Вікіпедія

Сіра лисиця: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[перевірена версія][перевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
тире
мНемає опису редагування
Рядок 23:
| iucn = 22780
}}
'''Сіра лисиця'''<ref>{{книга|автор=Ковальчук А.А.|заголовок=Заповідна справа|місце=Ужгород|видавництво=«Ліра»|рік=2002|сторінки=328}}</ref>,<ref>{{Стаття|автор=Стекленьов Є. П.|назва=Строки статевої активності рудої лисиці, Vulpes vulpes (Carnivora, Canidae), у степовій зоні України|видання=Вестник зоологии|рік=2011|випуск=45|номер=5|сторінки=439–445}}</ref> ({{lang-la|Urocyon cinereoargenteus}})&nbsp;— вид [[псові|псових]], що живе в листяних лісах та густих чагарниках у [[Північна Америка|Північній]], [[Центральна Америка|Центральній]] і [[Південна Америка|Південній Америці]] від [[Канада|Канади]] до [[Венесуела|Венесуели]]. Цей вид разом із близько спорідненою [[лисиця острівна|лисицею острівною]] є сучасними видами, найближчими до спільного предка псових. Цілком можливо, що в давні часи сіра лисиця була приручена або напіводомашнена корінними американцями сучасних Каліфорнії та пустелі Сонора, де її останки знайдені в різних археологічних розкопках<ref>{{Стаття|автор=Paul W.|назва=Collins Interaction Between Island Foxes (Urocyon littoralis) and Native Americans on Islands off the Coast of Southern California: Ethnographic, Archaeological, and Historical Evidence|видання=Journal of Ethnobiology|рік=1991|випуск=11|номер=2|сторінки=205-229205–229}} {{ref-en}}</ref>. Етимологія: родова назва походить від {{lang-el|οὐρά}}&nbsp;— «хвіст», {{lang-el|κύων}}&nbsp;— «пес»; видовий епітет походить від {{lang-el|κόνις}}&nbsp;— «попелястий», {{lang-la|argenteus}}&nbsp;— «сріблястий»<ref>{{книга|автор=Texas Tech University. Museum|заголовок=Occasional Papers, Issues 141-160141–160|місце=Ітака|видавництво=The Museum|рік=1991|сторінки=23}} {{ref-en}}</ref>. Зображення сірої лисиці можна знайти у природничих працях, прикладами є гравюра, виконана Йоханесом Ґерардом Кьолемансом до книги «''Dogs, jackals, wolves, and foxes: a monograph of the Canidae''» (1890) і малюнок з праці «''The New International Encyclopedia''», v. VIII, 1906. Також сіра лисиця зображалася на марках анімалістичних серій США<ref>{{cite web|url=http://s1181.photobucket.com/user/nethryk/media/Volume%2015/USA-3611g-GrayFox-GopherTortoise-4-26-02Photo20-EthelKessler_zpsqg8k2zhv.jpg.html|url-архіву=https://web.archive.org/web/20150922173322/https://www.stampboards.com/viewtopic.php?f=17&t=48089&start=50|archivedate=22.09.2015|назва=gray fox and gopher tortoise|прізвище=Ethel Kessler|ім'я=|дата=2002|веб-сайт=|видавець=USA|дата-доступу=22.09.2015}}</ref>, Екваторіальної Гвінеї<ref>{{cite web|url=http://www.stampworld.com/uk/stamps/Equatorial-Guinea/Postage%20stamps/?year=1977|url-архіву=https://web.archive.org/web/20150922180624/http://www.stampworld.com/uk/stamps/Equatorial-Guinea/Postage%20stamps/?year=1977|archivedate=22.09.2015|назва=Urocyon cinereoargenteus на марці Екваторіальної Гвінеї|прізвище=|ім'я=|дата=|веб-сайт=|видавець=|дата-доступу=22.09.2015}}</ref>, Колумбії<ref>{{cite web|url=http://www.stampworld.com/uk/stamps/Colombia/Postage%20stamps/?year=1990|url-архіву=https://web.archive.org/web/20151016113946/http://www.stampworld.com/uk/stamps/Colombia/Postage%20stamps/?year=1990|archivedate=16.10.2015|назва=Urocyon cinereoargenteus на марці Колумбії|прізвище=|ім'я=|дата=|веб-сайт=|видавець=|дата-доступу=16.10.2015}}</ref>, Коста-Рики<ref>{{cite web|url=http://www.stampworld.com/uk/stamps/Costa-Rica/Postage%20stamps/?year=1963|url-архіву=https://web.archive.org/web/20151016114442/http://www.stampworld.com/uk/stamps/Costa-Rica/Postage%20stamps/?year=1963|archivedate=16.10.2015|назва=Urocyon cinereoargenteus на марці Коста-Рики|прізвище=|ім'я=|дата=|веб-сайт=|видавець=|дата-доступу=16.10.2015}}</ref>, Парагваю<ref>{{cite web|url=http://www.stampworld.com/uk/stamps/Paraguay/Postage%20stamps/?year=1972|url-архіву=https://web.archive.org/web/20151016114744/http://www.stampworld.com/uk/stamps/Paraguay/Postage%20stamps/?year=1972|archivedate=16.10.2015|назва=Urocyon cinereoargenteus на марці Парагваю|прізвище=|ім'я=|дата=|веб-сайт=|видавець=|дата-доступу=16.10.2015}}</ref>. Сіра лисиця є офіційною твариною штату [[Делавер]]<ref>{{cite web|url=http://delaware.gov/topics/facts/animal.shtml Delaware.gov|url-архіву=https://web.archive.org/web/20150922181550/http://delaware.gov/topics/facts/animal.shtml|archivedate=22.09.2015|назва=State of Delaware - Symbols - Delaware State Animals|прізвище=|ім'я=|дата=|веб-сайт=|видавець=State of Delaware|дата-доступу=22.09.2015}} {{ref-en}}</ref>.
 
