Скіфія: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
правопис |
||
Рядок 91:
Наступним етапом скіфо-македонських відносин був похід [[Зопіріон]]а та терена Скіфії у 331 р. до н. е., який закінчився тотальною поразкою та повним знищенням скіфами 30-и тисячного війська македонян чи під час, чи після невдалої облоги [[Ольвія|Ольвіополісу]] (Just. XXXVII. 3, 2).<ref>{{ref-ru}}HISTORIARUM PHILIPPICARUM IN EPITOMEN REDACTI A M. IUNIANO IUSTINO {{lang-uk|"(16) ... Зопіріон, поставлений Олександром Великим в намісники Понта, вважаючи, що якщо він не зробить ніяких подвигів власними силами, то виявить себе бездіяльним, зібрав тридцятитисячне військо і пішов війною проти скіфів. (17) Він загинув з усім своїм військом і цим його було покарано за війну, яку він необачно почав проти народу, ані в чому не винного."}} [http://www.thelatinlibrary.com/justin/12.html {{ref-la}}] [http://simposium.ru/ru/node/47 {{ref-ru}}]</ref>
Слід зауважити, що наявність у скіфському суспільстві інституту кровної помсти робить дуже ймовірним припущення щодо поховання у [[Огуз (могила)| кургані Огуз]] саме того династа скіфів, який знищив військо Зопіріона,<ref>Болтрик Ю. В., Фіалко О. Є. Огуз — курган скіфського царя кінця IV ст. до н. е. // Золото степу. Археологія України. — Київ; Шлезвіг, 1991. — С. 178.</ref> можливо навіть припущення, що саме ця перемога призвела до ненайчастішого успадкування не сином, а братом у 328 р. до н. е., та існування ще одного близького за часом та розмірами поховання — кургану [[Чортомлик (могила)| Чортомлик]]. Безумовно, знищення непереможної македонської армії мало сприйматися тогочасними скіфами не тільки як визначна перемога, за своїм значенням не
Черговий етап скіфо-македонських взаємин, відображений у Арріана (IV.1; IV.15), є найбільш суперечливим. Отже, Арріан робить декілька повідомлень щодо посольств європейських скіфів у 328 р. до н. е. до [[Олександр Македонський|Олександра]] спочатку у [[Середня Азія|Середню Азію]], згодом до [[Вавілон]]у. Наразі превалює думка, що Арріан плутав європейських скіфів з різними кочовиками Азії, і ця плутанина виникала з хибних уявлень тогочасної географії (плутанина щодо двох річок — [[Танаїс (річка)|Танаїсу]], що розмежовує Європу та Азію, та Танаїсу у Середній Азії).<ref>{{ref-ru}}[http://centant.spbu.ru/sno/publ/Sch3.htm Д. А. Щеглов «Европейские скифы», противники Александра Великого: проблема этнической принадлежности ]</ref> Але Арріан окремо звертає увагу на те, що є дві ріки Танаїс: ''«ІІІ. 30. (7) …Витоки цього Танаїса, який місцеві варвари називають ще, за словами Арістобула, Орксантом, знаходяться теж на горі Кавказ; впадає і ця річка в гирканське море. (8) Повинен бути ще інший Танаїс, про який історик Геродот пише, що це восьма річка у скіфів: вона випливає з великого озера, а впадає в озеро ще більше; називається воно Меотійським. Деякі кажуть, що цей Танаїс є кордоном між Європою та Азією; (9) на їхню думку, Меотійське озеро виходить із глибини Евксінского моря, і в це озеро і впадає Танаїс, що розділяє Азію та Європу …»''. Курций Руф, описуючи ці події пише прямо:''«… приїхав до нього Берда, посланий ним свого часу до скіфів, які живуть за Боспором. Він прибув з послами цього народу …»''.<ref>{{ref-ru}} [http://militera.lib.ru/h/rufus/06.html Руф К. К. История Александра Македонского. — М.: Издательство МГУ, 1993., VIII, 1, 7.] {{lang-la|[http://www.thelatinlibrary.com/curtius/curtius8.shtml QVINTVS CVRTIVS RVFVS. HISTORIARUM ALEXANDRI MAGNI LIBRI QUI SUPERSUNT. VIII, 1, 7.]}}</ref>
Поразка Зопіріона й знищення 30-
Останньою відомою подією у скіфо-македонських відносинах була спроба скіфів повернути під контроль поліси [[Добруджа|Добруджи]] у 313 р. до н. е., яка закінчилася поразкою від [[Лісімах]]а під Калатісом після зради фракійців (Діодор, Бібліотека (ΒΙΒΛΙΟΘΗΚΗ), XIX). З того часу відомостей про будь-які відносини Скіфії та Македонії немає.
| |||