Вікіпедія

Сімона Вейль: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
м вікіфікація
Рядок 3:
 
== Життєпис ==
Сімона Вейль народилася в [[Париж]]і в сім'ї ельзаських[[ельзас]]ьких євреїв[[євреї]]в-[[агностицизм|агностиків]] які врятувалися втечею після анексії Ельзасу-[[Лотарингія|Лотарингії]] Німеччиною. Обділеною в дитинстві не була, оскільки її тато працював лікарем. Її єдиним братом був [[Андре Вейль]], в майбутньому один з найвидатніших математиків 20 століття. Протягом усього життя вона страждала від сильного головного болю, синуситів, і поганої фізичної координації, що, можливо, позначилося в її філософуванні. Її осяйність, аскетичний спосіб життя, замкнутість, і ексцентричність часом заважали спілкуватися з іншими, проте в неї не винакало труднощів у навчанні, окрім того вона активно брала учать у політичних рухах свого часу. Вона багато писала з притаманним їй розумінням і широтою спочатку про політичний рух в який була заанґажована, а потім про духовну містику. Біограф Сімони Вейль Ґабріела Фіорі писала, що Вейль була «моральним генієм на орбіті етики, генієм потужного революційного діапазону»<ref>[http://www.highbeam.com/doc/1P2-1120206.html ''The Lonely Pilgrimage of Simone Weil,'' The Washington Post] {{ref-en}}</ref>.
 
=== Інтелектуальне життя ===
[[Файл:Simone Weil 1922.jpg|міні|Сімона Вейль, 1922]]
Вейль швидко вчилася, у віці 12 років вже опанувала [[старогрецька мова|старогрецьку мову]]. Незабаром, після прочитання [[Бхагават-Гіта|Бхагават Гіти]], вона опанувала [[санскрит]]. Подібно до мислителя епохи Відродження, [[Піко делла Мірандола|Піко делла Мірандоли]], інтереси Сімони Вейль стосовно релігій мали універсалістський характер. Вона намагалася осягнути кожну релігійну традицію як виразницю трансцендентної мудрості.
 
Початкову освіту здобувала в [[ліцей Генріха IV|ліцеї Генріха IV]] під керівництвом свого вчителя [[Еміль Шартьє|Еміля Шартьє]], що згодом став видатним філософом XX століття, відомим під псевдонімом «Ален». 1928 року Вейль посіла перше місце на вступних іспитах до [[Вища нормальна школа|Вищої нормальної школи]]. [[Сімона де Бовуар]], знаменитіша з-посеред однолітків Сімони Вейль, зайняла друге місце. Тоді ж Вейль викликала до себе увагу радикалізмом власних думок. Вона набула друге ймення «Червона діва» і навіть «Марсіанська» через свого наставника.
Рядок 28:
[[Файл:Ecrits historiques et politiques, Simone Weil.jpg|thumb|150px|Збірник праць Вейль, виданий [[Альбер Камю|Альбером Камю]].]]
 
