Вікіпедія

Лозинський Михайло Михайлович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Немає опису редагування
Kvandr (обговорення | внесок)
25 308 редагувань
Немає опису редагування
Рядок 6:
 
| дата_народження = 30.6.1880
| місце_народження = с. Бабине ([[Бабин-Зарічний]]), Калуський повіт, [[Королівство Галичини і Володимирії]], {{AUT-HUN}}
| дата_смерті = 3.11.1937
| місце_смерті = [[РРФСР]], {{USSR}}
Рядок 20:
{{othernames|Лозинський}}
 
'''Миха́йло Миха́йлович Лози́нський ''' (*псевдоніми, [[30криптоніми: '''Закордонний, М.Л., М.М., Л-кий, М.''' та інші червня]]<ref name="СЩ8">''Слюзар В., Щербак Л.'' Лозинський Михайло Михайлович… с. 386</ref>; / липня* [[188030 червня]], с.<ref Бабинеname="СЩ8">''Слюзар В., [[КалуськийЩербак повіт]],Л.'' [[КоролівствоЛозинський ГаличиниМихайло іМихайлович… Володимирії]],с. 386</ref> [[Австро-Угорщина1880]], (теперс. [[Бабин-Зарічний]], [[Калуський район]])&nbsp;, [[Івано-Франківська область]] — † [[3 листопада]] [[1937]], розстрільний полігон [[НКВСНКВД]] [[СРСР]], в урочищіурочище [[Сандармох]], нині в [[Медвеж'єгорськомуєгорськ]]ий районірайон, [[Республіка Карелія|Республіки Карелії]], [[РФ]])&nbsp; — український [[публіцист]], театральний критик, [[політичний діяч]]. Псевдоніми, криптоніми: ''Закордонний[[літературознавець]], М. Л.[[перекладач]], М.[[театральний Мкритик]]., Л-кий, М. ''та інші.''<ref name="СЩ8">''Слюзар В., Щербак Л.'' Лозинський Михайло Михайлович… с. 386</ref>''
 
== Життєпис ==
Народився у с. Бабине ([[Калуський повіт]], [[Королівство Галичини і Володимирії]], [[Австро-Угорщина]]).
У [[1893]] році його віддали до Станиславівської бурси, де провчився 5 з половиною років.▼
 
▲У [[1893]] році його віддали до Станиславівської[[Станиславів]]ської бурси, де провчився 5 з половиною,5 років.
До Львова приїхав у [[1899]] році, щоб закінчити навчання у [[Львівська академічна гімназія|Львівській академічній гімназії]].▼
 
▲До Львова приїхав у [[1899]] році— приїхав до Львова, щобщоби закінчити навчання у [[Львівська академічна гімназія|Львівській академічній гімназії]].
Друкувати статті почав з [[1897]] року, а театрально-критична робота простежується від 1899 року.
 
[[1897]] — почав друкувати статті в пресі (зокрема, від [[1899]] — театрально-критичного характеру).
Після закінчення [[Львівська академічна гімназія|академічної гімназії]] у 1900 році вчився на правничому відділі [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]], проте вже у вересні 1901 року він переноситься до [[Відень|Відня]], згодом до [[Цюрих]]а. Час, проведений у Львові, вирізняється великою увагою автора до українського театру, до стану театральної критики та драматургії на Галичині. Під впливом театральних вражень Станиславова та Львова М. Лозинський навіть напише окремий цикл поезій «У театрі» в єдиній своїй поетичній збірці «Любов-туга». М. Лозинський також писав рецензії на драматичні твори, зокрема на драму [[Крушельницький Антін Владиславович|Антона Крушельницького]] «Семчишини». Він також був першим біографом життя та творчості дружини [[Крушельницький Антін Владиславович|Антона Крушельницького]] [[Марія Крушельницька|Марії Слободи-Крушельницької]] (1935–1976).▼
 
Після закінчення [[Львівська академічна гімназія|академічної гімназії]] ([[1900]]) вчився на правничому відділі [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]], проте вже у вересні [[1901]] перенісся до [[Відень|Відня]], згодом до [[Цюрих]]у.
У Відні зустрічає свою майбутню дружину Марію Рафаїлівну Таратуту&nbsp;— студентку медичного університету і сестру запеклого більшовика Віктора Таратути. Приблизно в першій половині 1902 року Михайло одружується з Марією в Цюриху. Невдовзі став відомим у міжнародному соціалістичному русі як прибічник анархо-комунізму школи Бакуніна-Кропоткіна, проте з яскравим українським національним забарвленням. 1903 року Марія Рафаїлівна покинула університет, вони втрьох із сином Романом повернулися спочатку до Відня, згодом до Львова.▼
 
