Грабовський Павло Арсенович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
вікіфікація |
|||
Рядок 26:
{{othernames|Грабовський}}
'''Павло́ Арсе́нович Грабо́вський ''' (*{{ДН|11|9|1864|30|8}}, [[Грабовське|Пушкарне]] — †{{ДС|12|12|1902|29|11}}, [[Тобольськ]]) — український поет-лірик, [[публіцист]], [[перекладач]], яскравий представник української інтелігенції, яка в умовах самодержавної [[Російська імперія|Російської імперії]] вела боротьбу за національну волю [[Україна|України]], тісно пов'
Створив привабливий образ ліричного героя — борця за утвердження справедливого суспільно-політичного ладу. Автор перекладів світової поезії. Батько [[Грабовський Борис Павлович|Бориса Грабовського]].
Рядок 35:
Павло Грабовський народився [[11 вересня]] [[1864]] у селі Пушкарному на [[Харківська губернія|Харківщині]] (тепер [[Грабовське]] [[Краснопільський район|Краснопільського району]] [[Сумська область|Сумської області]]) в бідній сім'ї [[пономар]]я. Вчився в Охтирській бурсі ([[1874]]–[[1879]]) та [[Харківський колегіум|Харківській духовній семінарії]], де самотужки ґрунтовно знайомився з художньою класикою, таємно виявляв велике зацікавлення політичною літературою, тягнувся до обговорення актуальних суспільних проблем. За зв'язки з харківським гуртком народницької організації [[Чорний переділ|«Чорний переділ»]], поширення забороненої літератури Грабовський [[1882]]-го був заарештований і виключений із семінарії.
Перебуваючи під гласним наглядом поліції, він до квітня [[1885]] мешкав у Пушкарному, де безрезультатно
=== Період заслання ===
Рядок 41:
[[Файл:Sigida.jpg|міні|ліворуч|150пкс|[[Надія Сигида]]]]
У дорозі до місця заслання Грабовський знайомиться і здружується з членом народовольської організації [[Сигида Надія Костянтинівна|Надією Сигидою]]. Бути разом їм довелось недовго: Сигиду відправили до жіночої в'язниці на [[Усть-Кара|Кару]] (де вона загинула восени [[1889]]), Грабовського — на поселення в Балаганський округ [[Іркутська губернія|Іркутської губернії]]. Поет назавжди зберіг у пам'яті образ цієї прекрасної жінки, мужньої революціонерки, вірного товариша, присвятивши їй ряд віршів.
На місці відбування покарання у зв'язку з репресіями самодержавства проти політичних засланців Грабовський та його товариші пишуть відомий протест «Русскому правительству». Ця акція стала причиною ще одного — третього — арешту. Із серпня 1889 по березень 1892 поет перебуває в Іркутській губернській в'язниці і після двох судових процесів термін заслання Грабовського збільшився (з подальшим поліцейським наглядом). Час перебування в іркутській в'язниці був переломним для літературної творчості Грабовського. Діставши від знайомих деякі відомості про літературне життя в [[Галичина|Галичині]], він зав'язує листування з [[Франко Іван Якович|І. Франком]], надсилає вірші у галицькі часописи (перші його твори з'явились друком у [[Зоря (львівський журнал)|«Зорі»]] за 1890).
Рядок 50:
[[Файл:Grabowski's grave.jpg|180px|thumb|Могила Павла Грабовського в [[Тобольськ]]у]]
Трагічне життя подруги поета, спільниці у боротьбі відображено ним у статті «Надія Костева Сигида. Сумна споминка». Чимало виступів Грабовського присвячено актуальним проблемам літератури. Це біографічні нариси про видатних діячів російського літературного й суспільного руху («Микола Гаврилович Чернишевський», «Михайло Ларіонович Михайлов»), спогади про українських письменників («Порфир Кореницький», «Споминки про д-ра В. Александрова»), статті, що містять розгляд творчості [[Шевченко Тарас Григорович|Тараса Шевченка]] й [[Пушкін|Олександра Пушкіна]] та міркування про їх значення («Т. Шевченко в Нижнім Новгороді», «Московські переклади творів Шевченкових», «Тарас Григорьевич Шевченко», «Памяти Т. Г. Шевченко», «К пушкинскому вечеру в народной аудитории»; останні три були надруковані в тобольській газеті «Сибирский листок»).
