Фундуклей Іван Іванович: відмінності між версіями

'''Фундукле́й Іва́н Іва́нович Фундукле́й''' ({{ДН|13|11|1804}}  — {{ДС|22|08|1880|}})  — адміністратор,російський політичний та громадський діяч, [[Київська губернія|київський цивільний губернатор]] (1839—18521839–1852). Допоміг видавати матеріали про Київ і Київщину, серед іншого «Обозрение Киева и Киевской губернии по отношению к древностям» ({{К.}}, 1847), «Статистическое описание Киевской губернии» (у 3-х ттт., П.СПб, 1852), «Обозрение могил, валов и городищ Киевской губернии» (1848) та інше. [[Почесні громадяни Києва|Почесний громадянин Києва]].

За царювання [[Микола I (російський імператор)|Миколи I]], був одним з двох губернаторів (другим був [[Ковенська губернія|ковенський]] губернатор [[Радищев Афанасій Олександрович|Афанасій Радищев]]), які не брали [[хабар]]ів навіть з [[Відкуп податків|відкупників]] (загалом губернаторів було 56)<ref>''Зайончковский П.&nbsp; А.'' Правительственный аппарат самодержавной России в XIX&nbsp; в.&nbsp; — {{М.}}, 1978.&nbsp; — С. 156. {{ref-ru}}</ref>.

Народився у м. [[Ніжин]]і, у сім'ї купця-грека, який переселився у кінці 18[[XVIII ст.століття]] з турецького [[Константинополь|Константинополя]] та розбагатів на торгівлі [[тютюнТютюн (сировина)|тютюном]]ом та на винному відкупі у [[Одеса|Одесі]].

Освіту хлопчик отримував у домашніх умовах і почав служити з 7-ми років, у 1811 році зайняв посаду підканцеляриста у поштовому департаменті. У 1818 році служив у канцелярії Комітету міністрів, з 1819&nbsp;-го — у канцелярії по прийому прохань на височайше ім'я. Лише у 1831 році отримує посаду чиновника з особливих доручень при особі новоросійського генерал-губернатора князя М.&nbsp;С.&nbsp;[[Воронцов Михайло Семенович|Михайла Воронцова]]. Оцінивши ділові якості та багатий досвід чиновника, князь клопоче про посаду волинського віце-губернатора у м. [[Житомир]]і для свого підопічного. Існує думка, що таке неочікуване призначення було викликане в першу чергу величезним багатством, яке залишив Фундуклею батько після смерті. Почувши про щедрість та багатство волинського віце-губернатора, київський намісниквійськовий губернатор [[БібіковБібиков Дмитро Гаврилович|Д.&nbsp;Г.&nbsp;БібіковДмитро Бібиков]] також поспішив з клопотанням про подальшу долю перспективного чиновника і виклопотав для нього місце цивільного губернатора у Києві з 1839 по 1852 рокирік.

Іван Фундуклей багато зробив для Києваміста та киян за роки його служби у [[столицяКиїв|столиціКиєві]]. Він був покровителем [[наука|науки]] та [[освіта|освіти]], налагодив роботу міської митниці, покращив умови утримання арештантів у [[тюрмаВ'язниця|тюрмах]]х. Після [[повінь|повені]] 1845 року організував систему допомоги постраждалим&nbsp; — їм надавали [[кредитКредитні гроші|позики]] на відновлення помешкань та притулок у [[Контрактовий будинок (Київ)|Контрактовому будинку]] на [[Поділ|Подолі]]. Сам губернатор фінансово підтримував декілька великих сімей, які потребували допомоги. За його кошти вперше був вкритий бруківкою [[Андріївський узвіз]] та побудований у 1843 році один з [[фонтан]]ів тодішнього Київського водогону, що живився водою з джерел надхрещатицьких пагорбів. Цей фонтан кияни називали «Фундуклеївський» або просто «Іван», на честь губернатора. До цього ж періоду належить і будівництвоспорудження першої Київськоїбудинку [[МіськаКиївська міська дума|МіськоїКиївської міської Думидуми]] на Подолі та знаменитого ланцюгового [[Ланцюговий міст (Київ)|ланцюгового мосту]], яке здійснювалось під наглядом губернатора.

