Миколаївський трамвай: відмінності між версіями
| [неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування |
Немає опису редагування |
||
Рядок 20:
| сайт = http://pnet.mk.ua
}}
'''Миколаївський трамвай''' — система електричного [[трамвай|трамваю]] [[Миколаїв|Миколаєва]]. Система на 2016 рік налічує 6 маршрутів, має довжину 72,83 км та обслуговується одним депо, яке розташоване за адресою вул. Андреєва, 17 у центральній частині міста<ref>http://wikimapia.org/1737184/ru/</ref>. Пасажиропотік у 2014 році становив 28,71 млн. пасажирів, що на 9,8% більше, ніж в 2013. В січні-листопаді 2015 року пасажиропотік склав 27,14 млн. пасажирів, що на 3,5% більше, ніж в січні-листопаді 2014 року<ref>http://www.mk.ukrstat.gov.ua/</ref>. Таким чином можна констатувати, що в останні роки (2015 рік) популярність тармваю в Миколаєві зростає.
== Історія ==
Рядок 27:
[[Файл:Миолаїв старе депо.jpg|міні|ліворуч|200пкс|Трамвайне депо № 1]]
Питання про будівництво в Миколаєві міської залізниці на кінській тязі в 80-х рр. ХІХ ст. стає предметом палких дискусій на засіданнях міської думи. Стрімке зростання Миколаєва — «третього в країні порту з вивезення хліба» — вимагало розвитку нових сполучень. Миколаївський міський архітектор [[Штукенберг Євген Антонович|Є. А. Штукенберг]] в січні 1892 року склав «Проект кошторису витрат на облаштування та експлуатацію кінно-залізної дороги в Миколаєві» протяжністю в 10,7 версти.
В 1909 році було розпочато проектування першого міського електротрамваю <ref>http://tram.at.ua/publ/depo/ua_nikolaev/istorija_nikolaevskogo_tramvaja/21-1-0-1</ref>. Трамвай на електричній тязі з шириною колії 1000 мм в Миколаєві будували протягом [[1913]]–[[1914]] р.р. господарським способом, коли всі роботи з прокладання рейок, установки стовпів і підвішування проводів виконувалися власними силами без залучення сторонніх організацій. Перед тим як трамвайний рух було втілено, міська управа розглядала декілька проектів пуску трамвая. Найперший відноситься ще до [[1901]] р.▼
У листопаді 1895 року з кацелярії Миколаївського військового губернатора в техніко-будівельний комітет МВС (м. Санкт-Петербург) пішов документ такого змісту « ... пристрій і експлуатація кінно-залізних доріг в Миколаєві представлені М. Н. Романовичу і відставному ротмістру В. В. Ліхарєву за Контрактом, укладеним містом 1 лютого ц. р. з дозволу МВС від 9 грудня 1894 р. за № 10435 ... ». Всі 34 параграфа цього Контракту незабаром стають основним документом в діяльності Бельгійського анонімного товариства кінно-залізних доріг в Миколаєві, утвореного 9 березня 1896 року в Л'єжі (Бельгія). З цього часу бельгійські акціонери є організаторами і господарями конки в місті. Першим уповноваженим представником товариства в Миколаєві був пан Гооссенс Адальтер (Адольф) Генріхович, а його агентство тимчасово розміщувалося в готелі «Барбе» на вул. Соборній, 3.
Спочатку відкриття трамвая мало статися ще 6 грудня 1914 р. (за старим стилем), але роботи до цього часу не були виконані. І тільки у неділю 21 грудня 1914 р. ([[3 січня]] [[1915]] р. за новим стилем) в годину дня в трамвайному [[депо]] (нині депо № 1) відбулося урочисте відкриття трамвайного руху в Миколаєві.▼
З весни 1897-го року розпочинається прокладка першої лінії кінно-залізної дороги «Базарна площа — Військовий ринок». У зв'язку з цим була упорядкована вулиця Одеська (частина [[Вулиця Потьомкінська (Миколаїв)|Потьомкінської]] від [[Вулиця Садова (Миколаїв)|Садової]] до сучасного [[Парк імені Г. І. Петровського (Миколаїв)|парку ім. Г. І. Петровського]]), розширена і вимощена бруківка за рахунок 1/2 копійчаного збору. Колія була вузькою, шириною в 3,3 фути (1,05 м). Кінна дорога була одноколійною зі спеціальними роз'їздами для пропуску зустрічних конок. Вагони були полегшеного типу з дахом, укріпленим на чавунних стовпчиках. Сидіння в вагонах були поперечні, розраховані на 26 пасажирів: 20 — в вагоні і 6 чоловік на задньому майданчику. До відкриття першої лінії конки було придбано 10 таких вагонів<ref>http://www.up.mk.ua/mainpage/show_item/3854</ref>. Виготовляли їх одеські фірми «Демерт» і «Гальвіч». Також робота конки була суворо регламентована кількома постановами Міської думи. Так, указом Думи від 7 липня 1898 року були передбачені наступні правила: швидкість руху повинна бути 7-12 верст на годину і тільки риссю; роз'їзди повинні знаходитися на відстані 235 саженів один від одного<ref>http://nikolaev-moscow.at.ua/publ/statja_o_nikolaeve/istorija_goroda/nikolaevskij_tramvaj/9-1-0-113</ref>.
