Безбородько Олександр Андрійович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
стиль, оформлення |
|||
Рядок 17:
| національність = [[українець]]
| відомий_(відома) =
| рід_діяльності = козацький [[полковник]], член Російської Академії, почесний член Академії Мистецтв, царський сенатор, канцлер Російської імперії
| титул = [[світліший князь]] [[Російська імперія|Російської імперії]]
Рядок 23:
| термін =
| попередник =
| наступник =
| партія =
| головував_(-ла) =
| конфесія = [[православ'я]]
| чоловік =
| дружина = Ольга Каратигіна
| діти = Наталія, Ілля, Олександр, [[Георгій Безбородько]]
Рядок 40:
}}
'''Олекса́ндр Андрі́йович Безборо́дько''' ({{ДН|25|3|1747|14}}, [[Глухів]], [[Гетьманщина]]
Добився тимчасового відновлення [[Генеральний військовий суд|Генерального суду]] і деяких інших установ [[Гетьманщина|Гетьманщини]], скасованих за [[Катерина II|Катерини II]].
== Біографія ==
===Кар'єрний зліт===▼
Народився 14 березня 1747 в [[Глухів|Глухові]] в родині генерального писаря [[Безбородько Андрій Якович|Андрія Безбородька]]. Щодо походження роду існувала сімейна легенда. Нібито за часів [[Богдан Хмельницький|Богдана Хмельницького]] шляхтичу Дем'яну Ксенжницькому, який воював на боці козаків, в бою відрубали підборіддя. З того часу його нащадки й почали зватися Безбородьками.▼
▲=== Кар'єрний зліт ===
Андрій Безбородько зробив стрімку кар'єру з військового канцеляриста до генерального писаря. Його син Олександр теж був приречений на успішну кар'єру в Малоросії. Після ліквідації гетьманства його бере під своє крило Петро [[Румянцев-Задунайський Петро Олександрович|Румянцев]] - президент Малоросійської колегії, а потім імперський намісник. Олександр закінчує [[Києво-Могилянська академія (1659—1817)|Києво-Могилянську академію]] і відразу стає [[бунчуковий товариш|бунчуковим товаришем]].▼
▲Народився 14 березня 1747 в [[Глухів|Глухові]] в родині генерального писаря [[Безбородько Андрій Якович|Андрія Безбородька]]. Щодо походження роду існувала сімейна легенда. Нібито за часів
▲Андрій Безбородько зробив стрімку кар'єру з військового канцеляриста до генерального писаря. Його син Олександр теж був приречений на успішну кар'єру в Малоросії. Після ліквідації гетьманства його бере під своє крило Петро [[Румянцев-Задунайський Петро Олександрович|Румянцев]]
Перша практична робота Олександра Безбородбка - служба в канцелярії Румянцева. Там він проявив надзивчайні здібності - надзвичайну пам'ять, працьовитість, уміння жертвувати особистим заради кар'єри.▼
▲Перша практична робота Олександра Безбородбка
Російсько-турецька війна 1768-1774 рр. спровокувала кар'єрний прорив Безбородька. Петро Румянцев грав ключову роль в кампанії і пожинав лаври переможця. Безбородько знаходився при похідній канцелярії командуючого і виконував безліч рутинної роботи. При цьому він командує кількома полками і особисто бере участь в трьох битвах. За час війни Олександр Безбородько доростає до чину київського козацького полковника.▼
▲Російсько-турецька війна
В 1774 р. в болгарському селі Кючук-Кайнарджі Румянцев починає мирні переговори з турками. Безбородько завідує делікатною справою - задобрює ворожих послів цінними подарунками. [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір 1774|Мир]] приносить імперії територію від [[Дніпро|Дніпра]] до [[Південний Буг|Південного Бугу]]<em>.</em> Турки визнають незалежним [[Кримське ханство]], яке поступово дрейфує в бік Росії. ▼
▲В 1774
===На службі в імператриці===▼
