Січко Василь Петрович: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Рядок 43:
== Навчання ==
=== Школа ===
У 1957 родина Січків повернувся із заслання у с. [[Витвиця (село)|Витвиця]] [[Долинський район (Івано-Франківська область)|Долинського р-ну]] на [[Івано-Франківська область|Станіславщині]]. Через рік сім'я оселилися в м. [[Долина (місто)|Долина]].
Василь Січко у [[1974]] р. закінчив 10-й клас Долинської середньої школи № 1 та здав іспити на журналістський факультет [[Львівський національний університет імені Івана Франка|Львівського університету]], однак не був прийнятий як син колишніх політв'язнів. Рік працював токарем на
=== Університет ===
У 1975 вступив на факультет журналістики [[Київський національний університет імені Тараса Шевченка|Київського університету]]. Навчаючись в університеті у 1976-77 роках, Василь Січко написав статті «Хрести на дорозі», «Чому мовчать радянські люди». Вони йому згодом були інкриміновані як антирадянські.
=== Перші переслідування ===
У січні 1977 на Василя Січка почалися цькування викладачів за вказівками [[Комітет державної безпеки СРСР|КДБ]], зокрема, викладачка російської мови поставила «двійку» на екзамені, арґументуючи тим, що він не виконує її вимоги розмовляти в гуртожитку і в місті російською мовою та що в нього поганий акцент.
20 липня 1977
18 вересня Василь Січко здав у Московський райвідділ міліції м. [[Київ|Києва]] документи громадянина СРСР і оприлюднив заяву про відмову від радянського громадянства та завимагав дозволу на [[еміґрація|еміґрацію]] до [[США]] для отримання громадянства цієї країни і набуття там вищої освіти. Також здав свій комсомольський квиток у ЦК ЛКСМУ.
| |||