Вікіпедія

Церковне братство: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Albedo (обговорення | внесок)
128 640 редагувань
Nestorivan (обговорення | внесок)
1616 редагувань
редагування і доповнення
Рядок 1:
'''Бра́тствоБра́тства''' — національно-релігійні громадські організації українськихруських (русинських),українських і білоруських (литовських) [[Православ'я|православних]], польських — [[греко-католики|греко-католицьких]] — [[міщани|міщан]] у XVI–XVIII ст. Виникли на базі традиційних церковних братств при парафіяльних храмах.
 
 
== Коротка історія ==
Братства відіграли значну роль у суспільно-політичному та культурному житті, в боротьбі проти політики релігійних і національних утисків, яку проводили шляхетська [[Річ Посполита|Польща]] та католицька церква на теренах сучасної [[Україна|України]] і [[Білорусь|Білорусі]].▼
 
▲Братства відігралимали значнуна рольметі узахист суспільно-політичномуправославних таруських культурномуміщан житті, в боротьбі проти політикисупроти релігійних і національних утисків, яку проводили шляхетська [[Річ Посполита|Польща]] та католицька церква наі теренахвідіграли сучасноїзначну роль у суспільно-політичному та культурному житті [[Україна|України]] і [[Білорусь|Білорусі]].
У 1580-х роках широку діяльність розгорнуло [[Львівське братство|Львівське Успенське Ставропігійне братство]]. Воно придбало друкарню, відкрило [[Львівська братська школа|Львівську братську школу]]. Наприкінці 16&nbsp;— на початку 17 ст. братства виникли в [[Рогатин]]і, [[Красностав (Польща)|Красноставі]], [[Городок (Львівська область)|Городку]], [[Галич]]і, [[Перемишль|Перемишлі]], [[Любачів|Любачеві]], [[Дрогобич]]і, [[Буськ|Буську]] та інших містах. Так, [[1589]] року організаційно оформилися братства в Рогатині, [[Могильов]]і та Красноставі, [[1591]] року&nbsp;— у [[Берестя|Бересті]] та Городку, [[1592]] року&nbsp;— у [[Комарно]]му та [[Мінськ]]у. [[1594]] року братства засновані у [[Більськ-Підляський|Більську]] й у [[Люблін]]і, де була невелика громада українців. Близько [[1615]] року було засновано [[Київське братство]], до якого вступило багато міщан, православних шляхтичів, а також, у [[1620]] році, [[Запорозька Січ|запорізьке військо]] на чолі з гетьманом [[Петро Конашевич-Сагайдачний|Петром Сагайдачним]].<ref>Субтельний Орест. ''Україна: історія'' / Переклад з англійської Ю. Шевчука.&nbsp;— 2-е видання.&nbsp;— Київ: Либідь, 1992.&nbsp;— 512 с.&nbsp;— С. 108.</ref>
 
Першим в результаті реорганізації наприкінці [[1585]] року церковного братства при [[Церква Успіння Пресвятої Богородиці (Львів)|Успенській церкві]] (вперше згадується [[1439]]) в Середмісті [[Львів|Львова]] виникло [[Львівське братство|Львівське Успенське Ставропігійне братство]]. У [[1586]] році в руському кварталі в Середмісті братчики організували [[Львівська братська школа|школу]], у [[1591]] — [[Друкарня Ставропігійського інституту|друкарню]], викупивши у лихваря приватну друкарню [[Іван Федоров|Івана Федорова]]. Ще від [[1507]] р. в руському кварталі в Середмісті діяв руський шпиталь, перенесений [[1542]] в [[Монастир святого Онуфрія (Львів)|Онуфріївський монастир]] на [[Підзамче (Львів)|Підзамчі]], ним теж опікувалося Львівське Братство.
 
На зразок Львівського подібні братства виникають у [[Вільнюс|Вільні]] в [[1587]] році, в [[1589]] — в [[Кам'янець-Подільський|Кам'янці]], [[Рогатин]]і, [[Красностав (Польща)|Красноставі]] та [[Могильов]]і, в [[1590]] — в [[Городок (Львівська область)|Городку]], [[1591]] — в [[Белз|Белзі]], [[Острог|Острозі]] та [[Берестя|Бересті]], в [[1592]] — в [[Перемишль|Перемишлі]], [[Комарно|Комарні]] та [[Мінськ]]у, в [[1594]] — у [[Більськ-Підляський|Більську]] й у [[Люблін]]і, де були руські громади.
 