== Систематика та еволюція ==
Рядок 51:
}}
</center>
Найдавніші викопні знахідки роду ''Urocyon'', а саме вимерлого виду ''U. webbi'' відносяться до пізнього [[міоцен]]у, однак його сестринські відносини з ''Metalopex'' припускають подібний час виникнення для обох родів: середній чи пізній міоцен, 13.6—10.3 мільйонів років тому, як і для триби [[Vulpini]] в цілому. Розміщення скам'янілостей видів ''Urocyon'' показує, що види істотно не переміщалися за межі південної частини Північної Америки<ref>{{Стаття|автор=Tedford, R. H., Wang, X., & Taylor, B. E.|назва=Phylogenetic systematics of the north american fossil caninae (Carnivora: Canidae)|видання=Bulletin of the American Museum of Natural History|рік=2009|випуск=|номер=325|сторінки=1-2181–218|doi=|посилання=http://www.bioone.org/doi/abs/10.1206/574.1}} {{ref-en}}</ref>. Зокрема, у Південній Америці найдавніші рештки роду Urocyon відносять до пізнього плейстоцену<ref>{{Стаття|автор=Prevosti F.J. & Rincon A.D.|назва=A New Fossil Canid Assemblage from the Late Pleistocene of Northern South America: the Canids of the Inciarte Asphalt Pit (Zula, Venezuela), Fossil Record and Biogeography|видання=Journal of Paleontology|рік=2007|випуск=81|номер=5|сторінки=1053-10651053–1065|doi=|посилання=http://www.bioone.org/doi/abs/10.1666/pleo05-143.1}} {{ref-en}}</ref>.
 
Північноамериканська популяція сірої лисиці не є однорідною&nbsp;— під час плейстоцену вона розділилася на західну популяцію, що відійшла до Мексики та Каліфорнії, та східну популяцію, що відійшла на схід до Флориди<ref name = "Goddard">{{Стаття|автор=Natalie S. Goddard, Mark J. Statham, Benjamin N. Sacks|назва=Mitochondrial Analysis of the Most Basal Canid Reveals Deep Divergence between Eastern and Western North American Gray Foxes (Urocyon spp.) and Ancient Roots in Pleistocene California|видання=PLoS ONE|рік=2015|випуск=10|номер=8|doi=10.1371/journal.pone.0136329}} {{ref-en}}</ref>. Зокрема, вид ''Urocyon cinereoargenteus'' мігрував на північний схід Сполучених Штатів після [[плейстоцен]]у в зв'язку з середньовічною кліматичної аномалії потепління<ref>{{Стаття|автор=Bozarth, C. A., Lance, S. L., Civitello, D. J., Glenn, J. L., & Maldonado, J. E.|назва=Phylogeography of the gray fox (Urocyon cinereoargenteus) in the eastern United States|видання=Journal of Mammalogy|рік=2011|випуск=92|номер=2|сторінки=283-294283–294|посилання=http://www.bioone.org/doi/abs/10.1644/10-MAMM-A-141.1}} {{ref-en}}</ref>, а сестринський вид, ''Urocyon littoralis'', що досяг [[Канальні острови (Каліфорнія)|Канальних островів]] у період пізнього плейстоцену, міг походити від ізольованих популяцій сірої лисиці північної частини Каліфорнії<ref name = "Goddard"/><ref>{{Стаття|автор=Hofman CA, Rick TC, Hawkins MTR, Funk WC, Ralls K, Boser CL, et al.|назва=Mitochondrial Genomes Suggest Rapid Evolution of Dwarf California Channel Islands Foxes (Urocyon littoralis)|видання=PLoS ONE|рік=2015|випуск=10|номер=2|сторінки=|doi=10.1371/journal.pone.0118240|посилання=}} {{ref-en}}</ref>. [[Каріотип]] сірої лисиці характеризується диплоїдним числом, 2n=66, фундаментальним числом, FN=70<ref name="mamm"/>.
 
