Квітка: відмінності між версіями

У рослин на квітконіжці є невеликі листочки — '''[[Приквіток|приквітки]]'''. Іноді приквітками називають криючі листки, а листочки на [[квітконіжка]]х — '''[[приквітничок|приквітничками]]''' (наприклад, у [[фіалки]]).

* '''Псевдантова теорія:'''

Теорія заснована на уявленні про походження квіткових від [[гнетоподібні|гнетоподібних]] [[Голонасінні|голонасінних]] предків. Була розроблена оригінальна концепція походження квітки  — ідея про незалежне виникнення частин квітки як органів «sui generis». Передбачалося, що первинними у покритонасінних були роздільностатеві запилювані вітром квіти з невеликим і строго фіксованим числом частин, а подальша їх [[еволюція]] йшла по лінії від простого до складного.

''Час:'' кінець XVIII століття  — початок XX століття.

''Основоположники:'' [[Йоганн Вольфганг фон Ґете|Й. В. Ґете]], [[Огюстен Пірам Декандоль|О. П. Декандоль]] (типологічні побудови), Н. Арбер та Дж. Паркін.

Відповідно до цієї теорії, всі органи вищих рослин походять та незалежно розвиваються з [[телом]]ів; вищі рослини зі справжніми [[Корінь|коренями]] і [[Пагін|пагонами]] походять від [[риніофіти|риніофітів]], тіло яких було представлено системою дихотомічно розгалужених простих циліндричних осьових органів  — [[телом]]ів та [[мезом]]ів. У ході еволюції в результаті перевершинювання, сплощення, зрощення і редукції теломів виникли всі органи покритонасінних рослин. [[Листя]] насіннєвих рослин виникли зі сплощених та зрощених між собою систем теломів; [[стебло|стебла]]  — завдяки бічному зрощенню теломів; [[корінь|коріння]]  — з систем підземних теломів. Основні частини квітки  — [[тичинка|тичинки]] і [[маточка|маточки]]  — виникли зі спороносних теломів і еволюціонували незалежно від вегетативних листків.

Квітка складається із ''стеблової частини'' ([[квітконіжка]] і [[квітколоже]]), ''листкової частини'' (чашолистки, пелюстки) та ''генеративної частини'' (тичинки, маточка або маточки). Квітка є апікальним (верхівковим) органом, але при цьому вона може розташовуватися як на верхівці головного [[пагін|пагона]], так і бічного. Вона прикріплюється до стебла за допомогою '''''[[квітконіжка|квітконіжки]]'''''. Якщо квітконіжка сильно вкорочена або відсутня, квітка називається ''сидячою'' ([[Подорожник (рослина)|подорожник]], [[вербена]], [[конюшина]]). На квітконіжці розташовуються також два (у [[дводольні|дводольних]]) і один (у [[однодольні|однодольних]]) маленьких передлистки - — {{anchor|Приквітки}} ''приквітки'', які часто можуть бути відсутні. Верхня розширена частина квітконіжки, на якоій розташовуються всі органи квітки, називається ''''' [[квітколоже]]м'''''. Квітколоже може мати різні розміри і форму - — ''плоску'' ([[півонія]]), ''опуклу'' ([[суниця]], [[малина]]), ''увігнуту'' ([[мигдаль]]), ''подовжену'' ([[магнолія]]). У деяких рослин в результаті зрощення квітколожа, нижніх частин покрову та андроцею утворюється особлива структура - — ''''' [[гіпантій]] '''''. Форма гіпантію може бути різноманітною і іноді брати участь в утворенні плоду ([[цінарродій]] - — плід [[шипшина|шипшини]], [[яблуко]]). Гіпантій характерний для представників родин [[розові|розових]], [[аґрусові|аґрусових]], [[ломикаменеві|ломикаменевих]], [[бобові|бобових]].

Подвійна оцвітина складається з чашечки та віночка. '''Чашечка''' — це зовнішнє коло подвійної оцвітини, що виконує переважно функцію захисту; листочки, що складають чашечку — '''чашолистки''' — найчастіше бувають зеленими , рідше — забарвленими у інший колір.

[[Файл:Flower diagram.svg|thumb|left|250 px|Діаграма квітки. 1 - — вісь суцвіття, 2 - — приквітки, 3 - — чашолистки, 4 - — пелюстка, 5 - — тичинка, 6 - — маточка, 7 - — криючий листок.]]

