Відкрити головне меню

Зміни

оформлення
}}
 
'''Костянти́н Іва́нович Гри́щенко''' (англійською: {{lang-en|Kostyantyn Gryshchenko}}; російською:{{lang-ru|Константин КонстантинИвановичГрищенкоИванович Грищенко}}) — український політик і дипломат. З часу здобуття Україною власної незалежності, Костянтин Грищенко послідовно займав ряд високих державних посад з повноваженнями від сфери контролю над озброєннями і регіональної безпеки до освіти і охорони здоров'я. У 2012—2014 рр. –на посадна посаді іВіцевіце-Премпрем'єр-міністра України, двічі призначався міністром закордонних справ України (у 2003—2005 рр. та 2010—2012 рр.), а також Першимпершим заступником Секретаря Ради національної безпеки і оборони України (у 2008—2010 рр.). Унікальна дипломатична кар'єра Костянтина Грищенка — він очолював дипломатичні представництва України в трьох ключових центрах світової політики: БрюселіБрюсселі (1998—2000 рр.), Вашингтоні (2000—2003 рр.) й Москві (2008—2010).
 
Окрім високих державних посад в українському уряді, Костянтин Грищенко зробив вагомий особистий внесок у роботу авторитетних міжнародних інституцій, що опікуються широким спектром питань регіональної та міжнародної безпеки. У 1991 році–заступникроці – заступник Головного Інспектора з питань біологічної зброї Спеціальної комісії ООН в Іраку (ЮНСКОМ; англійською: UNSCOM). З 1995 по 1998&nbsp;рр. –член– член Ради засновників Центру безпекової політики у Женеві (Швейцарія). З 1999 по 2003&nbsp;рр. –член– член Консультативної ради Генерального Секретаря ООН з питань роззброєння. У 2003 році Костянтин Грищенко очолив цю Раду<ref>http://www.un.org/disarmament/HomePage/AdvisoryBoard/38th_Session/PDF/2002_Members.pdf</ref>. З 2000 по 2003&nbsp;рр. дипломат входив до Комісії ООН з моніторингу, верифікації та інспекції (англійською: UNMOVIC)<ref>http://www.un.org/depts/unmovic/new/documents/s-2000-207.pdf</ref>, а у 2003—2006&nbsp;рр. був членом Ради керуючих «Трансатлантичного партнерства проти СНІДу».
 
Костянтин Грищенко має дипломатичний ранг Надзвичайного і Повноважного Посла України<ref> Указ Президента України від 7 серпня 1996 року N 645/96 «Про присвоєння К.&nbsp;Грищенку дипломатичного рангу Надзвичайного та Повноважного Посла України» http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/645/96</ref>.
 
== Освіта ==
У 1976—1980&nbsp;рр. працював у Секретаріаті ООН у Нью-Йорку.
 
З 1981 до 1991&nbsp;рр. обіймав дипломатичні посади різного рівня у Міністерстві закордонних справ СРСР. Після розпаду Радянського Союзу Костянтин Грищенко повернувся до Києва і розпочав роботу ув Міністерстві закордонних справ незалежної України.
 
З 1995 до1998&nbsp;рр. займав посаду заступника міністра закордонних справ України<ref> Указ Президента України від 09 березня 1995 №&nbsp;196/95 «Про призначення К.&nbsp;Грищенка заступником Міністра закордонних справ України» http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/U196_95.html</ref>, займаючись проблематикою контролю над озброєннями, роззброєння, Європейської безпеки, СНД, відносин з Росією, а також розбудовою зовнішньої політики України на Близькому Сході, в Азії та Тихоокеанському регіоні. Костянтин Грищенко відіграв ключову роль в укладенні низки надважливих міжнародних угод, що були покликані зміцнити територіальну цілісність, безпеку і незалежність України. Саме в цей час ним було започатковано масштабну програму підготовки українських дипломатів у країнах Європейського Союзу і США. Більшість випускників програми займають достойне місце серед кращих дипломатів України сьогодення.
У 1998—2000&nbsp;рр. Костянтин Грищенко&nbsp;— Посол України у Бельгії, Нідерландах і Люксембурзі, Глава Місії нашої країни при НАТО<ref>Указ Президента України від 10 серпня 1998 року №&nbsp;869/98 «Про призначення К.Грищенка Надзвичайним і Повноважним Послом України в Королівстві Бельгія та Главою Місії України при НАТО за сумісництвом». http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/869/98</ref> та Постійний Представник при Організаціїі з заборони хімічної зброї (англійською: OPCW) у м. Гаага (Нідерланди).