== Морфологія ==
[[Файл:Urocyon cinereoargenteus grayFox cameo.jpg|thumb|250пкс|ліворуч|Сіра лисиця у Сьєрра-Невада]]
Довжина голови й тіла сірої лисиці складає 53-8153–81&nbsp;см, довжина [[хвіст|хвоста]]: 27-4427–44&nbsp;мм, вага: 3-73–7&nbsp;кг<ref name="Ginsberg">{{книга |автор=Joshua Ross Ginsberg, David Whyte Macdonald|заголовок=Foxes, Wolves, Jackals, and Dogs: An Action Plan for the Conservation of Canids||посилання =http://books.google.com.ua/books?id=QvUfIvp4muEC&pg=PA42|видавництво=IUCN|рік=1990|том= |сторінки = 42|сторінок =116|isbn=2880329965}} {{ref-en}}</ref> (в окремих випадках&nbsp;— до 10 кг<ref name="SenileFox">{{Стаття|автор=John Eric Hill|назва=A Senile Gray Fox|видання=Journal of Mammalogy|рік=1940|випуск=21|номер=2|сторінки=217-218217–218}} {{ref-en}}</ref>), висота в плечах 36 см<ref>{{книга |автор=David Williams|заголовок=Naturalist's Guide to Canyon Country||посилання =http://books.google.com.ua/books?id=ecu_kqqa0E8C&pg=PA108|видавництво=Rowman & Littlefield|рік=2013|том= |сторінки = 108|сторінок =240|isbn=0762793902}} {{ref-en}}</ref>, довжина задньої [[ступня|ступні]]: 10—15&nbsp;см, довжина [[вухо|вух]]: 7.5&nbsp;см. [[Зубна формула]]: I 3/3, C 1/1, P 4/4, M 2/3 = 42<ref name="Ottawa">{{Стаття|автор=Judge K. A. & Haviernick M.|назва=Update COSEWIC status report on the Grey Fox Urocyon cinereoargenteus in Canada|видання=COSEWIC|рік=2002|випуск=|номер=|сторінки=1—32|doi=|посилання=http://publications.gc.ca/collections/Collection/CW69-14-295-2003E.pdf}} {{ref-en}}</ref>.
 
Забарвлення [[хутро|хутра]] сірої лисиці сиво-сіре, підшерстя буро-жовте. Хвіст довгий, пухнастий із серединною чорною стрічкою по всій його довжині й чорним кінчиком. Боки шиї, зворотні боки вух, ноги й ступні іржаво-жовтуваті, живіт та груди білі, очі сірі чи карі з овальною [[зіниця|зіницею]], вздовж очей іде смуга чорного хутра. [[Самиці]] мають 6 [[молочні залози|молочних залоз]]<ref name="guide">* {{книга |автор=Burt W. H.|заголовок=A field guide to the mammals: North America north of Mexico|посилання =https://books.google.com.ua/books?id=O3l0WGH4CF4C&pg=PA75|видавництво=Houghton Mifflin Harcourt|рік=1998|том= |сторінки = 75-7775–77|сторінок =289|isbn=0395910986}} {{ref-en}}</ref>. Покривне волосся сягає довжини 50-7050–70&nbsp;мм. Підшерстя довжиною 30-4030–40 мм<ref name="mamm"/>.
 
Підошви лап сірої лисиці вкриті хутром, що дозволяє їй пересуватися без зайвого шуму. Хоча візуально сіра лисиця часто виглядає меншою за руду, в Північній Америці в однакових кліматичних умовах вони досягають приблизно однакової ваги. Сліди сірої лисиці коротші й ширші, а відстань між слідами менша порівнюючи зі слідами рудої лисиці. Сліди сірої лисиці дуже схожі на сліди [[кіт свійський|домашніх кішок]] окрім наявності відбитків кігтів у слідах сірої лисиці<ref name="Ottawa"/>. Як і домашні кішки, сіра лисиця достатньо часто пересувається таким чином, що сліди задніх лап накладаються на сліди передніх, утворюючи єдиний ланцюжок слідів.
 