Рекомендує Безбородька самій імператриці [[Катерина ІІ|Катерині ІІ]]. В 1775 р. 30-річний Олександр Безбородько переїжджає до Петербургу, де стає секретарем імператриці по "чолобитним" справам. За два роки Безбородько досить добре вивчає французьку мову, пізніше опановує італійську та німецьку. ▼
▲=== На службі в імператриці ===
Імператриця скоро помічає таланти нового секретаря. Вона все частіше вимагає, щоб справи їй доповідав виключно Безбородько. Справи [[Сенат|Сенату]], Синоду, Іноземної колегії, усіх намісництв проходять через його руки. З-під його пера виходить більшість законодавчих актів. Його діловий літературний стиль заслужено здобуває репутацію кращого в імперії. ▼
▲Рекомендує Безбородька самій імператриці [[Катерина ІІ|Катерині ІІ]]. В 1775
▲Імператриця скоро помічає таланти нового секретаря. Вона все частіше вимагає,
З ростом повноважень Безбородько формує свою особисту канцелярію. В кращі часи там працює до 9 чоловік. З 1784 р. правою рукою першого секретаря стає його земляк [[Дмитро Трощинський]], який бере на себе всю чорнову роботу. ▼
В 1779 р. - Безбородько вже бригадир, пізніше кавалер новоствореного ордену св. Володимира. Отримує тисячу кріпосних в Білорусі, а потім і в Україні. Скоро він організовує поїздку імператриці в Могильов, де вона зустрічається зі своїм союзником австрійським імператором [[Йосиф ІІ|Йосифом ІІ]].▼
▲З
Імператриця переводить його на дипломатичний фронт. В 1780 р. вона прикріпляє Безбородька в чині генерал-майора до Колегії іноземних справ як уповноваженого для всіх іноземних переговорів. ▼
▲В 1779
▲Імператриця переводить його на дипломатичний фронт. В 1780
Першу делікатну місію - анексію Криму - Безбородько виконав блискуче. 8 квітня 1783 р. виходить маніфест про приєднання Криму, написаний Безбородьком. Успішна зовнішньополітична оборудка дає привід імператриці нагородити його титулом графа.▼
▲Першу делікатну місію
Тим часом російська дипломатія на чолі з Безбородьком отримала ще одну перемогу над стратегічним ворогом - Османською імперією. В 1782 р. був укладений Георгіївський трактат, за яким грузинське царство переходило під протекцію імперії. Безбородько рекомендує цариці не гаяти часу і цілком анексувати [[Грузія|Грузію]]. Цариця на це не наважилась, через 5 років трактат фактично розірваний, а задум першого секретаря імперії реалізований лише на початку наступного століття.▼
▲Тим часом російська дипломатія на чолі з Безбородьком отримала ще одну перемогу над стратегічним ворогом
Коли низка взаємних провокацій між [[Російська імперія|Російською]] та [[Османська імперія|Османською імперіями]] скінчилась відкритою війною Безбородько пише головний ідеологічний документ цієї війни - маніфест. Головна його ідея - миролюбність Росії та підступність і нахабність турків. Також він відопвідав за комунікацією між центром та головнокомандувачами - князем Потьомкіним та графом Румянцевим. ▼
▲Коли низка взаємних провокацій між [[Російська імперія|Російською]] та [[Османська імперія|Османською імперіями]] скінчилась відкритою війною Безбородько пише головний ідеологічний документ цієї війни
В 1788 р. Безбородько підтримує ідею надвірного радника [[Василь Капніст|Василя Капніста]] відродити козацтво в Малоросії, щоб сформувати мобільні з'єднання легкої кавалерії. Але проект так чомусь і не реалізовують. ▼
▲В 1788
В серпні 1790 р. стараннями Безбородька укладено Верельський мир Росії зі [[Швеція|Швецією]] на умовах непорушності довоєнних кордонів. Імператриця відзначає заслуги Безбородька чином дійсного таємного радника. Після смерті [[Григорій Потьомкін|Григорія Потьомкіна]] Катерина ІІ доручає йому вести мирні переговори з турками. Досить швидко він добився головної поступки - Чорноморське узбережжя від Південного Бугу до Дністра переходило до імперії. 29 грудня 1791 р. Російська та Османська імперії підписують [[Ясський мирний договір|Ясський мир]]. Творець цього миру Олександр Безбородько отримує в нагороду оливкову гілку та 5 тисяч кріпаків. ▼
