Вікіпедія

Поділля: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
198 021 редагування
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
198 021 редагування
Немає опису редагування
Рядок 3:
| colspan="2" style="background-color: #efefef; border-bottom:1px #aaa solid; font-size; smaller; text-align: center;" | '''Поділля'''
|-
| colspan="2" style="text-align: center;«"|
{| style="background-color: #f9f9f9; border-collapse: collapse;"
|}
|-
| colspan=»"2" style="text-align: center;«"|
|-
| colspan=»"2" style="text-align: center;«"|
{| style="background-color: #f9f9f9; border-collapse: collapse;"
|}
[[Файл:Kamjantec-Podilsky flag.svg|250px|]]
|-
| colspan="»«2"»" style="text-align: center;«"" |
|-
| colspan=»"2" style="text-align: center;«"|
{| style="background-color: #f9f9f9; border-collapse: collapse;"
|}
[[Файл:Ukraine. Podolia Palatinatus 1648.jpg|250px|]]
|-
| colspan="»«2"»" style="text-align: center;«"" |
|-
| colspan=»"2" style="text-align: center;«"|
{| style="background-color: #f9f9f9; border-collapse: collapse;"
|}
Рядок 29:
[[Файл:Kamianets-Podilskyi-1.jpg|250px|]]
|-
| colspan=»"2" style="text-align: center;«"|[[Кам'янець-Подільська фортеця]]
|-
| colspan=»"2" style="text-align: center;«"|
{| style="background-color: #f9f9f9; border-collapse: collapse;"
|}
Рядок 38:
[[Файл:Ukraine. Podolia Palatinatus. Beauplan 1664.jpg|250px|]]
|-
| colspan=»"2" style="text-align: center;«"|Мапа Поділля 1648 p.
|-
| colspan=»"2" style="text-align: center;«"|
{| style="background-color: #f9f9f9; border-collapse: collapse;"
|}
{| style="background-color: #f9f9f9; border-collapse: collapse;"
|}
[[FileФайл:Ukraine. Braclavia Palatinatus. Beauplan 1648.jpg|250px|]]
|-
| colspan=»"2" style="text-align: center;«"|{{legend|#FFE26F|Мапа Поділля 1648 p. Брацлавщина }}
|-
| colspan=»"2" style="text-align: center;«"|
{| style="background-color: #f9f9f9; border-collapse: collapse;"
|}
[[Файл:St Nicholas church Vin 2010 G1.jpg|250px|]]
|-
| colspan=»"2" style="text-align: center;«"|Миколаївська церква у Вінниці
|-
| colspan=»"2" style="text-align: center;«"|
{| style="background-color: #f9f9f9; border-collapse: collapse;"
|}
[[Файл:Podilskiy pivgrish.jpg|250 px|]]
|-
| colspan=»"2" style="text-align: center;«"|[[Подільський полугрошик]]
|-
| colspan="»«2"»" style="text-align: center;«"" |
{| style="background-color: #f9f9f9; border-collapse: collapse;"
|}
Рядок 69:
{{legend|#FFE26F| Поділля}}
|-
| colspan=»"2" style="text-align: center;"|
|}
 
'''Поді́лля''' (Подільська земля, Пониззя, Подністров'я і Побoжжя) — історико-географічна область України, охоплює територію сучасних [[Вінницька область|Вінницької]], [[Хмельницька область|Хмельницької]] (без північної смуги), [[Тернопільська область|Тернопільської]] (південь), північні райони [[Одеська область|Одеської]] областей, а також невеликі прилеглі території [[Житомирська область|Житомирської]], [[Черкаська область|Черкаської]], [[Кіровоградська область|Кіровоградської]], [[Івано-Франківська область|Івано-Франківської]] та [[Львівська область|Львіської]] областей. До Подільської землі також входять землі північної частини не визнаної жодною країною-членом [[ООН]] [[Придністровська Молдавська Республіка|Придністровської Молдавської Республіки]].
 