На відміну від рудої лисиці, сіра лисиця [[Линяння|линяє]] раз на рік, у серпні-вереснісерпні–вересні<ref name="mamm"/>.
 
Нині визнається 16 підвидів сірої лисиці, які відрізняються один від одного довжиною та гущиною хутра, забарвленням, пропорціями голови та довжиною хвоста та лап.
Рядок 71:
[[Файл:FoxUmaVentanilla.JPG|thumb|250пкс|праворуч|Сіра лисиця в зоопарку демонструє рухомість суглобів передніх кінцівок, [[Мексика]]]]
 
Сіра лисиця морфологічно достатньо сильно відрізняється від [[лисиця руда|рудої]] та від більшості інших представників родини псових, оскільки має ряд адаптацій до життя на деревах. Сіра лисиця має більш гнучкий [[хребет]], посилені м'язи плечового поясу, коротші лапи, довгий трикутний хвіст, схожий за будовою на хвіст [[вивірка|вивірки]], та підвищену рухомість суглобів передніх кінцівок<ref name="Badyaev1">{{стаття|автор=A.V. Badyaev|назва=The Starlight Hunter: Having evolved when old-growth deciduous forests covered North America, the uniquely arboreal grey fox is clinging to its ancient adaptations|видання=BBC Wildlife|рік=2013|випуск=31|номер=1|сторінки=62-6762–67|doi=|посилання=}} {{ref-en}}</ref>. В той же час, це досягається достатньо незвичним способом.
 
Як і інші псові, сіра лисиця не має [[Передпліччя|плечо-променевого м'язу]], та має обмежену рухомість [[Ліктьовий суглоб|ліктьового суглобу]], що є характерною адаптацією псових до бігу, та не є характерним для більшості тварин, що ведуть надземний спосіб життя. Частково це компенсується підвищеною у порівнянні з іншими псовими можливістю повороту [[зап'ястя]], але найбільших змін в сірої лисиці зазнали плечовий суглоб, включаючи плечову кістку, лопатку та м'язи плечового суглобу. Голівка плечової кістки сірої лисиці дозволяє дуже широкий діапазон можливих рухів; таким чином, сіра лисиця розвертає не лише зап'ястя, а відразу всю лапу в плечі. Це дозволяє сірій лисиці перерозподіляти зусилля м'язів передпліччя, які в інших псових використовуються виключно для бігу, для лазіння по деревах<ref name="Feeney">{{книга|автор=Feeney S.|заголовок=Comparative osteology, myology, and locomotor specializations of the fore and hind limbs of the North American foxes Vulpes vulpes and Urocyon cinereoargenteus [Ph.D. Thesis]|місце=|видавництво=University of Massachusetts Amherst|рік=1999|сторінки=}} {{ref-en}}</ref>.
Рядок 95:
З усіх північноамериканських псових сіра лисиця є видом з найбільш різноманітною дієтою, яка також достатньо сильно відрізняється в залежності від середовища життя, пори року та підвиду сірої лисиці. На вибір здобичі також впливає наявність конкурентних видів та види хижаків, які полюють на саму лисицю й обмежують її у виборі стратегії. За даними різних досліджень, основу дієти сірої лисиці можуть становити як малі ссавці (дрібні та середні гризуни), так і комахи, плоди рослин, зерно та плазуни; наприклад, із шести підвидів острівної лисиці один переважно живиться переважно мишами, три&nbsp;— комахами, та два&nbsp;— рослинами<ref name="Cypher">''B.L. Cypher, A.Y. Madrid, C.L. Van Horn Job, E.C. Kelly, S.W.R. Harrison, T.L. Westall'' Multi-population comparison of resource exploitation by island foxes: Implications for conservation / Global Ecology and Conservation, Volume 2, December 2014, Pages 255–266 {{ref-en}}</ref>. Сірі лисиці змінюють стратегію полювання в залежності від пори року.
 
