Стахановський рух: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Erud (обговорення | внесок) м Відкинуто редагування 178.210.193.98 (обговорення) до зробленого Олюсь |
|||
Рядок 8:
Початок стахановського руху покладено у [[Донбас]]і. У ніч на [[31 серпня]] [[1935]] вибійник [[кадіївка|кадіївської]] шахти «Центральна-Ірміне» [[Олексій Стаханов|О.Стаханов]] протягом зміни видобув 102 т [[вугілля]] (норма — 7 т). Весь видобуток записали на рахунок О.Стаханова, не врахувавши роботи кріпильників, які йому допомагали. Власне, і згодом під час встановлення інших рекордів справжнє число [[гірник|гірників]] не вказувалось, а все видобуте вугілля записували тільки на рахунок вибійника. У вересні [[1935]] О.Стаханов поновив своє досягнення, видобувши 175 т, а через кілька днів — 227 т.
Спочатку стахановський рух дав поштовх до поліпшення виробничих показників. На [[шахта|шахтах]] розпочалося змагання вибійників за встановлення абсолютного рекорду. У лютому [[1937]] гірник [[Ізотов Микита Олексійович|Микита Ізотов]] нарубав відбійним молотком з допомогою 12 кріпильників
Радянська історіографія «досягнення» стахановців традиційно пов'язувала з творчими пошуками, наслідком яких було впровадження у виробництво ефективних організаційних і технічних удосконалень. Справді, частина з них мала раціоналізаторський характер, але переважна більшість суперечила науково-технічним вимогам. Показовий у цьому відношенні почин М.Мазая. Головний інженер [[завод ім. Ілліча|заводу ім. Ілліча]] був проти ризикованих експериментів, тому М.Мазай та його однодумці (начальник мартенівського цеху Снєгов, інженери Чорний і Крилов) звернулись безпосередньо до Г.Орджонікідзе. У телефонній розмові з наркомом Снєгов визнав: «Ми ідемо на технічний ризик. Ми вступаємо в конфлікт з деякими положеннями науки». Г.Орджонікідзе відповів: «Дій сміливо! Наша підтримка вам забезпечена. Країні потрібно багато [[сталь|сталі]]. А щодо науки, то пам'ятайте: [[наука]] — не ікона».
|