Відкрити головне меню

Зміни

нема опису редагування
| рід військ =
| роки служби = [[1916]]–[[1920]]
| звання =
| формування =
| командування =
{{!}}}
}}
'''Ієронім Байлюк''' ([[27 серпня]] [[1897]], м-ко (нині смт) [[Скала-Подільська]], нині [[Борщівський район|Борщівського району]] [[Тернопільська область|Тернопільської області]] — [[15 листопада]] [[1963]], [[Прага]], [[Чехія]]) — військовий і громадський діяч, стрілецьінженер, діяч культури. Стрілець [[Українські січові стрільці|Українських січових стрільців]] (1916—1918), [[Українська Галицька армія|Української Галицької армії]] (кінець 1918—1919) та [[Армія Української Народної Республіки|Армії УНР]] (1920).
 
Нагороджений [[Хрест Симона Петлюри|Хрестом Симона Петлюри]], [[Воєнний хрест (УНР)|Воєнним хрестом]] і Хрестом відродження.
== Життєпис ==
 
Закінчив 5 класів [[Академічна гімназія (Львів)|Академічної гімназії]] ([[Львів]], 1914).
 
[[15 липня]] [[1925]] року в «Перебігу життя» писав:
 
{{text|«В році 1919 [у складі Галицької армії] відступив на Україну та після різних переворотів 1920 року перейшов з бригадою генерала Кравса на територію ЧСР. До 1922 року перебував у Терезині. Весною того року начорно повернувся на Галичину, де був заарештований польською поліцією. По переведенню слідства, після трьохмісячної тюрми, був звільнений в Скалі. Тут працював в українських товариствах „Просвіта“, „Січ“ та був секретарем товариства „Рідна школа“. Восени того ж року під час виборів до сойму вдруге був арештований та обвинувачений в підпалах панських фільварків та належності до тайної військової організації. Після двохмісячної тюрми у Чорткові із-за браку доказів був звільнений. З того часу переслідуваний польською поліцією, примушений вдруге весною 1924 року тікати до ЧСР. Тут учащав на гімназично-реальні курси в Йозефові та 9 червня 1925 року зложив іспит зрілости.»}}
Диплом інженера-економіста отримав в [[Українська господарська академія|Українській Господарській академії в Подєбрадах]] 11 червня 1932 року. Його прізвище є в списку випускників УГА, які працювали в культурно-просвітньому, економічному і громадсько-політичному житті на землях [[Карпатська Україна|Карпатської України]] та [[Пряшівщина|Пряшівщини]].
 
Приятель скульптора [[Бринський Михайло Федорович|Михайла Бринського]] й упорядник його скульптурної спадщини. Виконуючи його заповіт, передав через Василя Касіяна до музею в [[Івано-Франківськ|Івано-Франківську]]у 48 скульптур разом із портретом. Портрет М. Бринського роботи українського художника [[Вовк Юрій|Юрія Вовка]] та деякі його скульптури передав до рідного села М. Бринського (село [[Долина (Тлумацький район)|Долина]]), де при місцевій бібліотеці засновано музей скульптора.
 
Нагороджений Хрестом Симона Петлюри, Воєнним хрестом і Хрестом відродження.
 
== Література ==
* ''Б. Мельничук.'' Байлюк Ієронім // {{ТЕС|4|26-27}}
* Українська господарська академія в Ч. С. Р., Подєбради, 1922—1935, і Український технічно-господарський інститут, Подєбради — Реґенсбурґ — Мюнхен, 1932—1972 / Голов, ред. О. Козловський. — Нью-Йорк: видання абсольвентів Української господарської академії і Українського технічно-господарського інституту, 1972.
* ЦДАВО України. — Ф. 3795. — On. 1. — Спр. 666. — Арк. 15, 205.
{{Кавалери Хреста Симона Петлюри}}
[[Категорія:Уродженці Скали-Подільської]]
[[Категорія:Учні Львівської академічної гімназії]]
[[Категорія:Українські громадські діячі]]
[[Категорія:Вояки Армії УНР]]
[[Категорія:Персоналії:Прага]]
[[Категорія:Персоналії:Подєбради]]
[[Категорія:Померли у Празі]]
144 661

редагування