Сіра лисиця набагато краще пристосована до рослинної їжі, ніж інші псові. По-перше, сіра лисиця може ефективно збирати їжу з дерев. По-друге, сіра лисиця засвоює рослинну їжу значно більш ефективно, ніж руда лисиця<ref name="Jaslow">''Carolyn Renzulli Jaslow'' Morphology and digestive efficiency of red foxes (Vulpes vulpes) and grey foxes (Urocyon cinereoargenteus) in relation to diet / Canadian Journal of Zoology, 1987, 65(1): 72-7972–79, 10.1139/z87-011 {{ref-en}}</ref>. По-третє, сіра лисиця також споживає іншу рослинну їжу, ніж руда лисиця: якщо руда лисиця харчується переважно плодами рослин, то сіра лисиця споживає багато [[насіння]], включаючи [[кукурудза|кукурудзу]], яка може становити основу дієти сірої лисиці восени<ref name="Hockman_Chapman">''J. Gregory Hockman and Joseph A. Chapman'' Comparative Feeding Habits of Red Foxes (Vulpes vulpes) and Gray Foxes (Urocyon cinereoargenteus) in Maryland / American Midland Naturalist, Vol. 110, No. 2 (Oct., 1983): pp. 276–285 {{ref-en}}</ref>. Завдяки цій особливості сіра лисиця менш залежить від коливань популяцій гризунів.
 
Припускається, що сіра лисиця найбільш активно полює під час вигодовування лисенят у лігві; це відбувається через те, що тваринна їжа найзручніша для перенесення на значні відстані<ref name="Kapfer_Kirk">''Joshua M. Kapfer and Ryan W. Kirk'' Observations of Gray Foxes (Urocyon cinereoargenteus) in a Suburban Landscape in the Piedmont of North Carolina / Southeastern Naturalist, 11(3):507-516507–516. 2012 {{ref-en}}</ref>. Хоча сіра лисиця переважно полює на дрібних гризунів, в окремих ареалах вона живиться й кролячими, а за даними окремих спостережень&nbsp;— й малюками великих тварин, навіть оленів та свиней пекарі<ref name="Kapfer_Kirk"/>. Якщо сіра лисиця не може спожити всю здобич відразу, вона намагається приховати її, щоб спожити пізніше.
 
У неволі сірі лисиці можуть надавати перевагу рослинній їжі, навіть якщо мають необмежений доступ до м'яса; при цьому вони можуть продовжувати полювати на дрібних ссавців та плазунів, яких приховують чи показують як «трофеї», подібно до кішок<ref name="Hoyt">''Vance Joseph Hoyt'' Zorra: The Biography of a Gray Fox{{ref-en}}</ref>. В той же час, на відміну від кішок та інших представників родини псових, сірі лисиці ніколи не грають з живою здобиччю; зазвичай вони відразу її вбивають, і лише потім можуть грати з її тілом<ref name="Fox_PreyKilling">''M. W. Fox'' Ontogeny of Prey-Killing Behavior in Canidae / Behaviour, Vol. 35, No. 3/4 (1969) pp. 259–272 {{ref-en}} </ref>.
Рядок 103:
=== Вороги та захворювання ===
[[Файл:Red Fox vs Grey Fox - San Joaquin National Wildlife Refuge.jpg|thumb|250пкс|ліворуч|Зустріч лисиці рудої (''Vulpes vulpes'') із сірою (''Urocyon cinereoargenteus'')]]
Наразі, у більшості сучасного ареалу найбільшим ворогом сірої лисиці є людина. Це відбувається не через полювання на сіру лисицю — більшість сірих лисиць гине внаслідок ДТП, отруєння пестицидами через споживання померлих гризунів, що отруїлися, або інфекційних хвороб, що переносяться хатніми тваринами, особливо внаслідок чумки собак<ref name="Mortality1">'Danielle L. Temple, Michael J. Chamberlain and L. Mike Corner.'' Spatial Ecology, Survival and Cause-Specific Mortality of Gray Foxes (Urocyon cinereoargenteus) in a Longleaf Pine Ecosystem / The American Midland Naturalist Vol. 163, No. 2 (April 2010), pp. 413-422413–422. {{ref-en}}</ref>. Іншими хижаками є [[золотий орел]] (Aquila chrysaetos), [[Bubo virginianus|пугач віргінський]], [[койот]] і [[руда рись]]<ref name="mamm"/>. Койоти розглядають сіру лисицю як конкурента за життєвий простір, тому часто полюють на них не заради поживи.
 
Взаємовідносини сірої та звичайної лисиць до кінця не встановлені; хоча часто вважається, що руда лисиця домінує над сірою (як вона робить з усіма іншими видами лисиць завдяки своєму розміру), в Північній Америці ареал звичайної лисиці був обмежений на півдні ареалом сірої лисиці, і, за даними окремих спостережень, сірі лисиці активно полюють на рудих лисиць, виходячи переможцем завдяки тому, що їх менший розмір компенсується сильнішими м'язами.
Рядок 113:
==== Самсонові лисиці ====
 
В сірих лисиць зустрічається генетична [[мутація]], за наявності якої в дорослої тварини відсутній захисний шар хутра та/або підшерстя. В південному ареалі сірої лисиці ця мутація не є смертельною, але тварини, що мають її, часто змушені вести денний спосіб життя, аби бути активними у більш теплому середовищі<ref name="Davidson">'William R. Davidson, Victor F. Nettles, Lynn E. Hayes, Elizabeth W. Howerth, and C. Edward Couvillion' Diseases Diagnosed in Grey Foxes (Urocyon Cinereoargentus) from the Southeasthern United States / Journal of Wildlife Diseases 28(1):28-3328–33. 1992 {{ref-en}}</ref>.
 
