Міастенія: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
мНемає опису редагування |
|||
Рядок 47:
# В першу чергу необхідно забезпечити адекватне дихання за допомогою примусової ІВЛ. Показниками до ІВЛ є порушення ритму дихання, ціаноз, збудження, втрата свідомості, участь допоміжної мускулатури, зміна величини зіниць, відсутність реакції на введення АХЕП.
# Проведення плазмаферезу або плазмасорбції. Проводиться курсом упродовж 1-2 тижнів з кратністю 2-5 операцій.
# Застосування імуноглобулінів. Людський Ig є імунореактивним білком. Препарати виділяються з плазми здорових людей. Високі дози Ig пригнічують імунні процеси. Нині терапія Ig є альтернативою плазмаферезу із-за схожості механізмів, що лежать в основі цих методів лікування. Загальноприйнятим режимом терапії вважають короткі 5-денні курси внутрішньовенного введення препарату в дозі 400 міліграм/кг щоденні.
# Застосування антихолінестеразних препаратів. Застосування АХЕП у кількості діагностичної проби показані при будь-якій формі кризу (найбільш ефективне їх введення при міастенічному кризі). Прозерин вводиться в/к в дозі від 1,5 до 2,5 мл, для зменшення небажаних ефектів вводять атропін 0,2-0,5 мл 0,1% розчину. Результат оцінюється як при прозериновій пробі.
# Застосування глюкокортикостероїдних препаратів. Найбільш ефективна пульс-терапія метилпреднізолоном внутрішньовенно краплинно в дозі 1000 міліграм. Після проведення пульс-терапії рекомендується щоденний прийом преднізолону.
== Консервативне лікування ==
Успіхи в лікуванні міастенії пов'язані з упровадженням в практику антихолінестеразних препаратів (1932–1934 рр.), тимектомії (1939 р.), глюкокортикостероїдної терапії (1966 р.).
=== Застосування антихолінестеразних препаратів ===
| |||