[[Формула]] квітки  — це коротка характеристика, її опис за допомогою [[символ]]ів. Квітку вивчають в акропетальному порядку і в цій послідовності записують такі символи: полісиметричної квітки ([[актиноморфна квітка|актиноморфної]])  — *, [[зигоморфна квітка|зигоморфної]]  — ↑, асиметричної  — •│:,  — потім символ чашечки  — К (Са), віночка  — С (Со), андроцею  — А, гінецею – — G, простої оцвітини (perigonium)  — P. Кількість [[елемент]]ів кожної частини квітки позначається відповідним числом, якщо ж цих елементів більше дванадцяти значком  — ∞ ; факт зрощення частин квітки позначається дужками, розміщення даної частини квітки у різних колах розділяється знаком +. Верхня зав’язьзав'язь позначається рискою (–), поставленою під числом карпел гінецею, нижня зав’язь зав'язь — над числом, а середня  — поряд із числом карпел. Наприклад, формула квітки свиріпи (Barbarea) має такий вигляд: *К4С4А2+4G(2); [[груша|груші]] (Pyrus): *K5C5A∞G(5); [[тюльпан]]а (Tulipa): *P3+3A3+3G(3)-; [[Бузина|бузини]] (Sambucus): *K5C5A5G(3)-.

* [[Ірис (рід)|Іриси]] та [[Лілія|лілії]] використовується в похованнях як символ з посиланням на "«воскресіння/життя"».

Завдяки своїй різноманітній і колоритній зовнішності квіти давно стали улюбленим предметом для зображення художниками. Деякі з найвідоміших картин знаменитих художників відображають квіти, такі як [[Соняшники (Ван Гог)|«Соняшники»]] [[Вінсент Ван Гог|Ван Гога]], серія з ліліями [[Клод Моне|Клода Моне]].

Квіти використовуються в основному для декоративних цілей, що забезпечує джерело естетичного задоволення. Особливо цінуються як декоративні рослини види квітів з оцвітиною вражаючою з точки зору розміру і кольору, ароматні, з оригінальною формою чашолистків. Іноді естетичну цінність мають не окремі квітки, а все суцвіття або приквіткові листки. Популярні квіти декоративних [[кущ]]ів: [[бузок]], [[форзиція]], [[троянда]], серед трав'янистих рослин: [[тюльпан]], [[гладіолус]], [[хризантема]], [[Нарцис (рослина)|нарцис]], та багато інших. Вирощування та виробництво квітів у [[садівництво|садівництві]] називається [[квітникарство]]м. Мистецтво аранжування квітів  — флористика, на Далекому Сході ([[Японія]]) таке мистецтво є традиційним та має назву [[ікебана]]. Квітки часто використовуються як декоративний елемент та є предметом натхнення художників.

Деякі квіти забезпечують [[бджоли|бджіл]] сировиною для виробництва [[мед]]у  — [[нектар (ботаніка)|нектаром]] та [[пилок|пилком]]. Через це вирощують все більше число видів [[Медоноси|медоносних рослин]], таких, наприклад, як [[гречка]], [[конюшина]], [[ріпак]] та ін.

Деякі рослини вирощують для того щоб отримувати [[ефірні олії]] власне з квітів. Ефірні олії є сировиною, наприклад, для [[парфуми|парфумерної]] та [[фармакологія|фармакологічної]] промисловості. З пелюсток [[троянда|троянд]] отримують трояндову олію, з кошичків [[Ромашка лікарська|рум'янку]]  — рум'янкову олію, з суцвіть [[лаванда|лаванди]]  — лавандову олію та ін.

Квіти та суцвіття мають менше значення в [[кулінарія|кулінарії]] ніж інші частини рослин, але деякі види є важливими [[овочі|овочами]] та [[спеції|спеціями]]. Поживними овочами, є наприклад молоді суцвіття [[цвітна капуста|цвітної капусти]], [[брокколі]], [[артишок|артишоку.]] Крім того, можна вживати в їжу квіти та суцвіття [[гарбуз]]а, [[кабачок|кабачка]], [[Бузина чорна|бузини чорної]]. Суцвіття [[хміль|хмелю]] є ключовою [[спеції|спецією]] у виробництві [[пиво|пива]]. Тичинки з квітів [[шафран]]у належать до найдорожчих прянощів, використовуються також як [[барвник]]. Пелюстки [[календула|календули]] додані в корми для [[птиця|птиці]] надають»" інтенсивнішого забарвлення [[яйце|яєчним жовткам]].

== ЛітератураПримітки ==