Через те, що сіра лисиця без зовнішнього хутра виглядає дуже незвично, і здатна в тому числі лазити по деревах, люди, що зустрічали таку лисицю, не могли її впізнати, і описували її як «дивну» тварину; принаймні в одному випадку «чупакабара», яка «тероризувала» американське передмістя, виявилася сірою лисицею з цією мутацією<ref>{{cite web|url=http://www.greensboro.com/professor-identifies-mystery-creature/article_55b26d35-bde9-5a38-889e-a14bff276b5c.html|url-архіву=|archivedate=|назва=Professor identifies mystery creature. News and Record, February 20, 2007|прізвище=|ім'я=|дата=|веб-сайт=|видавець=|дата-доступу=16.10.2015}} {{ref-en}}</ref>. Тварина, що мала «голу» матір, була здоровою, добре вигодованою зі шлунком наповненим переважно рослинною їжею та їстівним сміттям, та не мала захворювань окрім окремих невеликих запалень шкіри, викликаних укусами комах<ref name = "Hillenius">''Amanda R. Jenkins, Jaap Hillenius, Kevin Keel, Rick Gerhold'' Hairless Foxes of the Lowcountry: Genetics, Not Disease! / South Caroline Wildlife Disease Study, poster, 2007</ref>.
Рядок 120:
 
=== Екосистемна роль ===
Сіра лисиця має невелику, але важливу роль в екосистемі. Її звички харчування дозволяють їм контролювати чисельність деяких шкідників сільськогосподарських культур, у тому числі гризунів ([[Rodentia]]) і зайцевих ([[Leporidae]]), підтримуючи стійкі відносини хижак-жертвахижак–жертва. Завдяки тому, що сірі лисиці споживають велику кількість плодів, вони у певних ареалах можуть відігравати важливу роль у розповюдженні окремих видів рослин<ref>''James A Wilson, Barrie Thomas'' Diet and Seed Dispersal Efficiency of the Gray Fox (Urocyon cinereoargenteus) in Chaparral / Bulletin of the Southern California Academy of Sciences 98.3 (1999): 119-126119–126.{{ref-en}} [http://biodiversitylibrary.org/page/39881552 Повний текст]</ref>.
 
== Відтворення ==
Рядок 128:
Сезон розмноження триває від січня до травня (з піком у лютому чи березні) й залежить від географічного положення, висоти і якості середовища проживання. Сірі лисиці, як правило, [[Моногамія|моногамні]], хоча в окремих випадках можуть траплятися [[полігінія]] і [[поліандрія]]; описані спостереження, коли двоє самиць з лисенятами ділили одне лігво, за яким доглядав один самець<ref name = "Gerhardt">''Richard P. Gerhardt and Dawn McAnnis Gerhardt'' Two Gray Fox Litters Share Den / The Southwestern Naturalist Vol. 40, No. 4 (Dec., 1995), p. 419</ref>. Пари сірих лисиць зазвичай формуються на все життя; сірі лисиці зазвичай не дуже віддаляються одна від одної після того, як лисенята облишили ділянку. Обоє батьків піклуються про потомство у сірих лисиць; за умов високої щільності популяції можливе сумісне піклування про потомство між кількома парами <ref>{{cite web|url=https://baynature.org/articles/on-the-trail-of-the-surprisingly-mysterious-gray-fox/|url-архіву=|archivedate=|назва=On The Trail of the Surprisingly Mysterious Gray Fox|прізвище=Rogers|ім'я=Elizabeth|дата=October 21, 2015|веб-сайт=www.baynature.org|видавець=Bay Nature|дата-доступу=04.12.2015}} {{ref-en}}</ref>. Ще до народження лисенят в основному самці полюють за обох партнерів, у той час як самиці шукають і готують згоже лігво<ref name="ADW"/>.
 
