Відмінності між версіями «Білас Василь»

нема опису редагування
Мітки: Редагування з мобільного пристрою Редагування через мобільну версію
| ім'я_при_народженні =
| дата_народження = 17.9.1911
| місце_народження = м. [[Трускавець]], [[Королівство Галичини і Володимирії]], [[Австро-Угорська імперія]], {{Прапорець|AUT-HUN}}, тепер [[Львівська область]], {{UKR}}
| дата_смерті = 23.12.1932
| місце_смерті = м. [[Львів]], {{POL}}, тепер {{UKR}}
| причина_смерті = страта польською владою
| відомий_(відома) = діяч [[ОУН]], член дрогобицької бойової групи ОУН
 
{{otherpersons|Білас}}
'''Васи́ль Бі́лас''' (*[[17 вересня]] [[1911]], м. [[Трускавець]] — † [[23 грудня]] [[1932]], м. [[Львів]]) — діяч [[ОУН]], член дрогобицької бойової групи ОУН.
 
[[29 серпня]] [[1931]] в результаті [[атентат]]у здійсненого бойовиками ОУН [[Білас Василь|Василем Біласом]] і [[Данилишин Дмитро|Дмитром Данилишиним]] був убитий у Трускавці польський політик, видавник, публіцист, один з діячів прометеїзму [[Тадеуш Голувко]].
 
Брав участь у [[Експропріація|експропріаційних]] акціях з метою отримання коштів для діяльності ОУН. У листопаді [[1932]] року разом з іншими бойовиками здійснив напад на пошту у м. [[Городок (Львівська область)|Ґрудек Ягеллонський (Городок)]], але був заарештований разом із [[Данилишин Дмитро|Д.Данилишиним]] і страчений у грудні того ж року.
 
== Дитинство та юність ==
== Напад на пошту в Городку (30 листопада 1932) ==
{{Main|Напад на пошту в Городку}}
Василь Білас разом з іншими бойовиками [[ОУН]] здійснив грабіж пошти у місті Ґрудек Ягеллонський (тепер м. [[Городок (Львівська область)|Городок]] Львівської області).
 
=== План нападу ===
== Суд ==
Адвокатський захист Василя Біласа та Дмитра Данилишина оплатив [[Каленик Лисюк]]<ref>[http://www.istpravda.com.ua/artefacts/2011/03/16/31888/ Карпатська Україна та її армія у фотографіях Каленика Лисюка]
</ref>.
 
Коли отець свідчив на суді, після того, як він процитував одного з вояків, він помовчав, опановуючи себе, тоді коли Данилишин вибухнув плачем. Білас, який був племінником Данилишина (рідного брата матері Василя Біласа), обняв його і поцілував. В останньому слові Данилишин сказав: «Я знаю, що мене жде. Я був і є на все підготований. Тільки шкодую, що не зможу дальше працювати для нашої неньки України!» Василь Білас у наданому йому слові заявив: «Я свідомий своєї вини і кари. Я український націоналіст і революціонер. Але в своєму житті я поповнив один злочин, а саме: під час слідства, бажаючи проволікти свою справу, я кинув підозріння на свого товариша [[Коссак Зенон|Коссака]]. Я є свідомий того злочину й тому ще раз на цьому місці стверджую, що товариш Коссак є рішуче невинен і ще раз невинен».
 
== «Засудженим» ==
''[[Олена Теліга]]''<br />
''Біласові й Данилишинові''<br />
<br />
Як ми можемо жити, сміятись і дихать?<br />
Як могли ми чекати&nbsp;— не битись, а спать<br />
В ніч, коли у в'язниці спокійно і тихо<br />
Ви збиралися вмерти&nbsp;— у шість двадцять п'ять.<br />
<br />
І коли приволікся заплаканий ранок,<br />
Вас покликала смерть у похмурій імлі —<br />
А тепер наші душі і топчуть, і ранять<br />
Ваші кроки останні по зимній землі.<br />
<br />
А тепер в кожнім серці пожежу пригаслу<br />
Розпалили ви знову&nbsp;— спаливши життя.<br />
І мов гімн урочистий, мов визвольне гасло,<br />
Є для нас двох імен нерозривне злиття.<br />
<br />
Над могилою вашою тиша і спокій,<br />
Та по рідному краю&nbsp;— зловіщі вогні.<br />
І піти по слідах ваших скошених кроків<br />
Рвучко тягнуться сотні окрилених ніг.<br />
 
== Див. також ==