Південна Родезія: відмінності між версіями

[неперевірена версія][неперевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
стиль
Рядок 87:
Терен спочатку мав назву «Південна Замбезі», а назва «Родезія» увійшла у вжиток в 1895. Термін ''Південна'' увійшов у вжиток з 1901 році і вийшло з вжитку зі створенням [[Зімбабвейська Родезія|Зімбабвейської Родезії]] у 1979 році. Юридично, з британської точки зору, назва Південна Родезія продовжувала використовуватися до 18 квітня 1980 року, коли було офіційно проголошено назва Республіка Зімбабве.
 
Родезія отримала назву від [[Сесіль Джон Родс|Сесіля Джона Родса]], однієї з найважливіших фігур в британській експансії в Південній Африці, що отримавздобув права на розробку мінеральних ресурсів ву 1888 році шляхом договорів з найвпливовішими місцевими керманичами, таких як [[Концесія Рудд]] і [[Моффатський Договір]] підписаний з королем [[Лобенгула]] племені [[ндебеле]].
 
Британський уряд погодився, що компанія Родса, [[Британська Південно-Африканська Компанія]] (БПАК), буде керувати територією від Лімпопо до озера [[Танганьїка (озеро)|Танганьїка]] як [[протекторат]]ом. Королева Вікторія підписала відповідну хартію у 1889 році.
Рядок 99:
Під час [[Друга світова війна|Другої світової війни]], Південно-Родезійські військові частини брали участь на боці Великобританії. Зокрема, Південно-Родезійські війська брали участь у [[Східно-Африканська кампанія (Друга Світова війна)|Східно-Африканській кампанії]].
 
Економіка Південної Родезії була вузько спеціалізована на виробництві невеликої кількості первинних товарів (зокрема, [[хром]] і тютюнові вироби), а відтак стала вельми вразливою для економічної кризи. Глибокий економічний спад 1930-х років змінився післявоєнним бумом, коли до краю у 1945— 19701945—1970 роках прибуло близько 200. 000 білих поселенців, біле населення досягло 270, 000 осіб. Велика кількість цих іммігрантів були представниками британських робітників.
 
=== Південна Родезія в Першій світовій війні ===
Рядок 107:
У 1953 році, Великобританія створила [[Федерація Родезії і Ньясаленду|Федерацію Родезії і Ньясаленду]] (або [[Центрально-Африканська Федерація]] ЦАФ), яка складалася з Південної Родезії, Північної Родезії і [[Ньясаленд]]у (наразі Зімбабве, Замбія і [[Малаві]], відповідно). Ідея полягала в тому, щоб спробувати знайти серединний шлях між різними прагненнями чорних націоналістів, колоніальної адміністрації і білих поселенців. ЦАФ прагнула наслідувати досвід Австралії, Канади та Південної Африки — створити федеративну життєздатну незалежну державу. Створена як «неподільна Федерація», ЦАФ швидко почала давати збій. Вона зазнала тієї ж долі що й [[Федерація Вест-Індії]] й [[Східно-Африканське співтоваривство]].
 
Федерація Родезії і Ньясаленду була скасована 1 січня 1964 року. Коли Північна Родезія отрималаздобула незалежність від Великобританії 24 жовтня 1964 року і змінила свою назву на Замбію, Південна Родезія залишалася британською колонією, чинячи опір спробам чорної більшості захопити владу. Більшість військових і фінансових активів Федерації було спрямовано в Південну Родезію, оскільки британський уряд не бажав, щоб кошти потрапили до рук націоналістичних лідерів. Південна Родезія потребувала більшість витрат з бюджету Федерації. Але, Північна Родезія була найбагатшою з трьох держав-членів (через її величезні мідні родовища) та фактично внесла більший внесок у загальний розвиток інфраструктури, ніж дві інші держави-засновниці. Південна Родезія, визнаючи неминучий розпуск Федерації, швидко використала федеральні кошти для створення власної інфраструктури. Ключовим компонентом цього було будівництво [[Каріба (гребля)|греблі Каріба]] і гідроелектростанції, розташованої на південній стороні Замбезі. Таке становище викликало деяке здивування уряду Замбії, коли воно було поставлено перед фактом, що його основне джерело електроенергії знаходиться під контролем повстанців Родезійської держави.
 
=== Повернення до назви «Родезія» ===