== Географія Поділля ==
 
Подільська платформа піднята на 300-400 300—400 м. над рівнем моря. Вона має два узгір'я: Гологірсько-Кременецьке, що починається від [[Гологори|Гологір]] в м. [[Бібрка|Бібрки]] Перемишлянського району Львівської області і тягнеться через [[Кременець|Кременеччину]] до [[Шумськ|Шумська]]а, окремими відрогами заходячи в [[Білогірський район (Хмельницька область)|Білогірський район]]. І невисокі гори [[:Медобори]] ([[Товтри|Подільські товтри]]), що починають свій кряж від смт. [[Підкамінь]] [[Бродівський район|Бродівського району]] [[Львівська область|Львівської області]], проходять через [[Тернопільська область|Тернопільську]], [[Хмельницька область|Хмельницьку]] області по діагоналі стосовно рр. Серет, Збруч, Смотрич та закінчуються вздовж [[Мурафа (річка)|річки Мурафа]] на заході [[Вінницька область|Вінницької області]]. [[Подільська височина|Подільська платформа]] лежить між басейнами рік, які впадають в Чорне та Балтійське море. Цей вододіл проходить приблизно через с. [[Плугів]] в Золочівському районіні Львівської області. Поділля прорізане багатьма ярами та каньйонами річок, які впадають до Дністра: Золота Липа, Коропець, Серет, Стрипа, Збруч, Ушиця, Лядава, Немия, Калюс, Мурафа.
 
Займає басейн межиріччя [[Південний Буг|Південного Бугу]] і лівих приток [[Дністер|Дністра]], на [[Подільська височина|Подільській височині]] на [[Український кристалічний щит|Українському кристалічному щиті]] в [[лісостеп]]у. Тут знаходиться [[Волино-Подільський тектонічний блок]].
 
Виділяють окремі частини - — [[Західне Поділля]], [[Східне Поділля]], [[Опілля]], [[Брацлавщина]] і [[Побережжя]] (пол. Pobereże)  — історична область в південній частині колишньої Брацлавщини.
 
Побережжя розташоване між річками [[Ягорлик]] і [[Мурафа (річка)|Мурафа]] у міжріччі [[Дністер|Дністра]] і [[ Південний Буг|Бога]] (Південного Бугу); досягало кордонів Кримського ханства. Головні міста  — [[Балта]], [[Гайсин]], [[Тульчин]], [[Ольвіополь]]. Північною частиною Побережжя володів рід Потоцьких (палац в Тульчині) і південною  — рід Конецпольських (маєток [[Кінецьпіль]] Новий).
 
== Історія Поділля ==
Рядок 93:
 
В неоліті існували [[Буго-Дністровська культура]] 6500-4750 рр. до н. е., [[культура лінійно-стрічкової кераміки]] 5500-4900 роках до н. е., [[Лендельська культура]] (середина 4 — середина 3 тисячоріч до Р. Х.).
В енеоліті (мідний вік) почався демографічний вибух у часи розселення до-індоєвропейських племен&nbsp;— культурної спільноти [[Трипільська культура|Кукутень-Трипілля]]<ref>Таранець В.&nbsp;Г.&nbsp;Трипільський субстрат: Походження давньоєвропейських мов: [монографія] / В.&nbsp;Г.&nbsp;Таранець /&nbsp;— Одеса: ОРІДУ НАДУ, 2009.&nbsp;— 276 c.</ref>. Тріпільці між 4000-2500 роками до н.&nbsp;е. розбудували між [[Дніпро]]м і [[Дністер|Дністром]] найбільші за розмірами поселення у [[Європа|Європі]]; їх протоміста могли мати площу 100–450100—450 га, 1500–27001500—2700 будинків і до 25 тис. жителів<ref>[http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Magisterium/Kultur/2005_19/14_korvin-piotrovsky_og.pdf Трипільські поселення гіганти як культурний феномен]</ref>. Також на Поділлі зафіксовані&nbsp;— [[Культура шнурової кераміки]], [[культура кулястих амфор]], [[Лійчастого посуду культура]], [[комарівська культура]], [[Білогрудівська культура]].
 