Самиці сірої лисиці мають [[Еструс|еструс]] лише раз на рік, який триває 1-21–2 доби. Припускається, що еструс може бути примусовим та за відсутності самця він не відбувається.<ref name="Asa"> ''Cheryl S. Asa, Joan E. Bauman, Timothy J. Coonan, and Melissa M. Gray'' Evidence for Induced Estrus or Ovulation in a Canid, the Island Fox (Urocyon Littoralis) / Journal of Mammalogy: April 2007, Vol. 88, No. 2, pp. 436–440 </ref> В цей час самець сірої лисиці, що утворив з самицею соціальну пару, ретельно охороняє сумісну територію, тоді як самиця може шукати контактів з іншими самцями; в той же час, самець з пари лисиць по закінченню еструсу свого партнера також може шукати контактів з іншими самицями, оскільки еструс в різних самиць не відбувається одночасно.<ref name="Ralls_et_al">''Katherine Ralls, Jessica N. Sanchez, Jennifer Savage, Timothy J. Coonan, Brian R. Hudgens, and Brian L. Cypher'' Social relationships and reproductive behavior of island foxes inferred from proximity logger data / Journal of Mammalogy: December 2013, Vol. 94, No. 6, pp. 1185–1196. {{ref-en}}</ref> Під час сезону розмноження самці можуть подорожувати на значні відстані, обираючи шляхи, якими рідко користуються за нормальних умов, тому цей період характеризується підвищеною смертністю самців. Приблизно 20-2520–25% лисенят народжуються «поза шлюбом», тобто не від того батька, що їх виховує; різні лисенята з одного виводку можуть мати різних батьків<ref name="Glenn_et_al">''Julie L. Weston Glenna, David J. Civitellob, Stacey L. Lancea'' Multiple paternity and kinship in the gray fox (Urocyon cinereoargenteus) / Mammalian Biology&nbsp;— Zeitschrift für Säugetierkunde Volume 74, Issue 5, September 2009, Pages 394–402 {{ref-en}}</ref>. В той же час, близькоспоріднені стосунки між лисицями за нормальних умов є достатньо рідкими. Питання парування сірих лисиць не є достатньо вивченим через складність спостереження; частина результатів для сірої лисиці була отримана на лисиці острівній, яка характеризується дуже великою щільністю популяції<ref name="Ralls_et_al"/>.
 
[[Файл:Gray fox kit at the Baylands Bill Leikam 12-14-2011.jpg|thumb|250пкс|праворуч|Лисеня в Каліфорнії]]
Рядок 139:
[[Файл:Gray fox mother Urocyon cinereoargenteus.jpg|thumb|250пкс|ліворуч|Самиця сірої лисиці охороняє лігво з лисенятами, що знаходиться під дошками]]
 
Сірі лисиці зазвичай змінюють 2-32–3 лігва за сезон виховання лисенят. Вони намагаються покинути перше лігво, де народили лисенят, коли ті досягають віку в 1-21–2 місяці: у цьому віці лисенята вже зазвичай переходять на тверду їжу та можуть самостійно знаходитися у кублі. Можливо, це відбувається через велику кількість паразитів, нестачу місця або підвищені вимоги до кількості їжі. Іншими приводами для зміни місця життя можуть бути загроза для нащадків з боку хижаків або зменшення кількості їжі. В той же час, сірі лисиці часто вживають одне й те саме вдале лігво на протязі років та передають його «у спадок» наступним поколінням родини; однак сірі лисиці майже ніколи не селяться кількома родинами разом<ref name="Gerhardt"/>.
 
[[Файл:Gray Fox Kits.jpg|thumb|250пкс|праворуч|Лисенята біля лігва, парк Зіон, Юта]]Лисенята народжуються темно-коричневими, сліпими та важать в середньому 140 грамів. Новонароджені лисенята потребують зовнішньої стимуляції для дефекації та уринації до віку в 2-32–3 тижні<ref name="Grant"/>. Вони відкривають очі та починають вперше бачити за два тижні, але їх зір повністю не розвиваються до віку 3-43–4 тижні. Лисенята починають вперше облишати лігво у віці 3-43–4 тижні; до цього моменту вони не здатні самостійно підтримувати температуру тіла, яка дозволяла б їм постійно знаходитися у відкритому середовищі.<ref name = "Grant">''Kerrin Grant'' Hand-Rearing Gray Fox (Urocyon Cinereoargentus) / Wildlife Rehabilitation Bulletin, Volume 29, No. 2, Fall 2011, pp. 19-3219–32</ref>Вигодовування молоком триває 7—9 тижнів. У тримісячному віці лисенята починають полювати разом з батьками; до цього часу лисенята переважно перебувають або у лігві, або під доглядом матері, тоді як батько полює за обох партнерів. У разі смерті однієї з лисиць інша збільшує інтенсивність свого полювання, використовуючи ділянки обох партнерів. Батьки сірих лисиць продовжують доглядати за своїми лисенятами до того моменту, як вони не облишать батьківську ділянку; описані випадки, коли сірі лисиці залишали їжу для інших сірих лисиць, що потрапили до пастки.
 
