Томас Стернз Еліот: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
StarDeg (обговорення | внесок) Скасування редагування № 17611762 користувача 176.108.112.53 (обговорення) |
виправлення не властивої українській мові лексики |
||
Рядок 60:
[[Файл:Tsesig.jpg|thumb|right|150px|Автограф Т. С. Еліота]]
Через три роки ([[1925]]) Жофре Фабер запросив Еліота на фірму «Фабер і Гвайер» (пізніше — «Фабер і Фабер») на роботу
В [[1933]] році, в період свого перебування у Гарварді, Еліот полишив Вівьєн, але не розлучився із нею у зв'язку зі своїми англіканськими переконаннями. Протягом тридцятих років він захищався від істеричних намагань Вівьєн знову зійтись. У 1938 році вона потрапила у психіатричну лікарню Носамберленд Хаус, де у [[1947]] році і померла. Еліот жодного разу її не відвідав, навіть попри те, що вони не були офіційно розлучені. В 1939 році, з початком Другої Світової війни, видання «Крайтеріен» зупинилося, тому Еліот був змушений служити уповноваженим із цивільної оборони. Багато часу він перебував у Гілфорді, де написав ще три вірші, які лягли в основу твору «Спалений Нортон». В 1948 році Еліот був нагороджений Нобелевською Премією за досягнення в ділянці літератури та орденом «За заслуги». В 1957 році одружився зі своєю секретаркою Есме Валері Флетчер (вона була молодшою від Еліота на 38 років). В 1964 році поета було нагороджено Президентською Медаллю Свободи.
|