Волинська губернія: відмінності між версіями

'''Воли́нська губе́рнія''' ({{lang-ru|Волынская губерния}}) — [[губернія]] [[Російська імперія|Російської імперії]] ([[1792]]–[[1917]]), [[Українська держава|Української держави]] ([[1918]]) та [[УРСР|Української РСР]] ([[1921]]–[[1925]]). Займала територію [[Волинь|Волині]],Розташовувалася у південно-західній частині імперії, на північномуземлях заходіісторичної [[українціВолинь|українськихВолині]] земель, на території(територія сучасних [[Рівненська область|Рівненської]], [[Волинська область|Волинської]], більшої частини [[Житомирська область|Житомирської]] областей, а також північних частинах [[Тернопільська область|Тернопільської]] та [[Хмельницька область|Хмельницької]] областей.

Волинська губернія розташовувалсярозташовувалася на південному заході Російської імперія та займала площу 63137 кв. верст (71 736 км²). Найбільша протяжність з заходу на схід — була 416 км, з півночі на південь — 293 км. На півночі межувала з [[Гродненська губернія|Гродненською]] та [[Мінська губернія|Мінською]] губерніями, на заході з [[Холмська губернія|Холмською]] (до 1912 р. — з [[Люблінська губернія|Люблінською]] та [[Седлецька губернія|Седлецькою]] губерніями), на сході — з [[Київська губернія|Київською]], на півдні з [[Подільська|Подільською]]. На південному заході Волинська губернія прилягала до кордону з [[Австро-Угорщина|Австро-Угорською імперією]]. В межах колишньої Волинської губернії зараз розташовані [[Волинська область|Волинська]], [[Рівненська область|Рівненська]], більша частина [[Житомирська область|Житомирської]], а також північні частини [[Тернопільська область|Тернопільської]] та [[Хмельницька область|Хмельницької]] областей.

Рельєф Волинської губернії був переважно рівнинний. Лише у південній частині губернії знаходилися відроги [[Карпати|Карпат]], з яких найбільшою була [[Авратинська височина|Авратинської височиною]], яка поблизу [[Кременець|Кременця]] досягала 1328 [[фут]]ів (405 м) і була найвищоюнайвищим точкоюмісцем європейськоїгубернії частиниі Росії,одним заз виняткомнайвищих [[Урал]]у, [[Кримськийнегірських півострів|Криму]]районах і східноїєропейської частини [[Архангельськ]]их гір)імперії. Північна частина губернії ([[Полісся]]) була пласкою, болотистою низовиною, покритою торф'яними болотами і лісами.

З водних ресурсів у південній частині губернії переважали [[Річка|річки]] та [[Джерело|джерела]], на півночі — [[Болото|болота]] і [[Озеро|озера]]. ЗаВсі річки, за винятком [[Західний Буг|Західного Буга]], всі річки належали до басейну [[Дніпро|Дніпра]]. При цьому тільки [[Тетерів]] впадав безпосередньо у [[Дніпро]] — інші річки відносились до правих притоків [[Прип'ять (річка)|Прип'яті]]. Характер більшості річок губернії одноманітний, з вузькими долинами у верхів'ях та широкими — на півночі, берега здебільшого низинні та болотисті.

Озера у Волинській губернії займали площу 114 км² і, налічувалося їх бл. 200. Найбільшими озерами були [[Світязь]]ке (22,8 км²) і [[Пулемецьке озеро|ПуламецькеПулемецьке]] (15,9 км²). У північній частині Ковельського повіту знаходилися так звані «водопроводиводогони», по яким відбувався сплав лісу і які служили допоміжними каналами, що з'єднували річки Прип'ять та Турію з Дніпровсько-Бузькою водною системою. Найдовшим з цих каналів був Турський водогін (42,7 км), який з'єднував озеро Тур з озерами Кисобул, Горіхове та струмком Комар, а також канали Гнилий, Селище та Білозерський.<ref name="be"/>

Ґрунти Волинської губернії були переважно [[Глина|глинисті]] або [[Пісок|піщані]]. На півдні, ближче до Подільської губернії, зустрічаютьсязустрічалися [[чорноземи]], часто&nbsp;— змішані з глиною. В середній частині губернії&nbsp;— суглинні і супіщані, на Волинському Поліссі майже виключно болотисті та піщані, місцями кам'янисті.