[[Статева зрілість]] досягається за 10 місяців<ref name="Ginsberg"/>. Молоді лисиці досягають дорослого розміру приблизно у віці 6—7 місяців; приблизно у цьому віці вони полишають батьківську ділянку (винятком можуть бути молоді самиці, які іноді лишаються на ділянці своєї матері, якщо вона вже стара). Подальші стосунки між лисицями з однієї родини не вивчені досконало, але анекдотичні дані можуть свідчити про те, що сірі лисиці пам'ятають свою родину за запахом<ref name="Hoyt"/>.
Рядок 149:
Масове розселення лисиць починається восени; саме на цю пору року припадає більшість [[ДТП]] за їх участю, оскільки молоді лисиці активно пересуваються у пошуку нових місць і часто перебувають у незнайомій місцевості. Більшість лисиць мандрує на невелику відстань від дому, приблизно 3—5&nbsp;км, хоча дані генетичних досліджень показують, що у популяції лисиць достатня кількість осіб мандрує на доволі великі відстані, щоб популяція була генетично однорідною на площі в 1000 квадратних кілометрів.
 
Найбільш ризикованим періодом у житті лисиць є перша самостійна зима; ймовірність смерті молодої лисиці в першу зиму складає 0.7 у річному еквіваленті, в той час як надалі цей ризик падає до 0.5 у рік<ref name="Wood">''John E. Wood'' Age Structure and Productivity of a Gray Fox Population / Journal of Mammalogy, Vol. 39, No. 1 (Feb., 1958) pp. 74-8674–86 {{ref-en}}</ref>. У той же час, при такій динаміці смертності, більшість лисиць народжується від лисиць однорічного віку і тварини у віці до двох років складають більшість популяції.
 
Дані щодо «природної» структури популяції сірих лисиць різняться. Старіші дослідження показували, що вікова структура популяції сірих лисиць не змінюється після того, як природа повертається в дикий стан<ref name="Wood_Odum">''John E. Wood and Eugene P. Odum'' A Nine-Year History of Furbearer Populations on the AEC Savannah River Plant Area / Journal of Mammalogy, Vol. 45, No. 4 (Nov., 1964) pp. 540–551 {{ref-en}}</ref>, однак за результатами пізніших досліджень структури популяції сірих лисиць на тій же території було виявлено, що принаймні половина популяції була старішою, ніж три роки<ref name= "Weston_Brisbin"/>. Одним з обмежувальних факторів у популяції сірих лисиць є [[епізоотія|епізоотії]], в першу чергу&nbsp;— чумки та сказу. Це дозволяє популяції сірих лисиць витримувати значний тиск з боку людини; у низці штатів США до половини популяції сірих лисиць щорічно гине внаслідок полювання. Іншим прикладом є історія відновлення популяції близько споріднених [[Лисиця острівна|острівних лисиць]]; попри те, що, через появу [[беркут]]ів, які почали полювати на лисиць з повітря, на островах популяція острівної лисиці зменшилася до критичних позначок у 1999 році, вже у 2007 вид відновився внаслідок приросту на 25% за рік<ref>''Coonan, T.J. et al.'' (2004) Island fox recovery program 2003 Annual Report. National Park Service, Channel Islands National Park</ref>.
Рядок 157:
== Спілкування та соціалізація ==
 
Сірі лисиці є більш соціальними тваринами, ніж лисиці руді; у цьому аспекті поведінки вони поступаються лише вовчим<ref name = "Fox1970">''M. W. Fox'' A Comparative Study of the Development of Facial Expressions in Canids; Wolf, Coyote and Foxes / Behaviour Vol. 36, No. 1/2 (1970), pp. 49-7349–73</ref>. Попри те, що вирази обличчя та пози в сірої лисиці є менш виразними, ніж в лисиці рудої, в неволі сірі лисиці демонстрували [[Грумінг|взаємний догляд]] та складні соціальні стосунки.
 
Сірі лисиці часто демонструють взаємний догляд як в дикій природі, так і в неволі. Вони намагаються ретельно вичистити себе від паразитів в тих місцях, куди можуть дістати; там, де це їм не вдається, вони покладаються на допомогу родини: партнера, батьків або дітей. В першу чергу, таким чином вичищаються вуха, оскільки сірі лисиці достатньо сильно покладаються на слух при полюванні. В неволі сірі лисиці таким чином часто вичищали тварин, з якими потоваришували<ref name="Hoyt"/>.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Сіра_лисиця