Після [[Берестейська унія|Берестейської унії]] активність православних братств зростає. Потужними стали братства в [[Київське братство|Києві]], засноване [[1615]], до якого, окрім міщан і православних шляхтичів, вступило [[Запорозька Січ|Запорізьке військо]] на чолі з гетьманом [[Петро Конашевич-Сагайдачний|Петром Сагайдачним]].<ref>Субтельний Орест. ''Україна: історія'' / Переклад з англійської Ю. Шевчука.&nbsp;— 2-е видання.&nbsp;— Київ: Либідь, 1992.&nbsp;— 512 с.&nbsp;— С. 108.</ref>, і [[Луцьке братство|Луцьку]], засноване [[1617]] року. Православні братства відомі в [[Галич]]і, [[Любачів|Любачеві]], [[Дрогобич]]і, [[Буськ|Буську]], [[Бережани|Бережанах]] і більшості міст [[Галичина|Галичини]], [[Волинь|Волині]], [[Поділля]] й [[Наддніпрянщина|Наддніпрянщини]].
 
Після переходу місцевих [[Єпархія|єпархій]] в [[Берестейська унія|унію]] братства втрачають своє значення.
У [[1617]] році було створено [[Луцьке братство]]. У другій половині 17&nbsp;— 18 ст. братства діяли в більшості міст і в деяких селах [[Галичина|Галичини]], [[Волинь|Волині]], в багатьох містах [[Наддніпрянщина|Наддніпрянщини]].
 
Братства створювалися навколо парафіяльних церков, використовуючи організаційні форми, властиві середньовічним [[цех]]ам, [[гільдія|гільдіям]] та іншим міським корпораціям, як світським, так і релігійним. Вони мали свої статути, щорічні вибори службовців, обов'язкові щомісячні збори, общинні суди.<ref>Субтельний Орест. ''Україна: історія'' / Переклад з англійської Ю. Шевчука.&nbsp;— 2-е видання.&nbsp;— Київ: Либідь, 1992.&nbsp;— 512 с.&nbsp;— С. 92.</ref> Витрати братств покривалися за рахунок внесків його членів, прибутків від нерухомого майна, відсотків від позик. Для Львівського братства важливим джерелом прибутків була друкарня. Братства дбали про свої патрональні церкви, справляли спільні культові відправи, подавали матеріальну допомогу своїм членам, брали участь у похоронах братчиків, утримували шпиталі. Братства також захищали соціальні інтереси ремісничо-торгового населення, боролися проти дискримінації та утисків [[русини|русинів]].
Рядок 20 ⟶ 26:
Сотні вихованців братських шкіл пройнятих духом православних традицій та обізнаних із західноєвропейськими науками ставали також мандрівними вчителями, розходилися містами і селами в пошуках заробітку. Цей освічений прошарок православного суспільства опирався [[полонізація|полонізації]] та боронив православні традиції, що відрізняли русинів від поляків.<ref>Субтельний Орест. ''Україна: історія'' / Переклад з англійської Ю. Шевчука.&nbsp;— 2-е видання.&nbsp;— Київ: Либідь, 1992.&nbsp;— 512 с.&nbsp;— С. 93.</ref>
 
У другій половині 17&nbsp;— 18 ст. у зв'язку з дальшим зміцненням феодальних відносин, роль братств у суспільно-політичному житті зменшувалася. На Галичині і на Правобережжі вони підпадали під вплив духовенства, на Лівобережжі виконували переважно релігійно-побутові функції.Також Братства існували при деяких сільських і міських церквах. У 19 ст. братства не займалися громадсько-політичними і культурними справами, хоча зберегли деякі обряди та звичаї, властиві братствам 17 ст. Наприкінці 19&nbsp;— на початку 20 ст. деякі діячі православної церкви створили клерикальні організації, які крім назви не мали майже нічого спільного з колишніми братствами, хоч покликалися на їхні традиції. У деякій мірі давніші цілі й завдання перебрали на себе українські братські організації, і католицькі, і православні, в еміграції, поширюючи свою діяльність на досить широкі ділянки, однак в інших&nbsp;— не станових і не в цехових рамках.
 
== Примітки ==
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Церковне_братство