Чорна дошка: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
|||
Рядок 5:
'''Чо́рні до́шки''' — система психологічного, військового та адміністративного терору радянської влади в [[УРСР|Україні]] та районах [[СРСР]], населених переважно українцями{{fact}}. Застосовувався [[1920-ті|1920]]—[[1930-ті|1930-тих]] років на громадян, що чинили опір явно протиправним діям.
Чорні дошки — це також статус села чи району на території [[Українська Радянська Соціалістична Республіка|Української СРР]], який передбачав блокаду та посилений [[терор голодом]] цивільного населення під час [[Геноцид|геноциду]] [[Геноцид українців|українського народу
Статус «Чорної дошки» присвоювався на рівні [[Обласний центр|обласних центрів]] [[ЦК КПУ]] за поданням районних та сільських органів комуністичного управління. Його «надання» чи «зняття» слугувало інструментом упокорення цивільного населення, створення умов для масового та глибокого голодування всіх мешканців регіону.
Рядок 28:
2 грудня 1932 року Наркомзем звітував про виконання урядових постанов із хлібозаготівель, зазначено, що у [[Вінницька область|Вінницькій області]] на «чорну дошку» занесено усі села та колгоспи Брацлавського, Липовецького, Любарського, Немирівського, Станіславчицького, Чуднівського, Хмельницького, Тульчинського районів, крім них ще 44 колгоспи та 42 села; у Чернігівській області 13 колгоспів, 38 сіл; у Донецькій області 12 колгоспів, 6 сіл, дві сільські ради; у Дніпропетровській області 228 колгоспів у 44 районах; у Київській 51 колгосп у 48 селах 19 районів; у Харківській області 23 колгоспи в 16 селах 9 районів; в Одеській області 12 колгоспів у 9 районах, в АМСРР два колгоспи та одне село. Того ж дня облвиконкоми порушили клопотання про занесення сіл на всеукраїнську «чорну дошку»: у Вінницькій області 5 сіл, у Київській 12, в Одеській 4.
4 грудня «Вісті» ВУЦВК опублікували статтю, «Чистка сільпарторганізацій почалася», де зазначено, що в Солонянському районі Дніпропетровської області з 29 сільрад «до дня Жовтневих свят записано на чорну дошку 17», які виконали від 6 % до 15 % плану.
6 грудня 1932 — постанова РНК УСРР та ЦК КП(б)У — «за зрив плану хлібозаготівель і злісний саботаж, що його організували куркульські і контрреволюційні елементи, занести на „чорну дошку“ такі села»: с. Вербки Павлоградського району Дніпропетровської області; с. Гаврилівка Межівського району; с. Лютенька Гадяцького району Харківської; с. Кам'яні Потоки Кременчуцького району; с. Свято-Троїцьке Троїцького району Одеської; с. Піски Баштанського району.
Рядок 36:
Натомість у російській [[історіографії]] цей факт прийнято приховувати під суто географічним поняттям — «голод в земледельческих районах СССР», виводячи за дужки хто ж саме проживав і гинув у цих регіонах. Також в російських джерелах у меншій мірі або взагалі заперечуються жертви серед українського населення, роблячи наголос на існуванні інституту чорних дощок в окремих областях [[РРФСР]].
== Перелік населених пунктів України занесених на «Чорні дошки» у
Перелік населених пунктів України занесених на «Чорні дошки» у
== Див. також ==
|