Відмінності між версіями «Мелокактус»

12 байтів додано ,  5 років тому
(Культура мелокактусів)
Це поодинокі, кулясті або укороченно циліндричні рослини, що досягають деколи 1 м у висоту, але зазвичай багато нижче, і 10-20 см в діаметрі. [[Стебло|Стебла]] у них чітко ребристі, 9-20 ребер, як правило прямих, несуть овальні, мало опушені [[Ареола (ботаніка)|ареоли]], віддалені одна від одної на 2,5 см. Колючки не більше 2,5 см в довжину, білого, сірого або коричневого кольору: до 15 розходяться по сторонам, злегка вигнутих радіальних і 1-4 стирчачих центральних, кілька довших, ніж радіальні, але так само забарвлених. Мелокактуси, подібно [[Цефалоцереус]]ам і [[Хаагеоцереус]]ам, утворюють [[цефалій|цефалії]]. Але цефалії у мелокактуса справжні, термінальні; вони являють собою компактну масу волосків і колючок (щетинкоподібних і забарвлених інакше, ніж на решті частини тіла), що з'являється на верхівці рослини. Цефалій, як правило, розвивається тільки на десятирічних або двадцятирічних кактусах, молоді ж рослини схожі на інші кулясті кактуси. [[Квітка|Квітки]] дуже дрібні, зазвичай яскраво забарвлені, вони тримаються на рослині лише якихось кілька годин, але їх багато і з'являються вони кожен день протягом усього літа і осені. Пізніше на їх зміну приходять подовжені (1,25 см і більше) гладкошкірі [[плід|плоди]], при дозріванні різних відтінків рожевого кольору.
 
'''<code>Культура мелокактусів</code>'''
== Мелокактуси у культурі ==
 
Незважаючи на свої адаптивні здібності, рослини, перенесені з природного середовища в умови колекцій гинуть, такий кліматичний стрес рослини з тропічних та екваторіальних широт в наших умовах не здатні пережити і акліматизація неможлива. Тому кращим способом збереження мелокактуса є їх вирощування з [[насіння]]. Сіянці розвиваються порівняно швидко і вже через 6-8 місяців готові повноцінно рости на рівні з іншими кактусами.
Анонімний користувач