Толпиго Кирило Борисович: відмінності між версіями

'''Кири́ло Бори́сович Толпи́го''' (* [[3 травня]] [[1916]], [[Київ]] — [[13 травня]] [[1994]]) — український [[фізик]], родом з Києва, [[член-кореспондент]] [[АН України]] (з 1965).

По закінченні фізико-математичного факультету [[Київський університет|Київського університету]] (1939) вступає до [[Аспірантура|аспірантури]] [[Інститут фізики НАН України|Інституту фізики АН УРСР]]. Того ж року призваний в армію рядовим. В березні 1945 р. демобілізується, поновлюється в аспірантурі. Захистив у 1949 році кандидатську дисертацію. ПрацювавЗ 1948 р. до 1959 р. працював старшим науковим співробітником [[Інститут фізики НАН України|Інституту фізики АН УРСР.]] З 1946 р. до 1959 р. выкладав у Київському університеті. З 1960 р. до 1966 р. завідучий кафедрою теоретичної фізики фізичного факультету Київського університету а також старший науковий співробітник у [[Інститут напівпровідників НАН України|Інституті напівпровідників АН УРСР]]. У 19641962 р. здобув докторський ступінь без захисту дисертації, за сукупністю праць. Профессор с 1963 р. З 1966 р. до 1988 р. завідує теоретичним відділом [[Донецький фізико-технічний інститут імені О. О. Галкіна|Донецького фізико-технічного інституту]] АН УРСР. З 1988 р. до 1994 р. - головний науковий співробітник цього інституту.

Автор понад 100300 праць з [[теорія твердого тіла|теорії твердого тіла]], зокрема з динамічної теорії коливань [[кристалічна гратка|кристалічних граток,]] теорії зонних і локальних станів [[електрон]]ів у [[кристал]]ах, [[полярон]]ів і [[екситон]]ів, теорії кінетичних явищ у [[напівпровідник]]ах тощо. У перше, в 1950 р., знайшов сумістні становища фотонів і оптичних фононів у кристалах, котри були пізніше именовани [[Поляритон|поляритони]].