▲В серпні 1790
Після такого дипломатичного тріумфу Олександр Безбородько займається польськими справами. Росія намагається перешкодити реформам в Польщі. В 1791 р. він готує виступ шляхетської опозиції проти реформаторів. Опозиціонери створюють [[Торговицька Конфедерація 1792|Торговицьку конфедерацію]] і офіційно просять допомоги у Росії. В січні 1793 р. Росія підписує конвенцію з Пруссією про поділ польських земель. Після визвольного повстання під проводом [[Тадеуш Костюшко|Тадеуша Костюшко]] Безбородько вважає, що тепер слід окупувати та анексувати Польщу. Він пише твір "Оголошення про причини війни з Польщею", де стверджує, що поляки з 1788 р. ворожі до Росії та наносять образу достоїнству її величності. В підсумку за свої труди на польському фронті Олександр Безбородько отримує 50 тис. рублів, 10 тис. рублів пожиттєвої пенсії в рік та майже 5 тис. кріпосних в Брацлавській губернії.▼
▲Після такого дипломатичного тріумфу Олександр Безбородько займається польськими справами. Росія намагається перешкодити реформам в Польщі. В 1791
===Внутрішні справи===▼
У внутрішніх справах Безбородько рекомендує себе як успішний реформатор. У 80-х рр. XVIII ст. він очолює поштове відомство імперії, перетворивши архаїчну "ямську" систему зв'язку на модерну установу. З його ініціативи складають карти поштових доріг, через кожні 15-25 верст будують станції (кожну версту позначають спеціальним кам'яним стовпом, які подекуди збереглись і сьогодні), встановлюють чітку таксу за пересилку листів та посилок, відкривають два поштамти та 22 поштові контори. ▼
▲=== Внутрішні справи ===
Безбородько був членом "Комісії про дороги в державі", а також ключовою фігурою імператорської ради. З 872 протоколів цієї установи лише 253 підписані не ним. В кінці 1795 р. Безбородько розслідує грандіозну крадіжку 600 тис. рублів і Заємного банку. В нагороду отримує чергову порцію сіл в Малоросії та вищий придворний чин гофмейстера. ▼
▲У внутрішніх справах Безбородько рекомендує себе як успішний реформатор. У 80-х рр. XVIII
▲Безбородько був членом
===Останні роки життя===▼
6 листопада 1796 р. помирає імператриця Катерина ІІ. Новий імператор [[Павло І|Павло Петрович]] осипає графа численними почестями та нагородами.В придворних колах поповзли чутки, що Катерина ІІ залишила таємний заповіт, в якому передавала престол своєму онуку Олександру в обхід сина Павла. Безбородько, як найбільш довірена особа, був хранителем цього документу. Коли цариця лежала на смертному одрі, граф буцімто показав Павлу ці папери і за його наказом спалив незручний заповіт. В листопаді 1796 р. Павло І присвоїв Безбородьку перший клас чиновницької "[[Табель про ранги|Табелі про ранги]]" зі званням фельдмаршала. ▼
▲=== Останні роки життя ===
Під час коронації граф отримує 40 тис. душ кріпосних у Воронезькій та Орловській губерніях, титул світлійшого князя і право обрати ще 6 тис. селян у будь-якому куточку держави. Через рік Безбородько стає ліфляндським дворянином та сенатором (хоча на жодному засіданні Сенату він так і не з'явився). ▼
▲6 листопада 1796
▲Під час коронації граф отримує 40 тис. душ кріпосних у Воронезькій та Орловській губерніях, титул світлійшого князя і право обрати ще 6 тис. селян у будь-якому куточку держави. Через рік Безбородько стає ліфляндським дворянином та сенатором (хоча на жодному засіданні Сенату він так і не з'явився).