* [[крейда]]&nbsp;— зустрічається у всіх повітах губернії, найбільші центри видобутку поблизу містечок [[Клевань]] та [[Здолбунів]]

* [[глини]] жовта&nbsp;— зустрічається у всіх повітах, найбільше&nbsp;— у Старокостянтинівському

З порід дерев найбільше зустрічалися [[сосна]], [[дуб]] та [[береза]]. СоснаСосни переважала на півночі, у повітах Овруцькому, Рівненському, Луцькому, Ковельському та північній частині Володимир-Волинського, тоді як дуби та інші [[Листяний ліс|листяні породи]] тут були рідкісними. [[Змішані ліси]] (сосна, дуб, [[клен]], [[осика]], [[береза]]) переважали на півдні губернії, у повітах Житомирському, Кременецькому, Дубенському, Острозькому, у північній частині Новоград-Волинського та південній Володимир-Волинського. На крайньому півдні губернії, у межах [[Авратинська височина|Авратинської височини]], сосни та [[ялина|ялини]] майже зникали, натомість переважали клени, [[липи]] та дуби.

На поліській частині губернії були дуже попоширеніпоширені [[Болото|болота]]. НайбільшіНайбільше болотаїх булибуло на півночі Володимир-Волинського та Ковельського повітів, між верхів'ями [[Прип'ять|Прип'яті]] та [[Гродненська губернія|Гродненською губернією]]. Глибина боліт була тут настільки великою, що перешкоджала нормальному проростанню лісів.

Більша частина болотяних місць прилягала до річок; так, у Рівненському повіті на берегах Случа, були розташовані болотяні простори, на яких були розташовані кілька невеликих сіл, жителі яких майже не займалися землеробством і знаходилися на вкрай низькому рівні економічного та суспільного розвитку. У Луцькому повіті болота були поширені на берегах річки [[Стир]]. Овруцький повіт майже весь був покритий болотами та суцільним сосновим лісом, а деякі частини повіту, особливо по берегах річки [[Уборть]], були незаселенінезаселеними, на площі понад 200 км² не було жодного поселення.

До тварин, що у 1860-і роки зустрічалися по всій губернії, відносилися [[дикі кози]], [[Свиня дика|дикі свині]], [[вовк]]и, [[Лисиця|лисиці]], [[Заєць|зайці]] та деякі інші. У окремих повітах губернії зустрічалися також лосі (Володимир-Волинський, Ковельський, Рівненський повіти, іноді - Луцький, Острозький та Новоград-Волинський; раніше лосі водилися і у Дубенському повіті, але зникли до початку ХІХ ст.), [[Куниця|куниці]] (Овруцький, Ковельський, Новоград-Волинський, Рівненський), ведмеді (у 1860-х ще зустрічалися у лісах Овруцького повіту та, зрідка, Рівненського повітів; у Новоград-Волинському, Володимир-Волинському, Ковельському таінших Луцькомуполіських повітах ведмеді зникли ще до поч. ХІХ ст.), [[борсук]]и (Овруцький, Володимир-Волинський, Заславський, іноді - Дубенський), [[Видра|видри]] (Овруцький, Володимир-Волинський, Рівненський, Дубенський), рисі (Овруцький, Ковельський повіти, іноді - Рівненський та Острозький; повністю зникли у Новоград-Волинському, Володимир-Волинському, Ковельському та Луцькому повітах), росомахи (зрідка, Овруцький повіт).

Домовласники цих міст платили власникам [[чинш]]. З цих міст ву Дубно була міська дума, а у Рівному і Острозі&nbsp;— тільки спрощене міське управління.

Для Волинської губернії, як і для більшості інших губерній імперії, була характерна молода вікова структура населення. За переписом 1897&nbsp;р. майже 30% всього населення (879 тис. осіб) були у віці до 9 років, тоді як населення віком старше 60 років налічувалося лише 157&nbsp;тис. осіб (5,2%). [[Медіана (статистика)|Медіанний]] вік населення Волинської губернії становив близько 18 років (половина населення була молодше 18 років, половина населення&nbsp;— старше). 51,3% населення губернії (1534 тис. осіб) були молодше 19 років.

