Аліпієві печери: відмінності між версіями

== дослідження комплексу ==

1969 р. чернігівські спелео-археологи під керівництвом [[Кузнєцов Герард Олексійович|Г. О. Кузнецова]] здійснили дослідження печер, печери знайшли на відстані 80 м від південно-західного кута огорожі верхньої садиби Троїцько-Іллінського монастиря. Під час дослідницьких робіт була здійснена фотофіксація прміщень печерного комплексу та його художнього оздоблення, зроблені кольорові художні копії окремих малюнків та типіворнаменту, знятий план пам'ятки та виконані її обміри. Тоді ж було констатовано, що стан Аліпієвих печер аварійний. На момент проведення досліджень вхід у підземелля являв собою круглий отвір діаметром близько 0,5 м. Поступово висота лазу збільшувалася, і через 4,5 м він з’єднувався з круглим у плані приміщенням. Праворуч та ліворуч від нього відходили дві галереї. Права галерея вела до «ризниці», у якій, хоча і у пошкодженому стані, але все ж таки ще зберігалася значна частина прикрас у вигляді рельєфних зображень та розписів, а також вирубані у ґрунті ослони уздовж стін. Вхід з «ризниці» до головної галереї комплексу – «ходу Омофор» – мав вигляд вузького лазу, хоча далі його висота дорівнювала 1,9 м. Уздовж стін галереї на висоті 1,5 м від підлоги був зафіксований рельєфний фриз, який складався з трикутних ніш та хрестів між ними. У приміщенні з гробницею на той час існувало зображення розп’яття та земляний надгробок. В ході обстеження були проведені фото- та графічна фіксація приміщень та декоративних прикрас, знятий топографічний план підземного комплексу. Згідно топографічної зйомки, загальна довжина приміщень та галерей, які вціліли, склала 120 м, з яких більше 50 м знаходилося в аварійному стані. Після завершення робіт вхід до печери був засипаний

 

== Будова печер ==