За його кошти, під його наглядом та за його безпосередньої участі були видані декілька книг археологічного, історичного та статистичного характеру про Київ. У 1849 році він був обраний почесним членом [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету св. Володимира]] та членом-креспондентомкореспондентом товариства нумізматів. У 1850-му&nbsp; році — членом Петербурзького археологічного та Імператорського російського географічного товариства. Він також був діючим членом Одеського товариства історії та старожитностей.

Фундуклей викупив у одного чиновника побудований на казенні гроші кам'яний двоповерховий будинок (на розі теперішніх вулиць Б.Богдана Хмельницького та Пушкінської) з тим, щоб чиновник, якому загрожував суд та [[каторга]] за розтрату, терміново відшкодував недостачу. Сам же губернатор, через кілька років після свого від'їзду на нове місце служби до [[Варшава|Варшави]], пожертвував цю садибу для облаштування там першої загальноміської жіночої [[гімназія|гімназії]] нового типу (відкритої для дітей всіх станів). Згодом у цій гімназії навчалась відома поетеса [[Ахматова Анна Андріївна|Анна Ахматова]]. Нову гімназію назвали на честь колишнього губернатора&nbsp; — Фундукліївською.

По від'їзді з Києва Фундуклей довго служив у адміністрації [[Царство Польське|Царства Польського]] в складі [[Російська імперія|Російської імперії]]: з 1852 року у Варшавському департаменті сенату, з 1855-го&nbsp; — генеральним контролером Царства Польського та головуючим у Вищій рахунковій палаті. З 1865-го року Іван Фундуклей був віце-головою держради Царства Польського. Навіть бувши адміністративним працівником, він не полишав наукової та просвітницької діяльності. За його сприяння та під його керівництвом було видане дослідження історії народного господарства та лісів Польщі.

В останні роки життя Іван Фундуклей засідав у Державній раді в [[Санкт-Петербург|Санкт-Петербурзі]], а згодом, у [[1876]] році переїхав до [[Москва|Москви]]. Жив самотнім та непримітним життям у своїй квартирі на Тверському бульварі, у будинку Вирубова. Там же і помер 22 серпня 1880 року. Похований в Донському монастирі.

Фундуклей був одним з основних дієвих урядовців у справі [[Кирило-Мефодіївське товариство|Кирило-Мефодіївського товариства]]. У той час генерал-губернатор Бібіков був у від'їзді, й Фундуклей особисто брав участь в арештах, обшуках і допитах кириломефодіївців, багатьох з яких знав особисто. [[Костомаров Микола Іванович|Микола Костомаров]] уважав, що Фундуклей мав намір його попередити, але за місяць чомусь не встиг<ref>''Кониський О. Я.'' [http://izbornyk.org.ua/shevchenko/kony08.htm Тарас Шевченко-Грушівський: Хроніка його життя.]&nbsp; — {{К.}}, 1991.&nbsp; — С. 229—230229–230.</ref>.

Фундуклей непогано грав на [[фортепіано]], йому весь час надходили поштою [[ноти]]. Був вправним стрільцем, знав багато європейських мов, але розмовляв ними винятково з іноземцями і ніколи цим знанням не хизувався. Був знавцем мистецтва та колекціонером [[живопис]]у, але ніколи не говорив про [[мистецтво]]. Був досить мовчазним, розумним і мав надзвичайну фізичну силу. Сім'ї не мав (вірогідно, внаслідок невиліковних [[лишайПсоріаз|невиліковних лишаїв]] не міг тісно спілкуватися з жінками).

У 1869 році одна з центральних вулиць, Кадетська, була перейменована на [[Вулиця Богдана Хмельницького (Київ, Шевченківський район)|Фундуклеївську]] (зараз&nbsp;нині — Б.вулиця Богдана Хмельницького), а у 1872 році Фундуклей був обраний почесним громадянином Києва. У ті часи громадяни рідко віддавали прижиттєві почесті чиновникам-адміністраторам.

* ''Макаров А.'' Киевская старина в лицах. XIX век.&nbsp; — {{К.}}&nbsp; : Довіра, 2005.&nbsp; — {{s|ISBN 966-507-168-8.}}