Радянська місячна програма: відмінності між версіями

* дослідити радіаційну обстановку в ближньому космічному просторі;

* відпрацювати технології створення засобів доставки;

 

Щоправда на відміну від американців частина робіт, особливо тих, що стосувалися пілотованого аспекту програми, була засекречена. Результати дослідів та експериментів проведених за допомогою [[Автоматична міжпланетна станція|АМС]] також розкривалися у пресі вкрай скупо.

 

 

Для дослідження місячної поверхні, а також детального картографування ймовірних майданчиків посадки радянських [[Місячний корабель|місячних кораблів]] і для більшої зручності створювалися [[Місяцехід|місяцеходи]]. Вони мали транспортувати радянського космонавта до резервного [[Місячний корабель|місячного корабля]] у випадку, якщо зліт на штатному кораблі не відбувався через технічну несправність.

Група довго і ретельно (аж до повної готовності до [[1968]] року) працювала за місячно-облітною програмою, а до і деякий час після її закриття — також і за місячно-посадковою програмою. Для підготовки астронавігації за зірками південної півкулі група відряджалась до Сомалі. Для відпрацювання висадки на Місяць космонавти використовували тренажери і вертольоти.

 

 

Згідно з опублікованими джерелами, ключові члени групи були присутні й інспектували кораблі при запусках «[[Зонд-4|Зонда-4]]» і наступних кораблів Л1 (зокрема, перебуваючи на [[Байконур]]і, чекали дозволу на політ на «[[Зонд-7|Зонді-7]]» [[8 грудня]] [[1968]] року), а також Л1С на другому запуску ракети-носія [[Н-1]]. Попович і Севастьянов та інші здійснювали радіопереговори з центром керування через кораблі «Зонд» під час їхніх польотів.