У 1911&nbsp;р. на території Волинської губернії [[Народжуваність|народилося]] 151 409 дітей (40,3 на 1000 осіб), зокрема у містах 9 336 дітей (28,0 на 1000 осіб), у селах та містечках&nbsp;— 142 073 дітей (41,5 на 1000 осіб). У загальній кількості народжених на міста припадало 6,2% народжень, на повітове населення&nbsp;— 93,8%. Законнонародженими (народженими у церковному шлюбі) у 1911&nbsp;р. були 147 684 дітей (97,5%), [[Незаконнонародженість|незаконнонародженими]] (позашлюбними)&nbsp;— 3 725 дітей (2,5%). Позашлюбні народження були більше характерні для міського населення&nbsp;— у 1911&nbsp;р. там було зафіксовано 549 незаконнонароджених дітей, що становило 5,9% загальної кількості народжень, тоді як у селах та містечках&nbsp;— 3 176 (2,2%). У 1910&nbsp;р. на кожен укладений шлюб у губернії припадало в середньому 4,7 народжених дітей (середнє по губерніях європейської Росії&nbsp;— 5,3).<ref name="membook"/>

Близько третини випадків смертей припадали на дітей до 5 років, особливо високою була смертність у віці до 1 року. Проте порівняно з середніми показниками по імперії, стан справ з [[Дитяча смертність|дитячою смертністю]] на Волині був задовільний&nbsp;— у 1906–1910&nbsp;рр. з 1000 народжених у віці до 1 року померли 175 дітей (в середньому по європейських губерніях&nbsp;— 253). Таким чином заЗа показником смертності дітей у віці до 1 року Волинська губернія була серед найкращих і посідала 10 місце з 50 губерній (1 місце&nbsp;— [[Естляндська губернія]] 138 померлих дітей у віці до 1 року на 1000 народжених, останнє, 50 місце&nbsp;— [[Нижньогородська губернія]]&nbsp;— 340 померлих на 1000 народжених)<ref name="death"/>

Самодіяльного україномовного населення у 1897&nbsp;р. налічувалося 432 547 осіб (20,6% загальної чисельності україномовних), що становило 61,5% самодіяльного населення губернії. Сільське господарство було домінуючою сферою зайнятості, тут були зайняті 80,3% самодіяльного україномовного населення (разом з членами незайнятими членами сімей&nbsp;— близько 89%). Прислугою та поденщиками були 6,9%, у ремеслах та виробництвах були зайняті 4,5%, у збройних силах 3,6%, у торгівлі 0,2%.<ref name="census1897"/>

За становим поділом у 1897&nbsp;р. серед єврейськомовних абсолютно переважали міщани (97,7%), частка інших суспільних станів була незначною. Серед купців губернії єврейськомовними були 85,6%, серед міщан 60,2%. Єврейськомовні мало були відносно слабо представлені серед таких суспільних станів, як почесні громадяни (4,9%), особисті дворяни та чиновникі (1,3%), і селяни (0,2%). Майже відсутні єврейськомовні були серед спадкових дворян (0,003%), яких у Волинській губернії проживало лише 9, зокрема у Житомирському повіті&nbsp;— 8, у Старокостянтинівському&nbsp;— 1.<ref name="census1897"/>

У 1871&nbsp;р. у Волинській губернії проживало 132 091 католиків (7,9% населення), більшість з яких були поляками (або полонізованими українцями). Серед католиків дворянами були 22 037 осіб (16,7%), міщанами 34 189 осіб (25,9%), однодворцями 45 518 (34,4%), селянами 30 347 (23,0%). Найвища питома вага католиків у 1871&nbsp;р. була зафіксована у Житомирському та Новоград-Волинському повітах (13,1% та 11,5% відповідно), найнижча&nbsp;— у Овруцькому та Ковельському повітах (4,1% та 2,8% відповідно). Поляки становили абсолютну більшість серед заможних верств населення губернії. У дореформенні часи у Волинській губернії полякам належали 2 887 панських маєтків з 92% всієї землі та 817 327 кріпаків (94,7% загальної чисельності). Але після поразки [[Польське повстання 1863—1864 у Правобережній Україні|польського повстання 1863–1864]] їхїхні економічні позиції почалистали погіршуватися. Однією з причин були дискримінаційні земельні закони, згідно з якими католики не мали права купляти землі на території західних губерній. Це призвело до того, що частка польського землеводоління у Волинській губернії скоротилася з 92% у 1861&nbsp;р. до 68% у 1884&nbsp;р.<ref name="bratchikov"/>