* 1932–19421932—1942&nbsp;— Про науку / ''Sur la science'', Paris, Gallimard, 1966. [http://classiques.uqac.ca/classiques/weil_simone/sur_la_science/sur_la_science.html онлайн, Квебекський університет]
* 1933&nbsp;— Міркування про війну / ''Réflexions sur la guerre'', revue «La Critique sociale», no. 10, Novembre 1933
* 1933–19341933—1934&nbsp;— Урок філософії / ''Leçons de philosophie'' (lycée de Roanne 1933–19341933—1934), transcrites et présentées par Anne Reynaud-Guérithault, 1ère éd. Paris, Plon, 1959 ; puis Paris UGE, coll. " 10/18 ", 1970. Réédition en 1989
* 1933–19341933—1934&nbsp;— Бортовий журнал / Carnet de bord («en réalité le premier des ''Cahiers'' de Simone Weil, et le seul qui soit antérieur à la guerre, il contient essentiellement des esquisses préparatoires aux ''Réflexions…''»). 1ère éd. ''Oeuvres complètes'', t. VI, Gallimard, 1994)
* 1933–19431933—1943&nbsp;— Гноблення і свобода / ''Oppression et liberté'' Paris, Gallimard, coll. «Espoir», 1955, 275 p. Regroupe «Perspectives» (1933), «Réflexions sur les causes de la liberté et de l'oppression sociale» (1934), «Чи існує марксистська доктрина?» / «Y a-t-il une doctrine marxiste ?» (1943), etc. [http://classiques.uqac.ca/classiques/weil_simone/oppression_et_liberte/oppression_et_liberte.html]
* 1934&nbsp;— Міркування про причини свободи на соціального гноблення / ''Réflexions sur les causes de la liberté et de l'oppression sociale'', revue «La révolution prolétarienne» ; ''Oeuvres complètes'', t. II, 1955. Premier livre (ou grand article) de S. W.
* 1936–19421936—1942&nbsp;— Грецьке джерело / ''La Source grecque'', 1ère éd. Paris, Gallimard, coll. «Espoir», 1953. Extraits, dus à M. et Mme. Weil, ses parents.
* 1937&nbsp;— Робітнича доля / ''La Condition ouvrière'' ; 1ère éd. avec avant-propos d'Albertine Thévenon, Paris, Gallimard, 1951, coll. " Espoir ", 276 p. ; rééd. Gallimard, coll. " Folio ", 2002, 528 p. [http://classiques.uqac.ca/classiques/weil_simone/condition_ouvriere/condition_ouvriere.html онлайн, Квебекський університет]. Deuxième livre (ou grand article) de S. W.
* 1939&nbsp;— Іліада або поема сили / ''L'Iliade ou le poème de la force'' (sous le pseudonyme Émile Novis), revue «Les Cahiers du Sud», Marseille, déc. 1940-janv. 1941. Troisième livre (ou grand article) de S. W. [http://www.scribd.com/doc/2319868/Liliade-ou-le-poeme-de-la-force]
* 1940&nbsp;— Зауваження про загальне придушення політичних партій / ''Note sur la suppression générale des partis politiques'', 1ère éd. 1950 ; Paris, Climats, 2006. [http://www.vote-blanc.org/articles.php?lng=fr&pg=118]
* 1940–19421940—1942&nbsp;— Зошити I / ''Cahiers. I'' (dès oct. 1940, à Marseille), 1ère éd. (par Simone Pétrement) Paris, Plon, coll. " L'Épi ", 1951 ; nouvelle éd. revue et augmentée (par Florence de Lussy), Gallimard, 1970.
* 1940–19421940—1942&nbsp;— Зошити II / ''Cahiers. II'', 1ère éd. Paris, Plon, 1953, coll. " L'Épi "; nouvelle éd. revue et augmentée, 1972.
* 1940–19421940—1942&nbsp;— Вага і грація / ''La Pesanteur et la Grâce'' (extraits des 11 ''Cahiers'' écrits à Marseille entre oct. 1940 et avril 1942, confiés à Gustave Thibon en avril 1942), préface de Gustave Thibon, Paris, Plon, 1947, 208 p. Premiers extraits, dus à Gustave Thibon.
* 1940–19431940—1943&nbsp;— Невпорядковані думки щодо любові до Бога / ''Pensées sans ordre concernant l'amour de Dieu'', Paris, Gallimard, 1962.
* 1941–19421941—1942&nbsp;— Дохристиянська інтуїція / ''Intuitions pré-chrétiennes'', Paris, La Colombe, 1951, Éd. du Vieux-Colombier. Extraits, dus au Père Perrin.
* 1942&nbsp;— Лист до релігійної людини / ''Lettre à un religieux'', Paris, Gallimard, coll. " Espoir ", 1951 ; nouvelle éd. Paris, Seuil, coll. " Livre de Vie ", 1974.
* 1942&nbsp;— Очікування Бога / ''Attente de Dieu'' (lettres de janv. à mai 1942 au Père J.-M. Perrin), introduction de Joseph-Marie Perrin, O. P., 1ère éd. Paris, La Colombe, Éd. du Vieux Colombier, 1950, 344 p. ; rééd. Paris, Fayard, 1966. Extraits, dus au Père Perrin [http://classiques.uqac.ca/classiques/weil_simone/attente_de_dieu/attente_de_dieu.html онлайн, Квебекський університет]
* 1942–19431942—1943&nbsp;— Надприродне знання / ''La connaissance surnaturelle'', 1ère éd. (par Albert Camus) Paris Gallimard coll. «Espoir», 1950, 337 p. ; rééd. ''Oeuvres complètes'', t. VI, vol. 4, 2006, 656 p. : ''Cahiers, juillet 1942-juillet 1943, La connaissance surnaturelle (Cahiers de New York et de Londres)''
* 1943&nbsp;— Агонія цивілізації, яку видно в епічній поемі / «L'agonie d'une civilisation vue à travers un poème épique» et «En quoi consiste l'inspiration occitanienne» dans le numéro spécial des ''Cahiers du Sud'' consacré au «Génie d'Oc et (au) monde méditerranéen» (sous le pseudonyme Émile Novis)
* 1943&nbsp;— Закорінення / ''L'Enracinement, Prélude à une déclaration des devoirs envers l'être humain'', 1ère éd. (due à Albert Camus) Paris, Gallimard, coll. " Espoir ", 1949, 381 p. ; rééd. Gallimard, coll. «Folio essais», 1990, 384 p. [http://classiques.uqac.ca/classiques/weil_simone/enracinement/enracinement.html онлайн, Квебекський університет]
* 1940&nbsp;— Урятована Венеція / ''Venise sauvée'', 1ère éd. Gallimard, coll. «Espoir», 1955.
* 1940–19421940—1942&nbsp;— Зошити III / ''Cahiers. III'', 1ère éd. Paris, Plon, 1956, coll. " L'Épi "; nouvelle éd. revue et augmentée, 1974.
* 1943&nbsp;— Лондонські тексти й останні листи / ''Écrits de Londres et dernières lettres'', Paris, Gallimard, 1957, coll. " Espoir ", 416 p.
* 1960&nbsp;— Історичні й політичні праці / ''Écrits historiques et politiques'', Paris, Gallimard, coll. " Espoir ", 1960. [http://classiques.uqac.ca/classiques/weil_simone/ecrits_historiques/ecrits_historiques.html онлайн, Квебекський університет]
Рядок 73:
* François L'Yvonnet (dir.), ''Simone Weil, le grand passage'', Paris, Albin Michel, 2006.
* Emmanuel Gabellieri, ''Être et don. Simone Weil et la philosophie'', Louvain-Paris, Éditions Peeters, 2003.
* Jean-Marie Muller, ''Simone Weil : l'exigence de non-violence'', Desclée de Brouwer, 1995.
* Simone Pétrement, ''La Vie de Simone Weil'', Paris, Fayard, 1973, друге видання&nbsp;— 1997.
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Сімона_Вейль