У 12-8&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. край населяли носії [[чорноліська культура|чорноліської]] культури, які на півдні Поділля межували із [[кімерійці|кімерійцями]]. Скіфське панування в українських степах 650–200650—200 роки до н.&nbsp;е. Племя скіфів на Поділлі&nbsp;— ймовірно катіари[http://istoryk.in.ua/skifi/]. Скіфські археологічні групи&nbsp;— західноподільська (зокрема городище Григорівка) і побузька.
 
Компіляції [[Пліній Старший|Плінія Старшого]] (Naturalis Historia)[24]
Рядок 110:
 
=== Cарматська доба ===
[[Геродот]] (бл. 484–425484—425&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.) вперше згадує споріднених зі скіфами кочових племен&nbsp;— [[сармати|сарматів]]; період з III&nbsp;ст. до н.&nbsp;е. по IV&nbsp;ст.&nbsp;н.&nbsp;е. в історії України має назву «сарматська доба», а так звана Європейська [[Сарматія]] займала територію між [[Дон]]ом і [[Вісла|Віслою]].
На півдні Поділля межувало із Північною [[Дакія|Дакією]].
На картах Римської імперії 125&nbsp;р. народ який населяв верхів′я Пд. Бугу називають навари (лат. navari)&nbsp;— [[зарубинецька культура]] (2 ст. до н.&nbsp;е. -&nbsp;— 2 ст.), [[Черняхівська культура]] (1-5 ст.), місцями [[вельбарська культура]]. По середній течії Дністра&nbsp;— [[бастарни]] (bastarnae), тут знайдено різні пам'ятки&nbsp;— сарматські, [[пшеворська культура]], [[липицька культура]]. На північ від Дністра (Thiras) у верхів'ї - &nbsp;— плем'я [[тірагети]].
В істориків цього періоду зустрічається назва племені&nbsp;— peucini (певкіни) і Peuce mons, г. Певке(від грецького «Соснова»), за широтою тотожна із [[Словечансько-Овруцький кряж|Овруцьким кряжем]], макс. висота 317&nbsp;м.
 
В 3 кн. [[Географія (Птолемей)|Географії Клавдія Птолемея]], написану в період 130-170 130—170&nbsp;рр., міститься список міст &nbsp;— "«Вище Тіра коло Дакії: Карродун 49°30'сх.д. − 48°40' пн.ш., Метоній 51° − 48°30', Клепідава 52°30' − 48°40', Вібантаварій 53°10' −48°40' Геракт 53°30' −48°40'"».
 
Нижній поворот Дністра 53o −48o30', біля нього&nbsp;— Вівантаварій ([[Рудковецьке городище]]), Еракт&nbsp;— в районі с. [[Кукавка (село)|Кукавка]]. Тоді Клепідава припадає на [[Гуменці (Кам'янець-Подільський район)|Гуменці]] (поблизу Камянця), Метоній&nbsp;— [[Мельниця-Подільська]], Карродунум повинен знаходитись біля другого повороту Дністра, тобто район с. [[Касперівці]]. Два з них містять в своєму імені деякі етнічні вказівки: Клепідава вказує на гетів або даків, Карродун&nbsp;— на кельтів. Так як ця остання народність давно вже зникла на цій території, то звідси можна зробити висновок про давність виникнення цього міста. Що стосується до локалізації цих п'яти міст, то само собою зрозуміло, що тільки археологічні знахідки можуть вивести питання зі сфери пропозицій і ворожінь на ґрунт фактичної достовірності.
Рядок 132:
Дубенський повіт: Майдан&nbsp;— динарій Веспасіана; Листвин&nbsp;— 3 динарії Антоніна Пія; Червоне&nbsp;— римська монета часу республіки з ім'ям: Caius Norbanus; Мала Мощаниця&nbsp;— динарій Адріана.
Рівненський повіт: Аристов&nbsp;— кілька монет Антоніна Пія; Олександрія (на Горині, як і подальші місцевості)&nbsp;— динарій Антоніна Пія; Бечень&nbsp;— в 1890&nbsp;р. знайдено великий скарб римських монет від Адріана до Коммода; Рубче&nbsp;— 7 римських монет часу Антонінів; Хотин&nbsp;— кілька фунтів римських монет знайдено в 1888&nbsp;р., З них вціліло кілька примірників з іменем Марка Аврелія; Казимирка&nbsp;— часто знаходяться римські монети.
У верхній течії р. Случа в Новограда-Волинського повіті є відомості про випадкові знахідки: Черниця&nbsp;— в 1880&nbsp;р. скарб, що складається з 339 римських монет; Олександрівка&nbsp;— в 1890&nbsp;р. 90 римських монет I–IIвI—IIв .; Настасівка&nbsp;— в обвалі берега в 1873г. знайдено було 20 срібних монет Траяна. На притоці Случа Церем&nbsp;— Городище&nbsp;— кілька сот римських монет.
Такий район монетних знахідок у Волинській губернії. Досить одного погляду на карту, щоб визнати тут сліди торгових шляхів, що сполучали басейн Дністра з плином Прип'яті.
 