На початку квітня 1797 р. цар призначає Олександра Безбородька канцлером імперії. За дорученням Павла І канцлер опікає [[Мальтійський орден]] - рудимент рицарської корпорації, якій протегує імператор. В 1797 р. він укладає з ними союзну конвенцію, за що стає кавалером ордену Іоанна Єрусалимського. Цар теж в боргу не залишився - нагородив Безбородька діамантовою зіркою та [[орден Андрія Первозванного.|орденом Андрія Первозванного.]] ▼
▲На початку квітня 1797
Під завісу життя він пише "Записку для складання законів Російських" - чернетку ліберальних реформ для імперії. Він пропонує перетворити Сенат на представницький орган усіх станів, надати йому законодорадчі функції. З селян мали стягувати лише фіксовані повинності, а кріпаків без землі взагалі заборонялось продавати. Частину його пропозицій спробують реалізувати за часів царювання наступного після Павла імператора - [[Олександр І (російський імператор)|Олександра І]]▼
▲Під завісу життя він пише
Олександр Безбородько завжди любив жити на широку ногу. Його будинок на Поштамтській вулиці в [[Санкт-Петербург|Петербурзі]] (тепер це Центральний музей зв'язку РФ) вражав своєю пишністю. Безбородько зібрав найкращу в країні колекцію картин і буквально полював за новими експонатами. Крім головного палацу, мав дачу на Неві з чудовим садом та фешенебельний будинок в [[Москва|Москві]] (останній сучасники оцінювали в 700 тис. рублів). Численні прохачі буквально осаджують його приймальню. Граф майже ніколи їм не відмовляв своїм землякам-українцям. ▼
▲Олександр Безбородько завжди любив жити на широку ногу. Його будинок на Поштамтській вулиці в [[Санкт-Петербург|Петербурзі]] (тепер це Центральний музей зв'язку РФ) вражав своєю пишністю. Безбородько зібрав найкращу в країні колекцію картин і буквально полював за новими експонатами. Крім головного палацу, мав дачу на Неві з чудовим садом та фешенебельний будинок в [[Москва|Москві]] (останній сучасники оцінювали в 700 тис. рублів). Численні прохачі буквально осаджують його приймальню. Граф майже ніколи їм не відмовляв своїм землякам-українцям.
В житті Безбородька були дві пристрасті - карти та жінки. Зовні досить непривабливий Безбородько так ніколи і не одружився, але про його любовні походеньки говорила вся столиця. Він мав особливу слабкість до співачок та актрис. Найтриваліший зв'язок Безбородько мав з актрисою Ольгою Каратигіною. Він познайомився з нею в 1789 р., а в 90-х вона переїхала до графа і жила з ним громадянським шлюбом. Плодом такого союзу стала позашлюбна дочка - Наталія Верецька.▼
▲В житті Безбородька були дві пристрасті
Після 1796 р. Безбородько постійно хворіє. Дається взнаки розгульний спосіб життя та переживання після смерті імператриці. В грудні 1798 р. фізичні страждання стають нестерпними. Канцлер проситься у відставку, але імператор затягує з відповіддю. В кінці зими князь хоче їхати в [[Карлсбад]] на лікування мінеральними водами. Але не встигає - його розбиває параліч і 6 квітня 1799 р. він помирає на 52-році [[життя]]. ▼
▲Після 1796
===Основні дати життя та діяльності===▼
▲=== Основні дати життя та діяльності ===
Народився 14 ([[25 березня]]) [[1747]] року в колишній гетьманській столиці — стародавньому українському місті [[Глухів|Глухові]] у сім'ї [[генеральний писар|генерального писаря]] козачого війська.
