Сайда (місто): відмінності між версіями

Наступник Баалшиллема ІІ [[Абдаштарт І|Абдаштарт І (372&nbsp;— 362&nbsp;рр. до н.&nbsp;е.)]] взагалі отримав прізвисько Філелін. У [[367 до н. е.|367&nbsp;р. до н.&nbsp;е.]] афінські [[еклесія|народні збори]] ухвалили рішення про надання сідонському царю і його нащадкам [[проксенія|проксенії]] (так звана «[[сідонська псефізма]]») і фактично звільнили сідонських купців від сплати мит. Натомість різко погіршилися стосунки міста із Ахеменідами. Сподіваючись на підтримку греків і єгиптян, Абдаштарт І у [[362 до н. е.|362&nbsp;р. до н.&nbsp;е.]] підняв повстання проти перської влади. На сідонських монетах замість зображення перського володаря почали карбувати профіль Абдаштарта I. З появою у Заріччі фараона [[Тах]]а з єгипетським військом сидонці приєдналися до нього<ref>[[Плутарх]]. Агесилай, 37</ref>. Проте в тилу у Таха спалахнув заколот, очолений [[Нектанеб II|Нектанебом]]. Фараон сам змушений шукати прихистку в Сідоні<ref>[[Плутарх]]. Агесилай, 38</ref>. Згодом Тах здався царю і був ним прощений. Але Сідон за непослух був покараний. Місто було позбавлено автономії і навіть його монетний двір перейшов у розпорядження сатрапа [[Кілікія|Кілікії]] [[Маздай|Маздая]].

 

[[Файл:Istanbul - Museo archeol. - Sarcofago delle piangenti - ca. 350 a.C. - Foto G. Dall'Orto 28-5-2006 02.jpg|міні|260пкс|Плакальниці. Саркофаг з Сідона, близько 350&nbsp;р. до н.&nbsp;е. Археологічний музей, [[Стамбул]]]]

[[1106]]&nbsp;року до міста вперше підійшло військо [[хрестоносці]]в, а на сідонському рейді з'явилася [[Англія|англійська]] ескадра. Сідонці капітулювати відмовилися, а лицарі не відчували себе впевнено, тож відступили. У [[1108]]&nbsp;році [[Єрусалимське королівство|єрусалимський король]] [[Балдуїн I (король Єрусалиму)|Балдуїн I]] повернувся, а з моря до Сідона підступили [[Генуя|генуезці]]. Проте на допомогу прийшов єгипетський флот, що відігнав італійців і змусив хрестоносців зняти облогу. [[1110]]&nbsp;року в Фінікії з'явилися [[Норвегія|норвежці]] на чолі з королем [[Сігурд Норвезький|Сігурдом]]. Генуезців змінили [[Венеціанська республіка|венеційці]] на чолі з дожем [[Орделафо Фальєро]]. З їхньою допомогою 4 грудня [[1110]] року Балдуїн I таки захопив Сідон.

 

 

Володарями Сідону стала родина [[Граньє]]. До [[1126]]&nbsp;року сеньорією керував [[Евстахій Сідонський|Евстахій]], потім його син [[Готьє Сідонський|Готьє]]. [[Жирар Сідонський]] у [[1153]] виконував обов'язки [[адмірал]]а королівства. Проте скористався цим для перетворення міста на піратське гніздо, грабуючи і мусульман, і християн. Обурений король [[Аморі I]] позбавив Жирара звання і вигнав за межі королівства. Жирар подався до Антіохії, а звідти&nbsp;— до [[Нуреддін]]а. Під час однієї з сутичок він потрапив у полон до короля і був публічно спалений у Єрусалимі. Сідон перейшов до сина Жирара [[Рено Сідонський|Рено]].

 

[[Файл:No Known Restrictions Sidon Street by C. H. Graves, November 1903 (LOC) (392175951).jpg|міні|220пкс|Сідонська вулиця, 1903]]

 

У [[1918]] місто знову перейшло під контроль французів, які перетворили Ліван на свій протекторат. З [[1943]] Сідон&nbsp;— у складі незалежного [[Ліван]]у.