Наприкінці 1896 Грабовський дістав змогу виїхати в [[Якутськ]] — губернське місто, де значно активнішим було життя політичних засланців. Тут остаточно були сформовані збірка перекладів «Доля» (вийшла у [[Львів|Львові]] в 1897), а також збірка оригінальних і перекладних поезій «Кобза», надіслана [[Грінченко Борис Дмитрович|Борису Грінченку]] в Україну і видана в [[Чернігів|Чернігові]] [[1898]]. Грінченку було надіслано й рукопис перекладів творів українських поетів [[російська мова|російською мовою]], але вони не побачили світ. Значну роль в українському літературному процесі відіграла написана на засланні стаття Грабовського «Дещо про творчість поетичну» («Зоря», 1897). У ній Грабовський аргументовано спростовує теорію «[[Мистецтво для мистецтва|мистецтва для мистецтва]]», обстоює тенденційність мистецтва, його реалізм, ратує за прогресивний світогляд як одну із запорук створення справжньої літератури. Розробка проблематики цієї статті своєрідно продовжена Грабовським у листах до Бориса Грінченка 1897-1902-их.
Рядок 62:
== Перекладацька діяльність ==
Упродовж усього творчого життя Грабовський здійснював величезну роботу як перекладач творів світової поезії. У книгах «З чужого поля», «Доля», «З Півночі» (розділ «Переклади»), «Кобза», у підготовленій, але не виданій збірці «Хвиля» ([[1899]]) вміщено переклади поетичних творів із 25 літератур світу. Українською мовою завдяки праці Грабовського зазвучали російські [[билини]], твори
Павлу Грабовському належать переклади двох поем [[Джордж Гордон Байрон|Джорджа Байрона]] («Шільйонський в'язень», «Замок Альва»), двох поем [[Роберт Бернз|Роберта Бернса]] («Хома Баглай» (в оригіналі «Том О'Шантер») та «Старчача гульня»), віршів [[Персі Біші Шеллі|Персі Шеллі]], [[Роберт Сауті|Сауті]], [[Вільям Вордсворт|Вільяма Вордсворта]], Теннісона, [[Генрі Лонгфелло]], [[Елізабет Баррет Браунінг|Елізабет Браунінг]], [[Йоганн Вольфганг фон Ґете|Йоганна Ґете]], Уланда, [[Генріх Гейне|Генріха Гейне]], [[Ленау Ніколаус|Ленау]], Фрейліграта, [[Георг Гервег|Георга Гервега]], [[Джакомо Леопарді |Леопарді]], [[П'єр-Жан Беранже|П'єр-Жана Беранже]], [[Віктор Гюго|Віктора Гюго]], Дюпона, [[Анрі-Огюст Барб'є|Анрі-Огюста Барб'є]], [[Моріс Метерлінк|Моріса Метерлінка]] тощо.
Значне місце у перекладах Грабовського займають поети слов'янських ([[Чеська література|чеської]], словацької, болгарської, [[Польська література|польської]], сербської, хорватської, словенської, лужицької), скандинавських (шведської, норвезької, фінської) та угорської літератур. Поет-перекладач мріяв про видання українською мовою творів угорського поета [[Петефі Шандор|Шандора Петефі]] та італійської поетеси [[Ада Негрі|Ади Негрі]]. Одним із перших в Україні звернувся Грабовський до грузинської ([[Ілля Чавчавадзе]], Бараташвілі, [[Церетелі Акакій Ростомович|Церетелі]]), вірменської (Ісаакян, [[Ованес Тадевосович Туманян|Ованес Туманян]]), естонської ([[Лідія Койдула]], [[Фрідріх Крейцвальд]]) поезії.
| |||