З поч. [[III]]&nbsp;ст. активізуються християнські місіонери (найближчою до Поділля була [[Скіфська єпархія]]), а оскільки мовою проповідників була грецька, вони називали місцевий народ [[скіфи-орачі]], трохи пізніше в історичних документах того часу зявляється вже назва [[анти]] ([[Пеньківська культура]] 5-7 ст.). (див.[[Прабатьківщина слов'ян]])
У 4 ст. на картах Сарматія зникає, замість неї географи зображають [[Імперія гунів|Імперію гунів]] або Імперію [[Аттіла|Аттіли]], яка існувала у 370–469370—469&nbsp;рр.
 
Яскравий слід сарматів у історії вплинув на появу "«[[сарматизм]]у"».
 
=== Русь Подільська ===
Рядок 144:
Подільська земля мала підданство [[Святослав Ігоревич|Святославу Ігоревичу]], а далі його нащадкам. Кордони Русі Подільської були до Чорного моря.
 
[[Баварський географ]] наводить такі назви племен&nbsp;— -«20)Busani, [[Бужани]] мають 231 місто.
21)Sittici, Шиттиці&nbsp;— [область], багато народів і добре укріплених міст.
"20)Busani, [[Бужани]] мають 231 місто.
2122)SitticiStadici, Шиттиці –Штадиці&nbsp;— [область], багато516 народівміст і добренезчисленний укріплених містнарод.
23)Sebbirozi, Шеббироси -&nbsp;— 90 міст, (існує версія знаходження на півночі Поділля).▼
22)Stadici, Штадиці – [область], 516 міст і незчисленний народ.
▲23)Sebbirozi, Шеббироси - 90 міст, (існує версія знаходження на півночі Поділля).
24)Unlizi, [[Уличі]] 318 міст.
25)Neriuani, Нерівани 78 міст,
26)Attorozi, Аттороси 148 міст, народ дуже лютий" -»&nbsp;— частина науковців трактує назву як "«тиверці"»
За палеографічними даними рукопис «Баварського географа» впевнено відносять до IX століття. За історичними даними, пов'язаним з описами племен, згаданих в списку, дослідники датують список часом від 817 до 840-х років.
 
Уже в першій половині XII &nbsp;ст. була спроба галицьких князів хоч і не вдала, утвердитися в Побожжі, (захоплення Прилука)
Уже в першій пол. XIII &nbsp;ст. Побожжя бачимо під владою галицько-волинських князів: близько 1230 &nbsp;р. Романовичі розпоряджаються
Межибожжям, як своєю волостю . Однак утвердитися їм тут не вдалося; головною перешкодою були автономні устремління населення, які особливо проявились в XIII &nbsp;ст. На Пониззі ці симптоми виявились у XII &nbsp;ст., в тому сприянні, яке населеня [[Івану Берладник]]у, а в частині території Побожжя, в першій по­ловині ХШ ст. з'являється [[Болохівський рух|болоховський рух]]. На Пониззі він проявився в союзі із татарами Мілея бакотського. Побожжя в 1250 &nbsp;р. виступає в ряду земель, які відмовились від влади галицько-волинських князів і підкорювались татарам.
В сер. [[12 ст.]] Поділля належало до [[Червона Русь|Червоної]] ([[Галицьке князівство|Галицької]]) Русі.
 
