Оперон: відмінності між версіями

'''Оперон''' — функціональна одиниця організації [[генетичний матеріал|генетичного матеріалу]] [[прокаріоти|прокаріотів]] ([[бактерії|бактерій]] та [[археї|архей]]), в якій декілька [[цистронВідкрита рамка зчитування|відкритих рамок зчитування]]и ([[генцистрон]]и,ів) одиницікодують [[транскрипціявідповідні (біологія)|транскрипції]])білки, щоцистрони кодуютьзнаходяться спільнопід абоконтролем послідовноодних працюючіі білки,тих об'єднуютьсяже підрегуляторних однимелементів (абоі кількома)зчитуються у вигляді однієї довгої молекули мРНК, яка потім [[ПромоторПроцесинг (біологія)РНК|промоторамипроцесується]]. Така функціональна організація дозволяє ефективніше регулювати [[експресія генів|експресію]] цих генів. У [[Кишкова паличка|кишкової палички]] в [[геном]]і міститься приблизно 650 оперонів.

Концепція оперону [[лактоза|лактозного]] оперону (''lac''-оперон) ''[[Кишкова паличка|E.coli]]'' була запропонована в 1961 році французькими вченими [[Франсуа Жакоб]]ом і [[Жак Моно|Жаком Моно]]. Це була перший детально охрактеризований принцип регуляції транскрипції,— робота, за щояку вони отримали [[Нобелівська премія з фізіології та медицини|Нобелівську премію]] в [[1965]] році.

Оперони за кількістю цистроновцистронів класифікують на моно-, оліго- і поліцистронні, що містять, відповідно, тільки один, кілька або багато цистронів (геніввідкритих рамок зчитування).

Характерним прикладом оперонної організації геному прокаріотів є [[{{нп|лактозний оперон]]|||lac operon}} (''lac''-оперон) та {{нп|триптофановий оперон|||trp operon}} (''trp''-оперон).

До складу оперона прокаріотів входять структурні гени і регуляторні елементи (не плутати з геном-регулятором). Структурні гени кодують білки, що здійснюють послідовно етапи біосинтезу певної речовини. Цих генів може бути один, два або кілька. Вони тісно зчеплені один з одним і, що найголовніше, в ході транскрипції працюють як один єдиний ген: на них синтезується одна спільна молекула іРНКмРНК, яка лише потім розщеплюється на кілька іРНКмРНК, відповідних окремим генам. Регуляторними елементами є наступні:

* Промотор - — ділянку зв'язування ферменту, що здійснює транскрипцію ДНК - — РНК-полімерази. Є місцем початку транскрипції. Являє собою коротку послідовність з декількох десятків нуклеотидів ДНК, з якою специфічно зв'язується РНК-полімераза. Крім того, промотор визначає, яка з двох ланцюгів ДНК буде служити матрицею для синтезу іРНКмРНК;

* Оператор - — ділянку зв'язування регуляторного білка;

* Термінатор - — ділянка в кінці оперона, що сигналізує про припинення транскрипції.

На роботу оператора даного оперона впливає самостійний ген-регулятор, що синтезує відповідний регуляторний білок. Цей ген не обов'язково розташовується поруч з опероном. Крім того, один регулятор може регулювати транскрипцію декількох опероновоперонів. Ген-регулятор також має власний промотор і термінатор. Регуляторні білки бувають двох типів: білок-репрессор або білок-активатор. Вони приєднуються до специфічних нуклеотидних послідовностей ДНК оператора, що або перешкоджає транскрипції генів (негативна, негативна регуляція), або сприяє їй (позитивна, позитивна регуляція); механізми їх роботи протилежні. Крім того, на роботу білків-репрессоров можуть впливати речовини - — ефектори: з'єднуючись з репрессором, вони впливають на його взаємодію з оператором.

1. #До складу оперона еукаріотів входить лише один структурний ген (а не кілька - — як у прокаріотів).