Першою німецькою колонією на Волині вважається поселення Голендрах у Володимир-Волинському повіті, засноване у 1797&nbsp;р. У 1804 німці поселелисяпоселилися у Антонівці коло містечка [[Кунів]], у 1817&nbsp;р. з'явилася колонія Вальдгойм. У Рівненському повіті першою німецькою колонією стала Софіївка, у 1811&nbsp;р. стала Софіївка. До 1840&nbsp;р. виникло близько 11 колоній, у наступні 20 років&nbsp;— ще 21. Найшвидший розвиток німецьких колоній розпочався з 1861&nbsp;р. Протягом 1861–1871&nbsp;рр. на Волині оселилося бл. 5,5 тис. німецьких сімей. Якщо у 1862&nbsp;р. у Волинській губернії проживало 4247 німців, то у 1864&nbsp;р.&nbsp;— 6343, у 1866&nbsp;р.- 11542, 1868&nbsp;р.&nbsp;— 20505. Більшість колоністів були вихідцями з Прусії та Австрії, але були і переселенці з Привіслянського краю.<ref name="chubynsky"/>

У релігійному складі серед німців абсолютно переважав протестантизм&nbsp;— за переписом 1897&nbsp;р. протестантами (переважно лютеранами та менонітами) були 98,7% німецькомовного населення. Римокатоликів серед німців Волині налічувалося 1,5 тис. (0,89%), православних 0,5 тис. (0,33%). Більшість німців займалися хліборобством, тваринництвом. До сфер зайнятості Волинської губернії з найвищою питомою вагою німецькомовного населеннянімецькомовних у 1897&nbsp;р. відносилися тваринництво та лісництво (14-16% зайнятого населення губернії), обробка поживних продуктів тваринного та рослинного походження (10,4%), обробка волокнистих речовин (9,3%).<ref name="census1897"/>

У 1861&nbsp;р. у володінні німецьких колоністів знаходилося всього 0,1 тис. десятин землі у в 1868&nbsp;р.&nbsp;— 20 тис. десятин землі, у 1871&nbsp;— бл. 45 тис., у 1884&nbsp;р.&nbsp;— 94 тис. і ще 17 тис. у орендному володінні. Станом на середину 1880-х німцям належало бл.близько 5% сільськогосподарських земель губернії (полякам 69%, українцям та росіянам 24%)<ref name="bratchikov"/><ref name="census1897"/>

Губернія відносилася до числа [[Урбанізація|слабоурбанізованих]]. За переписом 1897&nbsp;р. налічувалося 12 міст, у яких проживало 233 847 осіб, або 7,8% населення губернії. Найбільшим містом був губернський центр Житомир з 65,9 тис. мешканців, де зосереджувалося майже 30% міського населення губернії.

Станом на 1911&nbsp;р. у губернії налічувалося вже 13 міст (у 1903 році до категорії заштатних міст було віднесено Здолбунів), у яких проживало 333 651 осіб (8,9% населення). Найбільшим містом залишався Житомир, де проживало 87,7 тис. жителівосіб (23,3% міського населення губернії). Внаслідок повільного розвитку промисловості та високого природного приросту сільського населення, рівень урбанізації у губернії зростав дуже повільно (1858 р. - 7,1%, 1897 р. - 7,8%, 1911 р. - 8,9%).

