані по просторовому і сезонному розподілу характеристик гідрологічних, гідрохімічних і гідробіологічних процесів і вивчено їхній взаємозв'язок в озерній екосистемі. Проводилися комплексні дослідження, спрямовані на вивчення стану екосистеми в умовах зрослого антропогенного впливу, дано прогноз його подальшого розвитку при різних рівнях надходження фосфору в екосистему. Після 1991 року проводилися дослідження закономірностей функціонування екосистеми водойми, розроблено основи еколого-хіміко-токсикологічного моніторингу озера. Крім Інституту озерознавства РАН і Гідрографічної служби [[Військово-морський флот Російської Федерації|Військово-морського флоту РФ]], в дослідженнях Ладозького озера брали участь Північно-Західне управління {{Не перекладено|Федеральна служба з гідрометеорології та моніторингу навколишнього середовища Росії|Роскомгідромета|ru|Федеральная служба по гидрометеорологии и мониторингу окружающей среды}}, Невсько-Ладозьке Басейнове водне управління, Інститут водних проблем Півночі Карельського наукового центру РАН, Державний Комітет з охорони навколишнього середовища Республіки Карелія, {{Не перекладено|ВНІІОкеангеологія||ru|ВНИИОкеангеология}}, {{Не перекладено|Всеросійський науково-дослідний геологічний інститут ім. О. П. Карпінського||ru|Всероссийский научно-исследовательский геологический институт имени А. П. Карпинского}}, [[Санкт-Петербурзький державний університет]], [[Йоенсуу]] та інші організації<ref name="Кобона"/>. Результатом цієї роботи став Атлас «Ладозького озера», який вийшов друком 2002 року<ref name="Атлас «Ладозьке Озеро»">{{книга|автор = |частина = |заголовок =Атлас «Ладозьке Озеро» |посилання =http://www.kobona.ru/ladoga.html |відповідальний = |видання =Інститут озерознавства РАН |місце =СПб. |видавництво = |рік =2002 |сторінки = |сторінок =128 |серія = |isbn = |тираж = }}</ref>.
Від 2002 року на дні Ладозького озера і [[Фінська затока|Фінської затоки]] учасники проекту «Таємниці затонулих кораблів» працюють над складанням державного реєстру затонулих кораблів, літаків і різних підводних об'єктів. Завдяки особливостям води, досить прісної і холодної, багато затонулих об'єктів досить добре збереглися на дні озера<ref name="реєстр затонулих кораблів">[http://news.spbland.ru/i/14478/ У Санкт-Петербурзі складуть державний реєстр затонулих кораблів]{{ref-ru}}</ref>.
== Міста на Ладозі ==
| |||