Фату-Хіва: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 21:
|Позиційна карта = Маркізькі острови
}}
Фату-Хіва (Fatu Hiva) — найпівденніший острів [[Маркізькі острови|Маркізьких островів]], що лежить за 30 км на південь від Хіва-Оа, і займає площу 84 км² при максимальній висоті в 960 м. Розташований в центральній частині [[Тихий океан|Тихого океану]].
== Географія ==
Рядок 41:
[[Файл:FatuIva TropicalRainForest 20061111.jpg|thumb|center|1000px|Тропічний ліс в центрі острову. Пік Тауаоуохо (зліва) оповитий туманом та пік Тееаруа (справа)]]
[[Файл:Rainforest Fatu Hiva.jpg|thumb|300px|[[Хлібне дерево]] на острові Фату-Хіва]]
Рослинність острову майже не змінилась із часу приходу сюди перших полінезійців. Так більшу територію острову, особливо її центральну частину займає тропічний вологих ліс. Він складається із заростей деревовидних папоротей. На висоті понад 600 м переважають зарості залізного дерева. На узбережжі острову та долинах річок полінезійці здавна культивували наступні культурні рослини — хлібне дерево та таро, які потрапили сюди із островів Фіджі. Із району Південної Америки (острів Кокос) на Фату-Хіва, як і на більшість Маркізьких островів була завезена [[кокосова пальма]]. Вирощували також в давнину на острові — кумару, [[бавовник]], [[ананас]], папайю.
На сьогодні основними культурними рослинами острову є [[манго]], [[банан]], [[ямс]], [[таро]], [[хлібне дерево]], кокосова пальма, папая, цитрусові та солодка картопля.
Систематичне вивчення флори Фату-Хіви, за підтримки з боку [[Смітсонівський інститут|Смітсонівського інституту]] в 1988 році показав, що на острові зростає 175 місцевих, 21 ендемічних і 136 культурних рослин.
Рядок 56:
Перші свідчення заселення острову знаходимо у залишках так званої «лапітоїдної кераміки», що буда характерною для перших полінезійців, які заселили даний регіон близько 200 р. до н. е. Заселення острову відбувалось вихідцями із Південної та Центральної Америки, а також із району Меланезії та Південно-Східної Азії. Вважається, що Фату-Хіва, як і більшість Маркізьких островів був колискою цивілізації маої. На Фату — Хіва збереглися артефакти тих часів — стародавні дерев'яні будівлі, побудовані ще до приходу європейців, а також скеля з петрогліфами.
Вперше європейцями острів був відкритий іспанською експедицією на чолі із [[Альваро
У 1937 і 1938 роках, антрополог і норвезький мандрівник [[Тур Хейєрдал]] і його дружина Лів жив півтора року до Фату — Хіва. Вони досліджували природні особливості острову, зокрема Тура Хейєрдала цікавила специфіка проникнення на острів культурних рослин та тварин. На основі місцевих особливостей залишків архітектури та антропологічних ознак місцевих жителів він доводив, що заселення Східної [[Полінезія|Полінезії]] відбувалось із території Південної Америки, вірогідно із сучасного [[Перу]].
== Населення ==
Рядок 67:
Та території Фату-Хіви проживає 611 осіб (2012 р.). Населення розміщено не рівномірно по території острову, більшість людей проживає в двох населених пунктах — Омоа (250 осіб) та Ханававе. Обидва села розміщені на західному узбережжі острову, в долинах річок. Поселення Омоа є центром комуни Фату-Хіва, яка входить до регіону Маркізьких островів, Французької Полінезії, що належить Франції.
Жителі Фату-Хіва розмовляють на [[Французька мова|французькій мові]] та південних діалектах маркізької мови.
Основна релігія — католицизм.
Багато жителі покидають острів у зв'язку із здобуттям освіти або у пошуках роботи, виїжджають до о. Хіва-Оа, інші до центру Французької Полінезії — м. [[Папеете]].
== Інфраструктура ==
Жителі острова живуть в основному на західному узбережжі, які з'єднані між собою ґрунтовою дорогою через гори. В Омоа є [[католицька церква]], дитячий садок і початкова школа, невеликий магазин, поштове відділення і супутниковий телефон. Фату-Хіва не має асфальтованих доріг, ні гавані, ні аеропорту. Безпечно дістатися до берега острову можна тільки з двох бухт на західному узбережжі, де розташовані села.
== Економіка ==
| |||