Серед призовників Волинської губернії у 1874–1885&nbsp;рр. тільки 12% були грамотними (вміли читати). До 1894&nbsp;р. ця частка виросла до 22%, у 1904&nbsp;р.&nbsp;— до 35%.<ref>''А.&nbsp;Г.&nbsp;Рашин'' Население России за 100 лет (1813–1913). [http://istmat.info/node/86 Грамотность населения в России в XIX и начале XX вв]</ref>

За даними перепису населення 1897&nbsp;р., вміли читати 17,2% населення Волинської губернії, зокрема серед чоловіків 24,4%, серед жінок тільки 9,8%. У губернському Житомирському повіті відсоток письменних сягав 21,4%, тоді як у віддаленому Овруцькому повіті на Поліссі&nbsp;— лише 7,1%<br />

!повіти||земські<br /> медичні<br /> заклади||лікарні<br /> червоного<br /> хреста||приватні та<br /> спеціалізовані<br /> медичні<br /> заклади||військові<br /> медичні<br /> заклади||єврейські<br /> лікарні||лікарняні<br /> заклади при<br /> залізницях||лікарні<br /> при заводах||лікарні<br /> при релігійнихреліг.<br /> закладах||всього

Пожежна служба губернії у 1911&nbsp;р. складался з 12 повітових відділень (7 брандмейстерів та 109 робітників). На її утримання було виділено 4648646,5 тис. крб, з них тільки на Житомирську повітову пожежну частину&nbsp;— 15831 крб (34%). Використовувалося примітивне знаряддя. <ref name="membook"/>

Обирати депутатів Державної Думи повинні булимали виборщики. Всі 12 повітів Волинської губернії на губернських зборах у Житомирі мали представляти 195 виборщиків (зокрема 69&nbsp;— від волостей, 86&nbsp;— від землевласників, 40&nbsp;— від міщан). Селяни від кожної [[Волость|волості]] обирали на повітовий з'їзд 2 представників, з числа яких потім обиралися делегати на губернський з'їзд, а останні вже мали обирати депутатів до Державної Думи. [[Майновий ценз]] землевласників, які мали право на повітовому з'їзді напряму обирати делегатів на губернський з'їзд, він був неоднаковим у різних повітахчастинах губернії. В залежності під повіту потрібно було мати у своєму корисуваннякористуванні не менше 100–500 [[Десятина|десятин]] землі (десятина&nbsp;— 1,0925 га), наприклад у Заславському повіті&nbsp;— 100 дес., Старокостянтинівському&nbsp;— 150 дес., Житомирському, Кременецькому, Острозькому&nbsp;— 200 дес., Володимир-Волинському, Новоград-Волинському&nbsp;— 250 дес., Ковельському&nbsp;— 300 дес., Луцькому&nbsp;— 300 дес., Рівненському&nbsp;— 300 дес., Овруцькому&nbsp;— 500 дес. Дрібні землевласники, які мали у своєму володінні меншу кількість землі та священнослужителі, що володіли церковними землями чи власними мали проводити попередні з'їзди, наяких обирали делегатів на повітовий . УБрати участь у з'їздах міських виборщиків мали право брати участь особи, що володіли майном вартістю не менше 1,5 тис. руб. Міщани, які не володіли відповідним майновим цензом, не мали права брати участь у попередніх з'їздах жителів міст. До участі у виборах не допускалися жінки, особи молодші 25 р., ув'язнені, позбавлені духовного сану чи у позбавлені посади судовому порядку посади, а також всі хто навчався, або перебував на дійсній військовій службі.<ref>Я. П. Цецик&nbsp;— [http://istvolyn.info/index.php?option=com_content&view=article&id=3569:2013-04-03-08-16-19&catid=19 Вибори до І Державної думи у Волинській губернії]</ref><ref>Л. Леонова [http://archiv.rv.ua/index.php/arkhivy-u-zmi/publikatsii-v-presi/117-%D0%BB-%D0%BB%D0%B5%D0%BE%D0%BD%D0%BE%D0%B2%D0%B0-%D0%B2%D0%BE%D0%BD%D0%B8-%D0%B1%D1%83%D0%BB%D0%B8-%D0%BF%D0%B5%D1%80%D1%88%D0%B8%D0%BC%D0%B8-%D0%BF%D1%80%D0%B5%D0%B4%D1%81%D1%82%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D0%BA%D0%B0%D0%BC%D0%B8-%D0%B2%D0%BE%D0%BB%D0%B8%D0%BD%D1%96-%D0%B2-%D0%B4%D0%B5%D1%80%D0%B6%D0%B0%D0%B2%D0%BD%D1%96%D0%B9-%D0%B4%D1%83%D0%BC%D1%96.html Вони були першими представниками Волині в Державній Думі. (вибори сто років тому)], за документами державного архіву Рівненської області</ref>