26 липня (7 серпня) 1897 року розпочався рух конки. Перший маршрут був коротким: від каплиці Олександра II, яка перебувала на перетині [[Радянська вулиця (Миколаїв)|вулиць Соборної]] та [[Проспект Леніна (Миколаїв)|Херсонської]], до [[Парк імені Г. І. Петровського (Миколаїв)|Військового ринку]] на Слобідці [http://wikimapia.org/17441244/ru/%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B1%D0%BE%D0%B4%D0%BA%D0%B0]. Біля каплиці був вузловий відправний пункт усіх ліній конки. У грудні того ж 1897 року було прокладено другу лінію конки, що з'єднала центр міста з [[Миколаїв-Вантажний|залізничним вокзалом]]. На початку лютого 1898 року ця лінія зливається з першою лінією в одну «Військовий ринок — Вокзал». Протяжність її склала 5 верст 50 сажнів (близько 6,5 км). Лінія мала 10 роз'їздів. У 1899 році вона була продовжена до міської лікарні та збільшилася на 640 метрів.
23 червня 1898 року відбулося офіційне відкриття 3-ї лінії кінно-залізної дороги в Спаське урочище (в даний час [[Миколаївський яхт-клуб|яхт-клуб]]), що пролягла по багатьом вулицям міста . Лінія «Базар — Спаськ» мала 8 роз'їздів, а також свої особливості у зв'язку з тим, що до яхт-клубу вели крутий спуск і ухил<ref>http://mapia.ua/ru/nikolaev/streets/ds-spasskii</ref>. На цій ділянці дороги були встановлені три стовпа зі щитами, на яких було написано «Їхати кроком».
17 серпня 1898 року було здано 4-у лінію «Базар — Комерційний порт», маршрут якої пролягав від каплиці повз базар до 3-ї Піщаної вулиці (вул. Образцова), в провулок «А» до заводу «Наваль», по каботажного молу в порт до елеватора. Лінії «Базар — Спаський спуск» і «Базар — Комерційний порт» були об'єднані в одну загальною протяжністю 6 верст 480 саженів (близько 8 км). До 1900 року всі 4 лінії конки в Миколаєві склали єдину діючу систему протяжністю 14,5 км, але загальним відправним пунктом була каплиця на базарі[http://www.up.mk.ua/mainpage/show_item/3854].
Оплата на конці залежала від відстані і коливалася від 3 до 8 копійок. Валовий дохід, згідно з доповідями анонімного товариства кінно-залізних доріг в Миколаєві, за 1900 рік склав 123 144 рубля 25 копійок. У 1902 році було перевезено 2324845 пасажирів. Обслуговуючому персоналу конки належало бути в бездоганно чистому і міцному форменому одязі та мати на кашкеті номер[http://www.up.mk.ua/mainpage/show_item/3854].
▲На початку XX століття в Миколаєві відбулася важлива подія — введення в експлуатацію міської електричної станції. З'явилася можливість заміни кінної тяги електричною[http://www.up.mk.ua/mainpage/show_item/3854]. В 1909 році було розпочато проектування першого міського електротрамваю <ref>http://tram.at.ua/publ/depo/ua_nikolaev/istorija_nikolaevskogo_tramvaja/21-1-0-1</ref>. Трамвай на електричній тязі з шириною колії 1000 мм в Миколаєві будували протягом [[1913]]–[[1914]] р.р. господарським способом, коли всі роботи з прокладання рейок, установки стовпів і підвішування проводів виконувалися власними силами без залучення сторонніх організацій. Перед тим як трамвайний рух було втілено, міська управа розглядала декілька проектів пуску трамвая. Найперший відноситься ще до [[1901]] р.
▲Спочатку відкриття трамвая мало статися ще 6 грудня 1914 р. (за старим стилем), але роботи до цього часу не були виконані. І тільки у неділю 21 грудня 1914 р. ([[3 січня]] [[1915]] р. за новим стилем) в
У 1917 році на міські магістралі знову вийшла конка, тому що під час [[Російська революція (1917)|революційних подій в Російській імперії]] Миколаїв залишився без електропостачання. [[Громадянська війна у Росії|Громадянська війна в Росії]], яка розпочалася після [[Російська революція (1917)|революції]], змусила надовго забути про трамваї. Тільки в 1925 році трамвайний рух в місті було відновлено.