[[Іпатіївський літопис]] повідомляє, що в [[:1240]] р. боярин Доброслав Судич захопив Пониззя із [[Бакота|Бакотою]]. Також згадуються в літописах міста [[Ушиця (Хмельницька область)|Ушиця]] (біля смт. [[Стара Ушиця]]), ([[Калюс (Україна)|Калюс]])
В [[:1241]] р. спалахнуло повстання на Пониззі. Після цього міста Болохівщини були поруйновані військом [[Галицько-Волинське князівство|Галицько-Волинського князівства]], каральні експедиції продовжувались до 1257&nbsp;р.[http://dunajclub.info/node/353]. [[Іпатіївський літопис|Літопис Руський]] повідомляє, що 1257&nbsp;р. ''після [[крем'янець]]кої ж війни хана [[Куремса|Куремси]] [[Данило Галицький|Данило Романович]] здійняв війну проти татар. Порадившись з братом [[Василько Романович|Васильком]] і з сином [[Лев Данилович|Левом]], послав він [[воєвода|воєводу]] Діонісія Павловича і взяв город [[Меджибіж]]. А потім Данилові таки люди і Василькові пустошили Болохів, а Львові&nbsp;— Побожжя і людей татарських.'' У відповідь татари провели похід на чолі з Бурундаєм, щоб вибити галичан з Болохівщини. Термін "«Поділля"», тотожний із "«Пониззям"», вказує на історичний звязок території з "«гірською країною"»­ Подністров’я Подністров'я галицького.
 
У перших давньоруських літописах 1196 Кам'янець-Подільськ описаний як одне з міст Галицько Волинського князівства. У XII–XIIIXII—XIII століттях Кам'янець-Подільський був великим торговим центром.
 
Починаючи з 1240 місто пережило неодноразові набіги та грабежі армії хана Батия. Особливо спустошлива навала татаро-монголів на Кам'янець-Подільський відбулась в 1250–12551250—1255, коли були спалені десятки будинків, а також зруйновані Воскресенський монастир і Воскресенська церква. Наступне розорення міста відбулося в 1259–12601259—1260, коли п'ятитисячна кінна армія під командуванням хана Бурундая частково зруйнувала фортецю і спалила всі дерев'яні оборонні споруди. Зазнавши поразки, подоляни визнали право азіатів збирати з міста щорічну данину. З тих пір збройні набіги припинилися, а Золота Орда почала правити життям Поділля за допомогою баскаків і виборних місцевих отаманів. У другій половині XIII століття був створений Подільський улус, який ділився на округи. Кам'янець-Подільський був адміністративним центром Кам'янецької Тьми.
В [[:1252]] р. захоплена 600-тисячною [[Золота Орда|ордою]] [[Батий|Батия]].
 
Рядок 172 ⟶ 171:
Первісними осередками Поділля стали [[Смотрич (смт)|Смотрич]] і [[Кам'янець-Подільський]]. У [[Галицько-Волинський літопис|Галицько-Волинському літописі]] ця територія відома під назвою «[[Пониззя]]».
 
Уперше назва ''«Поділля»'' вживається у документах [[14 століття]]. Історики та етнографи поділяють Поділля на Східне і Західне. До [[1340]]-х рр. землі Поділля перебували під контролем перекопських [[Улус Джучі|татарських]] ханів. Територія була поділена на тьми, на яких сиділи отамани (вільні від сплати податків), що платили данину перекопським ханам. Після ліквідації улусу Ногая сарайськими ханами (1299) Поділля ненадовго повернулося під контроль галицько-волинських князів, але після смерті Льва та [[Андрій Юрійович|Андрія Юрійовичів]] (1323) і вокняжіння в Галичі [[Юрій II Болеслав|Юрія Тройденовича]] влада Орди відновилася. Номінально все ще залежний від Золотої Орди, Кам'янець стає об'єктом політичних інтересів відразу двох держав&nbsp;— Польщі та Литви.
 
