Мартинович Порфирій Денисович: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 40:
<!--У 1873—1880 рр. навчався у [[Петербурзька академія мистецтв|Петербурзькій академії мистецтв]], де вчився разом з художниками Сергієм Васильківським й Миколою Самокишем. Залишив по собі унікальні розвідки з історії кобзарства, численні малюнки з українського побуту кінця XIX — початку XX століття, заснував [[Красноградський краєзнавчий музей]].-->
1873 року Порфирій Мартинович на «відмінно» складає іспити і зараховується на перший курс Петербурзької Академії мистецтв. Навчається разом з українськими художниками С. Васильківським, М. Самокишем, О. Сластьоном. Користується опікою видатного російського живописця Івана Миколайовича Крамського, який допомагає молодому художнику у навчанні і побуті. Під час літніх вакацій (1874—1880 рр.) П.Мартинович мандрує селами і містечками Полтавщини, Харківщини та Чернігівщини, збирає унікальні етнографічні матеріали, невтомно замальовує типи традиційного українського побуту, творить високохудожні роботи — портрети, картини, ескізи. До золотого фонду українського та світового мистецтва увійшли десятки унікальних робіт визначного художника. Серед них — «Кобзар Іван Кравченко (Крюковський)» (1876), „Оксана Бурштримиха“ (1875), „Петро Тарасенко“ (1875), „Кобзар Тихон Магадин із села Бубни“ (1876), „Кобзар Хведір Гриценко (Холодний)“ (1875), Чумак Мигаль з Вереміївки» (1880), «Голова дівчини» (1877), ілюстрації до народних пісень, до думи «Про трьох братів Озівських» (1876), до книги І.Котляревського «Енеїда» (1873—1874) та інші.
У 20-70-х рр. XX ст. повні соціального значення й естетичного наповнення роботи П.Мартиновича: «Казенка» (1879), «У волосного пристава» (1879), «Баби печуть хліб» (1877—1880) входили до переліку обов'язкових до вивчення творів в середніх і вищих навчальних художніх закладах.
| |||