|
З кінця XIV століття — у складі [[Литовсько-Руська держава|Литовсько-Руської держави]].
За даними літописів, весною [[1393]]<ref name="МГ171"><ref>''М. Грушевський.'' Історія України-Руси. р— Т. IV. — ВеликийС. 171.</ref></ref> князь [[Вітовт]] пішов на Поділля походом, але через сутичку ще й київським князем Володимиром відклав похід на осінь. [[Федір Коріятович]] покликав на допомогу угорських князів та волохів, а сам виїхав до Угорщини, певне, за новою допомогою. Витовт в час відсутності Федора Коріятовича восени 1393 взяв подільські «городи» (також воєводу Нестака), поставив своїх старост.<ref name="МГ171"/>
Вітовт, захопивши Поділля, поділив його на 2 частини: '''західну''' (Кам'янець, [[Смотрич (смт)|Смотрич]], [[Скала-Подільська|Скалу]], [[Бакота|Бакоту]], [[Червоногородський замок|Червоногрод]] та ін.) продав [[Ягайло]]ві, а той уже від себе призначив управителем воєводу [[Спитко II з Мельштина|Спитка Мельштинського]], а [[Вінниця| Вінницю]], [[:Меджибіж]] та Бозьк (Божськ) залишив собі, [[Брацлав]], [[Крем'янець]], [[Сокілець (Дунаєвецький район)|Сокілець]], [[Хмільник]], відійшли до ВКЛ, [[намісник]]ом був [[Петро Гастольд]].
[[1394]] рік став початком «сорокалітньої війни» (1394—1434 рр.) між Литвою та Польщею за Поділля, в якій найпослідовнішим супротивником Польщі виступав брат [[Ягайло|Яґайла]] — литовський князь [[Свидригайло]].
[[:1401]] року [[Вітовт]] приєднав Поділля до Литви, керували старости (намісники).
=== Розподіл князівства між Польщею і Литвою ===
|