=== Подільське князівство ===
Рядок 179 ⟶ 178:
[[Файл:POL województwo podolskie IRP COA.svg|thumb|left|150px| Герб Подільського воєводства]]
 
У першій половині XIV&nbsp;ст. формується "«[[Подільське князівство|Подільське князтво]]"» на чолі з князями [[Коріятовичі|Коріятовичами]]. [[1362]] року Великий Литовський князь [[Ольгерд|Ольґерд]], разом з братами Коріятовичами, іншими литовсько-руськими князями, вирушив походом проти татарських ханів: Кочубея, Котлубея, Дмитрія Солтана і Бекера і одержав перемогу у [[Битва на Синіх Водах|битві біля річки Синюхи]] в степу (на межі теперішнього Поділля). Забрав у них Торговицю, [[Біла Церква|Білу Церкву]], Звенигород. Всі країни руські з Поділлям надав Коріатовичам, які відбудували тут замки в Бакоті, [[Смотрич (смт)|Смотричі]], Кам'янці, пізніше [[Брацлав]], [[Вінниця|Вінницю]], [[Меджибіж]], [[Хмільник]], [[Теребовля|Теребовлю]].
 
З кінця XIV століття&nbsp;&nbsp;— у складі [[Литовсько-Руська держава|Литовсько-Руської держави]].
Рядок 187 ⟶ 186:
Вітовт, захопивши Поділля, поділив його на 2 частини: '''західну''' (Кам'янець, [[Смотрич (смт)|Смотрич]], [[Скала-Подільська|Скалу]], [[Бакота|Бакоту]], [[Червоногородський замок|Червоногрод]] та ін.) продав [[Ягайло]]ві, а той уже від себе призначив управителем&nbsp; воєводу [[Спитко II з Мельштина|Спитка Мельштинського]], а [[Вінниця| Вінницю]], [[:Меджибіж]] та Бозьк залишив собі, [[Брацлав]], [[Крем'янець]], [[Сокілець (Дунаєвецький район)|Сокілець]], [[Хмільник]], відійшли до ВКЛ, [[намісник]]ом був [[Петро Гастольд]].
 
[[1394]] рік став початком «сорокалітньої війни» (1394–14341394—1434&nbsp;рр.) між Литвою та Польщею за Поділля, в якій найпослідовнішим супротивником Польщі виступав брат [[Ягайло|Яґайла]]&nbsp;— литовський князь [[Свидригайло]].
 
[[:1401]] [[Вітовт]] приєднав Поділля до Литви, керували старости (намісники).
 
=== Розподіл князівства між Польщею і Литвою ===
[[:1430]] на Поділля здійснило похід польське військо. Проти польського панування вибухнуло [[Бакотське повстання]] 1431–14341431—1434. Після його придушення територія [[Західне Поділля|Західного Поділля]] з містами [[Кам'янець-Подільський]], [[Смотрич (смт)|Смотрич]], [[Бакота]], [[Скала-Подільська|Скала]] відійшла до [[Польща|Польщі]].
 
[[:1431]] поразка [[Свидригайло Ольгердович|Свидригайла]], поділ [[Подільське князівство|Подільського князівства]], західне Поділля відходить до Польщі.
Рядок 200:
[[:Червоногородський повіт|Червоногородського повітів]]. Подільська шляхта отримала однакові права з шляхтою польською (східне Поділля залишилось у складі Великого князівства Литовського).
 
