Пилишенко Василь Васильович: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
шаблон, оформлення
Немає опису редагування
Рядок 35:
Учасник Першої світової війни, унтер-офіцер,[[ Синоп (лінкор)|панцерник «Синоп»]]. 29 жовтня 1914 року брати Пилишенко брали участь у бою із німецьким [[SMS Goeben|крейсером «Гебен»]], Михайло був електротехніком на [[мінний загороджувач|мінному загороджувачі «Бештау»]]. 1916 року служив на посильному кораблі «Салгір».
 
На протязі 1917–19181917—1918 років був одним з організаторів та провідників українського військово-морського руху в [[Одеса|Одесі]] — після Лютнева революціяЛютневої революції. В кінці квітня 1917 увійшов до складу Одеської Української Військової Ради.
 
Член [[Українська Центральна Рада|Української Центральної Ради]]. 19 квітня 1917 як член Центральної Ради увійшов до складу президії [[Всеукраїнський національний конгрес|Українського Національного Конгресу]]. Після конгресу представляв інтереси одеських моряків-українців. 4 листопада 1917-го організовує Українську Морську Раду. Михайло Пилишенко в тому часі зайняв посаду комісара Одеського порту.
Рядок 52:
 
Похований на [[Цвинтар святого Андрія (Саут-Баунд-Брук)|українському православному цвинтарі Андрія Первозванного]] в [[Саут-Баунд-Брук]].
 
Його брат — Василь Пилишенко — служив на [[Чорноморський флот Російської імперії|Чорноморському флоті]] з 1912 року, брав участь в одному із закордонних плавань, по тому вирішив продовжити військову службу на флоті.
 
== Джерела ==
* [https://sites.google.com/site/navalhistoryofukraine/postati/starsij-lejtenant-vasil-vasilovic-pilisenko Старший лейтенант Василь Васильович Пилишенко (1889–19891889—1989)]
* Петро Вербицький і Василь Пилишенко: подвижники революційного поступу в українському війську // Чорноморська хвиля Української революції: провідники національного руху в Одесі у 1917-1920 1917—1920 рр.: Монографія / Вінцковський Т. С., [[Музичко Олександр Євгенович|Музичко О. Є.]], [[Хмарський Вадим Михайлович|Хмарський В. М.]] та ін. — Одеса: ТЕС, 2011 – 5862011—586 с.
 
{{Лицарі Залізного Хреста УНР}}