▲Після закінчення [[Львівська академічна гімназія|академічної гімназії]] у 1900 році вчився на правничому відділі [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]], проте вже у вересні 1901 року він переноситься до [[Відень|Відня]], згодом до [[Цюрих]]а. Час, проведений у Львові, вирізняється великою увагою автора до українського театру, до стану театральної критики та драматургії на Галичині. Під впливом театральних вражень Станиславова та Львова М. Лозинський навіть напише окремий цикл поезій «У театрі» в єдиній своїй поетичній збірці «Любов-туга». М. Лозинський також писав рецензії на драматичні твори, зокрема на драму [[Крушельницький Антін Владиславович|Антона Крушельницького]] «Семчишини». Він також був першим біографом життя та творчості дружини [[Крушельницький Антін Владиславович|Антона Крушельницького]] [[Марія Крушельницька|Марії Слободи-Крушельницької]] (1935–1976).
До 1906 року у сім'ї Лозинських народилось четверо дітей&nbsp;— троє синів і донька.▼
 
▲У Відні зустрічаєзустрів свою майбутню дружину Марію Рафаїлівну Таратуту&nbsp;—, студентку медичного університету ій сестру запеклого більшовика Віктора Таратути. Приблизно в першій половині [[1902]] року Михайло одружуєтьсяодружився з Марією в Цюриху. Невдовзі став відомим у міжнародному соціалістичному русі як прибічник [[анархо-комунізмукомунізм]]у школи Бакуніна[[Бакунін]]а-Кропоткіна[[Кропоткін Петро Олексійович|Кропоткін]]а, проте з яскравим українським національним забарвленням. [[1903]] року Марія Рафаїлівна покинула університет, вони втрьох із сином Романом повернулися спочатку до Відня, згодом до Львова.
На початку 1907 року вперше потрапив до Києва і жив там 2 місяці (лютий-березень), працюючи в редакції газети «Рада». З того часу починаються його регулярні відвідини столиці, а також [[Одеса|Одеси]], [[Харків|Харкова]], [[Варшава|Варшави]], [[Вільно|Вільна]], [[Москва|Москви]], [[Санкт-Петербург]]у.▼
 
▲До [[1906 року]] у сім'ї Лозинських народилось четверо4 дітей&nbsp;— троє синів і донька.
Приблизно 1914 року здобув ступінь [[доктор права|доктора права]] у [[Віденський університет|Віденському університеті]]. Обраний до [[Українська Національна Рада Західноукраїнської Народної Республіки|Української Національної Ради]] у лютому 1919&nbsp;р., він як член делегації брав участь у переговорах з місією Бертелемі ([[Антанта|Антанти]]; дивіться [[Паризька мирна конференція 1919—1920]]). 3 березня того ж року М. Лозинський працював заступником державного секретаря (міністра) закордонних справ Західної області УНР.▼
 
У 1906 окремим виданням побачила світ праця М.Лозинського «Маркс-Енгельс-Лібкнехт про відбудованє Польщі» (написана у зв’язку з певними заявами відомого галицького соціал-демократа [[Ганкевич Микола|М.Ганкевича]], який, розмірковуючи про відродження етнографічної Польщі й етнографічної України, посилався на К.Маркса і Ф.Енгельса. Особливо гострій критиці Лозинський піддав положення концепції Ф.Енгельса про «великі історичні народи» та «народності», де останні повинні вмирати на користь «великих історичних народів».
У 1921–1927&nbsp;рр. М.&nbsp;Лозинський&nbsp;— професор міжнародного права та історії української політичної думки [[Український вільний університет|Українського Вільного Університету]] (у Відні та Празі).▼
 
▲На початку [[1907 року]] вперше потрапив до Києва і жив там 2протягом місяці (лютийлютого-березень)березня, працюючи в редакції газети «[[Рада (газета)|Рада]]». З того часу починаються його регулярні відвідини української столиці, а також [[Одеса|Одеси]], [[Харків|Харкова]], [[Варшава|Варшави]], [[Вільно|Вільна]], [[Москва|Москви]], [[Санкт-Петербург]]у.
 
Приблизно [[1914]] року здобув ступінь [[Доктор юридичних наук|доктора права]] у [[Віденський університет|Віденському університеті]].
 
1914-[[1917]] — брав активну участь у діяльності «[[Союз визволення України|Союзу визволення України]]» (СВУ) у Відні, зокрема, друкував свої праці у "Вістнику СВУ". Його "Галичина в життю України" на початку [[1916]] вийшла окремою брошурою у Відні (коштом СВУ).
 
▲Приблизно 1914 року здобув ступінь [[доктор права|доктора права]] у [[Віденський університет|Віденському університеті]]. Обраний до [[Українська Національна Рада Західноукраїнської Народної Республіки|Української Національної Ради ЗУНР]], у лютому [[1919&nbsp;р.,]] він як член делегації брав участь у [[Лінія Бертелемі|переговорах з місією Бертелемі ([[Антанта|Антанти, очоленою французьким генералом Бертелемі]];, дивітьсяа також у діяльності української делегації на [[Паризька мирна конференція 1919—1920|Паризькій мирній конференції]]). 3Від березня того ж року М. Лозинський працював заступником державного секретаря (міністра) закордонних справ [[Західна Область Української Народної Республіки|Західної області УНР]].
 
▲У 1921–1927&nbsp;рр.[[1921]]–[[1927]] М.&nbsp;Лозинський&nbsp;— професор міжнародного права тай історії української політичної думки [[Український вільний університет|Українського Вільного Університету]] (у Відні та Празі).
 
=== Радянський період ===
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Лозинський_Михайло_Михайлович