На захоплених землях існувала посада ''подільський староста.'' Зокрема, подільськими старостами були [[Пйотр Поляк]], [[Теодор Бучацький Язловецький]].<ref>''A.Gąsiorowski.'' Piotr Polak (zm. 1441/2) // [[Polski Słownik Biograficzny]]. -&nbsp;— Wrocław&nbsp;— Warszawa&nbsp;— Kraków&nbsp;— Gdańsk, 1978. -&nbsp;— t. XXVI/2, zeszyt 109.&nbsp;— - 209–416209—416 s. -&nbsp;— S. 378. {{ref-pl}}</ref>
 
[[1469]] року «царик Маняк»<ref>на думку В. Гулевича, кримський бей Мамак з роду Ширин</ref><ref name="ВГ43">В. Гулевич. Казимир Яґайлович і Менґлі Ґірей… С. 43.</ref> напав на Поділля, також [[Волинь]], Київщину.<ref name="ВГ43">В. Гулевич. Казимир Яґайлович і Менґлі Ґірей… С. 43.</ref>
Рядок 241:
[[Мор]]ова зараза «бушувала» на Поділлі 1,5 року&nbsp;— 1769-70 років.<ref>[http://polona.pl/item/565790/86/ Barącz S. Pamiątki miasta Stanisławowa].— Lwów, 1858.&nbsp;— S. 169. {{ref-pl}}</ref>
 
У [[18 століття]] на Поділлі відбува­ються ряд виступів українського населення, [[Палія повстання|повстання Палія]] [[1702]]–[[1704]], шириться гайдамацький рух, який переріс у [[Коліївщина|Коліївщину]] а також [[Барська конфедерація]] (1768–17721768—1772).
 
=== [[Староста генеральний подільський|Старости генеральні подільські]] ===
Рядок 253:
* 7. [[Петро Потоцький (брацлавський воєвода)|Петро Потоцький]] (?&nbsp;— † до 22.5.1657)
* 8. [[Станіслав Ревера Потоцький|Станіслав «Ревера» Потоцький]] (~1579&nbsp;— 27.2.1667 [[:Підгайці]])
* 9. [[:Мартин Контський]] (1636–17101636—1710)
* 10. [[Ян Станіслав Контський|Станіслав Котський]] (1685&nbsp;— 11.1727)
* 11. [[Ян Тарло]] (1684&nbsp;— 5.01.1750)
Рядок 269:
У складі [[Подільська губернія|Подільської губернії]] перебували 12 повітів, У [[1820]]–[[1830]]&nbsp;рр. на Поділлі відбувалися селянські виступи під проводом [[Кармелюк Устим Якимович|Устима Кармалюка]].
 
=== Перша світова війна 1914–19181914—1918 ===
 
Під час [[Перша світова війна|Першої світової війни]] [[1914]]–[[1918]] Поділля стала тереном бойових дій армій країн Антанти і Четверного Союзу, внаслідок чого господарство і населення краю зазнало колосальних втрат.
Рядок 279:
=== Новітня доба ===
 
Після поразки [[Українська революція 1917-1921|українських національно-визвольних змагань 1917–19211917—1921]] частина земель Поділля увійшла до складу [[УРСР]]. На територіальній основі Східного і Західного Поділля існувала [[Подільська губернія]] (скасована постановою ВУЦВК від 3 червня [[1925]]). [[1932]] було створено Вінницьку область, а 22 вересня [[1937]]&nbsp;— постановою ЦВК СРСР&nbsp;— [[Хмельницька область|Кам'яне́ць-Поді́льську]] з центром у місті Кам'янці-Подільському, і [[Житомирська область|Житомирську області]] [[УРСР]].
 
Частина Західного Поділля по річку [[Збруч]] у [[1921]]–[[1939]] входила до складу Польщі.
 
У результаті анексії територій Польщі і Румунії 1939–19401939—1940&nbsp;рр. вся територія Поділля увійшла до складу областей УРСР.
 
У 1941–19441941—1944 роках територію Поділля було розділено між [[Третій Райх|німецькими]] [[Генеральна губернія|Генеральною губернією]], [[генеральна округа Волинь-Поділля|генеральною округою Волинь-Поділля]] і [[генеральна округа Житомир|генеральною округою Житомир]] та [[Королівство Румунія|румунським]] [[Трансністрія|губернаторством Трансністрія]].
 
