Вікіпедія

Майдан Поезії: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
мНемає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 14:
[[Файл:Gogol_monument_Kharkov.JPG|thumb|250px|Пам'ятник Миколі Гоголю]]
 
'''Майдан Поезії''' — майдан в центрі [[Харків|Харкові]].
 
== Історія ==
Ще вВ другій половині XVIII століття цим майданом закінчувалось місто. За ним йшов рів, потім — вал. Наприкінці століття тут побудували будівлю провіантського магазину, яка, до речі, зберегелася до наших днів.
 
На початку XIX століття на майдані торгували дровами, тому його ще називали Дров'яний. У другій половині 19XIX століття на майдані зробили [[Театральний сквер (Харків)|Театральний сквер]]. У перші роки 20 століття тут встановили перший в Україні пам'ятник [[Пушкін Олександр Сергійович|Олександру Пушкіну]], а через п'ять років на протилежній стороні — пам'ятник [[Гоголь Микола Васильович|Миколі Гоголю]]. ▼
На початку XIX століття антрепренери Калиновський та Штейн побудували на майдані дерев'яну театральну будівлю (Зараз на цьому місці розташовується один з будинків на розі вулиці Пушкінської та Театрального узвозу). Тому майдан, на якій вона розташовувалася, назвали Театральним. Театр був достатньо великий та разом з галереєю мав три яруси. Зал і сцена висвітлювалися сальними свічками. Першим директором театру став український письменник Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко, саме він запросив на роботу великого російського актора, Михайла Семеновича Щепкіна. ▼
 
=== Театри на майдані ===
За спогадами Григорія Квітки-Основ'яненка, в той час у харківському театрі працювали 40 акторів, балетна трупа складалася з 20 осіб, а оркестр був «першим у всіх тутешніх губерніях». У театр частенько походжали студенти, але 1818 року імператор Олександр I заборонив їм відвідувати театр до особливого розпорядження. Причиною послужив інцидент, що стався в листопаді 1817, коли студенти при появі в театрі міського поліцмейстера Лаврова підняли шум і розкидали листівки з вимогою припинити грубе ставлення до студентів з боку поліції. ▼
▲На початку XIX століття антрепренери Калиновський та Штейн побудували на майдані дерев'яну театральну будівлю (Зараз на цьому місці розташовується один з будинків на розі вулиці [[Пушкінська вулиця (Харків)|Пушкінської]] та Театрального узвозу). Тому майдан, на якій вона розташовувалася, назвали Театральним. Театр був достатньо великий та разом з галереєю мав три яруси. Зал і сцена висвітлювалися сальними свічками. Першим директором театру став український письменник [[Григорій Федорович Квітка-Основ'яненко]], саме він запросив на роботу великого російського актора, [[Щепкін Михайло Семенович|Михайла Семеновича Щепкіна]].
 
▲За спогадами Григорія Квітки-Основ'яненка, в той час у харківському театрі працювали 40 акторів, балетна трупа складалася з 20 осіб, а оркестр був «першим у всіх тутешніх губерніях». У театр частенько походжали студенти, але 1818 року імператор Олександр I заборонив їм відвідувати театр до особливого розпорядження. Причиною послужив інцидент, що стався в листопаді 1817, коли студенти при появі в театрі міського поліцмейстера Лаврова підняли шум і розкидали листівки з вимогою припинити грубе ставлення до студентів з боку поліції.
На початку XIX століття на майдані торгували дровами, тому його ще називали Дров'яний.
 
А в середині 19 століття власник театру Млотковський почав будівництво театрального приміщення, проект якого зробив архітектор [[Тон Андрій Андрійович|Андрій Тон]]. Театр було побудовано на іншому кінці майдану, при виході його на [[Сумська вулиця (Харків)|вулицю Сумську]]. Будівля вигідно відрізнялася від старої. У залі було 60 лож, розташованих у трьох ярусах, 150 крісел партеру. Всього зал вміщував більше тисячі осіб. Глядацька зала добре опалювався і освітлювався гасовими лямпами. За відгуками сучасників, харківський театр вважався найкращим серед провінційних. Його урочисто відкрили в серпні 1842. Тут виступали такі корифеї українського театру, як Садовський, Саксаганський, Кропивницький та Заньковецька. Сюди з-за кордону на гастролі приїжджали Сара Бернар, Елеонора Дузе і навіть знаменита трупа режисера Мейєрхольда.
 
На початку 20 століття режисер-новатор [[Лесь Курбас]] заснував тут український драматичний театр «[[Березіль]]». У його трупі грали Амбросій[[Амвросій Бучма]], [[Валентина Чистякова]], [[Ужвій Наталія Михайлівна|Наталія Ужвій]]. У будівлі театру виступали [[Маяковський Володимир Володимирович|Володимир Маяковський]], [[Анрі Барбюс]], [[Теодор Драйзер]].
 
=== Будинок Державного банку ===
▲У другій половині 19 століття на майдані зробили [[Театральний сквер (Харків)|Театральний сквер]]. У перші роки 20 століття тут встановили перший в Україні пам'ятник Олександру Пушкіну, а через п'ять років на протилежній стороні — пам'ятник Миколі Гоголю.
 
Ще однією окрасою театральної майдану можна назвати будинок Державного банку. Він побудованийПобудований за проектом Петербурзького архітектора Голеніщева на межі 19-20 століть та спочатку був двоповерховим. Через 30 років за проектом архітекторів [[Бекетов]]а і Петі будинок Державного банку надбудували, зберігши при цьому загальний стиль споруди. Тут вперше застосували метод нарощування стін під дахом, який піднімали домкратами під час кладки стін. Ця будівля досі використовується за прямим призначенням — зараз тут розташовується Національнийвідділення банк[[НБУ|Національного банку України]].
 
== Див. також ==
Зараз Театральний майдан — одне з найулюбленіших городянами місць відпочинку.
* [[Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка]]
 
== Посилання ==
* [http://dalizovut.narod.ru/ulizy/ul34.htm Театральний майдан] //- Історія вулиць і площ Харкова
* [http://streets-kharkiv.info/ploshchad-poezii Опис і фотографії] на сайті «Вулиці та площі Харкова»
 
{{wikify|дата=квітень 2015}}
{{sources}}
 
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Майдан_Поезії