Байлюк Ієронім: відмінності між версіями

== БіографіяЖиттєпис ==

Закінчив 5 класів Академічної гімназії ([[Львів]], [[1914]]).

[[15 липня]] [[1925]] року в «Перебігу життя» писав:

{{text|“« році 1919 [у складі Галицької армії] відступив на Україну та після різних переворотів 1920 року перейшов з бригадою генерала Кравса на територію ЧСР. До 1922 року перебував у Терезині. Весною того року начорно повернувся на Галичину, де був заарештований польською поліцією. По переведенню слідства, після трьохмісячної тюрми, був звільнений в Скалі. Тут працював в українських товариствах „Просвіта“, „Січ“ та був секретарем товариства „Рідна школа“. Восени того ж року під час виборів до сойму вдруге був арештований та обвинувачений в підпалах панських фільварків та належності до тайної військової організації. Після двохмісячної тюрми у Чорткові із-за браку доказів був звільнений. З того часу переслідуваний польською поліцією, примушений вдруге весною 1924 року тікати до ЧСР. Тут учащав на гімназично-реальні курси в Йозефові та 9 червня 1925 року зложив іспит зрілости.”»}}

Диплом інженера-економіста отримав в [[Українська господарська академія|Українській Господарській академії в Подєбрадах]] [[11 червня]] [[1932]] року. Його прізвище є в списку випускників УГА, які працювали в культурно-просвітньому, економічному і громадсько-політичному житті на землях [[Карпатська Україна|Карпатської України]] та [[Пряшівщина|Пряшівщини]].

Приятель скульптора [[Бринський Михайло Федорович|Михайла Бринського]] й упорядник його скульптурної спадщини. Виконуючи його заповіт М. Бринського, передав через Василя Касіяна до музею в [[Івано-Франківськ|Івано-Франківську]] 48 скульптур разом із портретом. Портрет М.  Бринського роботи українського художника [[Вовк Юрій|Юрія Вовка]] та деякі його скульптури передав до рідного села М.  Бринського (село [[Долина (Тлумацький район)|Долина]]), де при місцевій бібліотеці засновано музей скульптора.