Сьогодні площа Поділля становить близько 61 тис. км²., чисельність населення&nbsp;— близько 4,6&nbsp;млн чол.
Рядок 295:
 
 
== Архітектура ==
Монументальне будівництво на Поділлі, в XIV—XVII &nbsp;ст. мало осібний архітектурний характер відповідно до умов життя в цій прикордонній країні. В ці часи з'являються по містах та містечках оборонні замки з баштами, амбразурами, зубчастими стінами. Також церковна архітектура Поділля тих часів набирала оборонного характеру. Церкви та костьоли будувалися невеликі, з міцними мурами, баштами, амбразурами та стрільницями. Яскравий зразок такого церковного будівництва являє собою мурована церква в м. Сутківцях. Успенська церква в м. Межибожі XVII &nbsp;ст. з дуже грубими мурами, має потайну кімнату в бані, хід до якої зроблено в стіні. Іванівська церква в Кам'янці мала міцну муровану дзвіницю-башту з амбразурами. Кам'янецький вірмен­ський костьол мав теж потайну кімнату в бані і стрільниці в дзвіниці. Муро­вані синагоги в м. Сатанові і в м. Шаргороді мають вигляд невеликих замків.
 
Для Поділля типовою є трьохверха або одноверха дерев'яна церква з виваженими пропорціями. Характерною рисою подільських церков є вертикальна обшивка дошками пофарбована на біло, ґонтовий верх, «опасання» та ґаночок при вході. Середній зруб завжди був домінуючим та вищим за бічні зруби. Церква знаходилася посередині поселення та була обсаджена липами.
 
 
Рядок 386:
 
== Джерела ==
* ''Кубійович В.'', ''Жарський Е.'', ''Ждан М.'' Поділля // {{ЕУ}}. Словникова частина.&nbsp;— Т. 6.&nbsp;— С. 2131–21452131—2145.
* [[Географічна енциклопедія України]].&nbsp;— Т. 2.&nbsp;— К., 1993.&nbsp;— С. 52.
* ''Гулевич В''. Казимир Яґайлович і Менґлі Ґірей: від друзів до ворогів // [[Український історичний журнал]].&nbsp;— К., 2013. &nbsp;— №&nbsp;1 (508) (січень-лют.). &nbsp;— С. 40-66. &nbsp;— ISSN 0130-5247.
* ''Жарких М. І.'' // [http://www.myslenedrevo.com.ua/studies/xramypod/index.html Ілюстрований каталог-довідник християнських храмів Поділля].
* ''Мазур О.'' Поділля // Довідник з історії України.&nbsp;— 2-е видання.&nbsp;— К., 2001.&nbsp;— С. 586–587586—587.
* ''Михайловський В.'' Васальні стосунки князів Коріатовичів із Казимиром ІІІ та Людовіком Угорським // [[Український історичний журнал]].&nbsp;— К., 2010.&nbsp;— №&nbsp;4 (493) (лип.-серп.).&nbsp;— С. 4-15.&nbsp;— ISSN 0130-5247.
* ''E. Janas, W. Kłaczewski, [[Януш Куртика|J. Kurtyka]], A. Sochacka'' (opracowali). Urzędnicy podolscy XIV—XVIII wieków.&nbsp;— Kórnik, 1998.&nbsp;— 243 s.&nbsp;— ISBN 83-85213-00-7 całość, ISBN 83-85213-22-8. {{ref-pl}}
* {{SgKP|VIII|442| Podole}}&nbsp;— S. 442—460. {{ref-pl}}▼
* Клавдий Птолемей. Руководство по географии. («Античная география», составитель проф. М.&nbsp;С.&nbsp;Боднарский, Государственное издательство географической литературы, Москва&nbsp;— 1953) [http://hbar.phys.msu.ru/gorm/almagest/geogr.htm] {{ref-ru}}
 
== Посилання ==
▲* {{SgKP|VIII|442| Podole }}
* [http://www.history.org.ua/LiberUA/978-966-1638-27-2/978-966-1638-27-2.pdf Юхим Сіцінський. Поділля під владою Литви]. {{ref-uk}}
* [http://gorodok-region.narod.ru/ "Невідоме Поділля. Краєзнавчий сайт про Городоцький р-н, Хмельницької обл]. {{ref-uk}}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Поділля