Відмінності між версіями «Лютий-Лютенко Іван Макарович»

 
Закінчив чотирикласну земську школу, згодом курси Паршина в [[Москва|Москві]].
Потім закінчівзакінчив 6 класів гімназії в Москві з відзнакою як найкращий студент з математики.
 
Закінчив Омську школу прапорщиків. Учасник бойових дій на фронтах [[Перша світова війна|Першої світової війни]]. Старший унтер-офіцер 8-го Московського гренадерського полку.
 
[[Лютнева революція 1917|Лютневу революцію]] зустрів на посаді помічника командира 12-ї роти 290-го полку російської (царської) армії, що дислокувався в [[Черкаси|Черкасах]].
 
В 1918 році у складі Армії УНР брав участь у боях проти більшовиків, зокрема за станції Гребінка та Бобринська (нині ст. ім. Тараса Шевченка).
З 1919 р. — в повстансько-партизанському русі. Спочатку очолив загін звенигородських повстанців, сформований [[Семен Гризло|Семеном Гризлом]]. В різні часи загін складався з 500 — 800 козаків та старшин.
 
Отаман [[Холодний Яр|Холодного Яру]]. Співпрацював з отаманами Яблочком, [[Ларіон Загородній|Ларіоном Загороднім]], [[Семен Заболотний|Семеном Заболотним]], [[Пилип Хмара|Пилипом Хмарою]], Чортом (Мелешком) та іншими отаманами Холодного Яру та [[Чорний Ліс (с.Цвітна)|Чорного Лісу]]. За деякими джерелами, на нараді в с. Матвіївці наприкінці осені 1921 р. звенигородського отамана Ґонту (Лютого-Лютенка) було обрано Головним отаманом Холодного Яру.
 
Відповідно до деяких джерел, на нараді в с. Матвіївці наприкінці осені 1921 р. звенигородського отамана Ґонту (Лютого-Лютенка) було обрано Головним отаманом Холодного Яру (іншими джерелами не підтверджується).
 
Можливо, Головним отаманом Холодного Яру він був короткий час і радше формально, оскільки відразу після обрання відійшов на Звенигородщину, а головні сили холодноярців під проводом Пилипа Хмари і Ларіона Загороднього провели окрему нараду, на якій вирішили пробитися на захід, до Польщі чи Румунії.
 
Бойові дії продовжував до осені 1922 року, коли, внаслідомвнаслідок рядунизки спецоперацій проведених [[ЧК]], більшість повстанських отаманів Півдня та Центру України було заарештовано чи вбито.
 
В березні 1923 р. емігрував до Польщі ([[Західна Україна|Західної України]] (тоді — у Польщі). Жив на Поліссі, в с. Іванцевичі, де заснував Український еміграційний комітет, який розгорнув активну діяльність: було створено український хор, самодіяльний театр, українська школа.
 
В м.У [[Володава|Володаві-Підляській]] очолив Союз українських кооперативів, у [[Холм]]і був директором Кооперативного Союзу. На цій та на попередній посаді виявив себе талановитим підприємцем та щедрим меценатом української справи.
У м. [[Холм]]і був директором Кооперативного Союзу. На цій та на попередній посаді виявив себе талановитим підприємцем та щедрим меценатом української справи.
 
Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]] допомагав землякам — військовополоненим [[Червона армія|Червоної армії]]. Багато українців за його сприяння було звільнено з концтаборів.
[[Зображення:Могила Лютого-Лютенко.jpg|міні|250пкс|Олександр Лютий-Лютенко на могилі батька. [[Квітень]] [[1989]] року]]
4 червня 1942 року заарештований [[гестапо|гестапівцями]].
Відбув півроку тюрми в м. [[Люблін]]і (нині Польща).
 
Після Другої Світової війни — жив у [[Мюнхен]]і (Німеччина), згодом у(1951 — м.1957) у [[Рабат|Рабаті]] ([[Марокко]], 1951 — 1957).
 
Пізніше переїздить до [[США]].
Автор книги «Вогонь з Холодного Яру» (Детройт, 1986). Меценат української справи.
 
Помер у США 19 березня 1989 року. Похований на українському [[цвинтар]]і штату [[Нью-Джерсі]] у містімістечку [[БавндСаут-Баунд-Брук]] ([[США]]).
 
== Джерела ==
Анонімний користувач