* [[1765]] р. закінчив навчання в [[Києво-Могилянська академія|Києво-Могилянській академії]]
* [[1765]] — [[1772]] рр. був [[бунчуковий товариш|бунчуковим товаришем]]
* [[1767]]
* Брав участь у російсько-турецькій війні [[1768]]—[[1773]] рр., де командував різними українськими полками, які входили до складу армії генерал-губернатора України [[Румянцев-Задунайський Петро Олександрович|Петра Рум'янцева]].
* У переговорах, що закінчилися підписанням у [[1774]] році [[Кючук-Кайнарджійський мирний договір|Кючук-Кайнарджійського миру]], Олександр Безбородько проявив виняткові дипломатичні здібності й домігся відмови [[Османська імперія|Османської імперії]] від її прав на [[Кримський півострів|Крим]] та [[Кубань]]
Рядок 110 ⟶ 111:
* у [[1786]] році отримав титул графа і був призначений членом Ради Її Імператорської Величності
* З кінця [[1780-ті|1780-х]] років був щоденним доповідачем [[Катерина II|Катерини II]] з усіх найважливіших питань
* [[14 лютого]] [[1787]] року приймав у [[Київ|Києві]] в Маріїнському палаці, коли там перебувала Імператриця [[Венесуела|венесуельского]] політичного діяча [[Міранда, Франсіско|Франсіско Міранду]].<ref>[http://www.bibliotecayacucho.gob.ve/fba/index.php?id=97&backPID=96&begin_at=8&swords=miranda&tt_products=257 Francisco de Miranda. Diario de Moscú y San Petersburgo.
* У кінці [[1791]] року Безбородько уклав з Османською імперією так званий [[Ясський мирний договір]]. За цим договором Османська імперія відмовилась на користь Російської імперії від земель між річками Буг та [[Дністер]]. За укладення Ясського мирного договору отримав найвищу нагороду Росії — орден Андрія Первозванного
* У квітні [[1797]] року [[Павло I]] надав Безбородькові титул найсвітлішого князя Російської імперії і призначив його на найвищу державну посаду — канцлером. Безбородько мав великий вплив на Павла I i домігся від нього відновлення в Україні Генерального суду й деяких інших установ Гетьманщини, скасованих Катериною II.
Безбородько зробив значний внесок у розвиток культури своєї Батьківщини. Кохаючись в українській історії, він склав повний список гетьманів України, генеральних суддів і підскарбіїв, генеральних осавулів, писарів, хорунжих, а також полковників дев'яти українських полків, які становили військо гетьмана. Він наводить близько трьохсот прізвищ людей, які входили до вищих військових та цивільних органів управління України, даючи деяким з них короткі, але влучні характеристики. Деякі дослідники вважають саме Безбородька автором знаменитого анонімного твору
У 1805—1817 рр. на надані ним кошти в старовинному полковому місті [[Ніжин]]і був заснований ліцей, пізніше перетворений на гімназію, а ще пізніше на історико-філологічний інститут ім. князя О. Безбородька (нині [[Ніжинський державний університет імені Миколи Гоголя]]).
Помер [[17 квітня]] (6 квітня ст. ст.) [[1799]] року і був похований в Олександро-Невській лаврі в Петербурзі.
== Посилання ==▼
{{reflist}}▼
* [http://kharkiv-nspu.org.ua/novynky/ochyma-kultury-20-knyaz-oleksandr-bezborodko.html Марко Роберт Стех, «Очима культури» № 20. Князь Олександр Безбородько]▼
== Див. також ==
Рядок 132 ⟶ 129:
* [[Жан Домінік Рашетт]]
* [[Персоналії, пов'язані із Санкт-Петербургом]]
▲== Посилання ==
▲{{reflist}}
▲* [http://kharkiv-nspu.org.ua/novynky/ochyma-kultury-20-knyaz-oleksandr-bezborodko.html Марко Роберт Стех, «Очима культури» №
== Джерела та література ==
| |||