Римо-католицька церква: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 4:
Головні моменти вчення Римо-католицької церкви викладені у [[Апостольський символ віри|Апостольському]], [[Нікейський символ віри|Нікейському]] й [[Афанасієвський символ віри|Афанасієвському]] символах віри, а також у декретах і в канонах [[Флорентійський собор|Ферраро-Флорентійського]], [[Тридентський собор|Тридентського]] й [[Перший Ватиканський собор|І]] і [[Другий Ватиканський собор|ІІ Ватиканських]] соборів. Узагальнена доктрина викладена в ''«[[Катехизм католицької церкви|Катехизмі]]»''.
 
Організація церкви є високоцентралізованою та ієрархічною (''див.'' [[кардинали]], [[Римська Курія]]) і рішення папи посилюються [[доктрина непогрішимості|доктриною безпомилковості]] (при проголошенні урочистих тверджень «[[ex cathedra]]» з питань віри, промульгованою у [[1870]] році. Інші прийняті доктрини включають [[трансубстанція|трансубстанцію]] і [[чистилище]]. Кількість [[таїнство|таїнств]] була закріплена до семи з 12 століття. Вшановування [[Діва Марія|Діви Марії]], яке процвітало у [[Середньовіччя|Середні Віки]], зазнало значного відродження у 19 столітті; заохочується теж ушанування [[святі|святих]] та поклоніння їм. Оздоблення церкви, музика, і культовий одяг розвиненіші, ніж у протестантських церквах. До середини [[20 століття]] [[латина]] лишалася єдиною мовою богослужіння.
 
== Демографія ==
Рядок 35:
Латинський обряд відрізняється від обрядів інших католицьких церков. В даний час форма літургії називається ''[[Звичайна форма римського обряду|Novus Ordo Missae]]'' розроблена після II Ватиканського собору. Раніше обов'язковою була [[Тридентська меса]], що була затверджена на [[Тридентський собор|Тридентським собором]]. Рішенням папи [[Бенедикт XVI|Бенедикта XVI]] цей тип меси може використовуватися в сучасному богослужінні і називається «екстраординарною».
 
Всупереч поширеній думці, основною мовою богослужіньбогужінь залишається [[латина]]. Впровадження національних мов богослужіння має характер ''дозволених'' і регулюється п.36 конституції про святу літургію «Sacrosanctum concilium», згідно з якою національні мови за погодженням з територіальною церковною владою може широко застосовуватися «в читаннях і проповідях, у деяких молитвах і піснеспівах»<ref>[http://www.vatican.va/archive/hist_councils/ii_vatican_council/documents/vat-ii_const_19631204_sacrosanctum-concilium_be.html Sacrosanctum concilium] {{ref-be}}</ref>.
 
== Галерея ==