У 1933 році Миколаївський трамвайний парк став поповнюватися машинами типу Х і М. До кінця 1930-х років місто упорядковується, його інженерна інфраструктура ускладнюється. Довжина трамвайних колій становила 41 кілометр. Місто обслуговувала 71 одиниця рухомого складу[http://nikolaev-moscow.at.ua/publ/statja_o_nikolaeve/istorija_goroda/nikolaevskij_tramvaj/9-1-0-113].
Миколаївський трамвай продовжував функціонувати навіть в період окупаціїї під час [[друга світова війна|Другої світової війни]].
Після війни продовжився розвиток електричного трамваю в Миколаєві. 25 квітня 1951 року почало працювати нове депо, яке отримало номер 2. Тільки в ньому містилися трамваї КТМ/КТП-1, які мали більш широку колію — 1524 мм. Найперший вагон темно-червоного кольору знизу і кремового зверху мав номер 201. Наступні машини фарбували в темно-синій колір. Відмінною особливістю трамваїв цієї моделі була розташована спереду маленька зірка, яка служила корпусом для фари. Трамваї, що мали номер по 206 включно, мали двері з прямокутними вікнами, а на наступних вікна вже мали овальну форму (як на вагонах КТМ-2). Таким чином, в місті існувало два трамвайних парка з різними типами вагонів (вузькоколійні і з сучасної колією), які були не з'єднані між собою. Довжина трамвайних колій в місті на цей час склала 33,2 кілометра. Вагонам, що належали депо № 1, привласнювалися номери 401-459, а депо № 2 — номери, які починалися з 460. З 1955-1958 років стали надходити вагони з НДР ([[Gotha T57|Т-57]] і [[Gotha T57|В-57]]). Вони, в порівнянні з вітчизняними, відрізнялися підвищеною комфортністю, мали утеплену кабіну водія, м'які сидіння в салоні і автоматичні двері. У той час будівництво нових ліній для вузькоколійної трамвая було припинено, управління міськелектротранспортом початок розвивати маршрути для вагонів другого трамвайного парку. По цих лініях стали ходити вагони [[МТВ-82|МТВ-82]] (прозвані «Пульманом»), які експлуатувалися тривалий час в інших містах і потім пройшли ремонт в Києві на заводі ім. Дзержинського. Їх особливістю була наявність трьох задніх вікон. Деякі з цих машин працювали в парі з безмоторних причепом. Через часті поломки карданного валу (привід колісних пар здійснювався не безпосередньо від електродвигуна до коліс, а через карданні вали) ці трамваї значну частину часу простоювали в ремонті. У місті їх було близько десяти. В основному вони були жовто-синього кольору. Один з цих трамваїв через зелене забарвлення отримав прізвисько «зелений змій». Згодом від їх експлуатації відмовилися, і вони були відправлені з міста. У 1976 році на базі останнього [[МТВ-82|МТВ-82]] був побудований кран для дорожньо-ремонтних робіт. Його списали лише в 1984 році і відразу ж порізали на металобрухт<ref>http://nikolaev-moscow.at.ua/publ/statja_o_nikolaeve/istorija_goroda/nikolaevskij_tramvaj/9-1-0-113</ref>.
Протяжність трамвайних міських магістралей в 1958 році складала 46 кілометрів, а через два роки — вже 64 кілометри. У 1960 році в місті з'являються перші КТМ/КТП-2. З 1961 року по 1972 рік в Миколаєві здійснюється остаточний перехід на широку колію, за цей час 33,5 кілометрів шляхів були приведені у відповідність із загальним стандартом (1435 мм). Вітчизняні вагони, ще довоєнного зразка, пустили на металобрухт, а 7 штук німецьких в 1969 році були відправлені в [[Євпаторія|Євпаторію]], де функціонують і донині<ref>http://transphoto.ru/city/99/</ref>.
На 1970 рік протяжність всіх трамвайних ліній в Миколаєві склала 70 кілометрів, на яких працював 191 вагон. На початку 1970-х в місто прибула перша партія — 12 вагонів нового покоління — КТМ-5. В середині 1980-х всі підприємства міськелектротранспорту об'єдналися, і відповідно змінилася нумерація вагонів. Тепер номер трамваю складався з чотиризначного числа, де перша цифра говорила про приналежність до депо (1 — перше депо, 2 — друге депо, 3 — тролейбусне депо)<ref>http://transphoto.ru/city/99/</ref>. А на 1985 рік довжина трамвайних магістралей міста досягала вже 74 км. На лініях в ці роки працювали трамвайні поїзди з двох вагонів.
В 1994 році в Миколаїв поступила партія з 6 вагонів КТМ-8. В 2000-2001 роках в місті в експлуатацію були прийняті 3 вагони [[Tatra T6B5| «Татра-Юг Т6Б5»]] вітчизняного виробництва. У 2006-2010 роках до міста прибули 7 вагонів [[К-1 (трамвай)|К1]], що були розроблені в Україні на базі «Татри-Юг Т6Б5». В 2015 році до Миколаєва почали прибувати вживані вагони [[Tatra T3|Tatra T3]] з Чехії загальною кількістю 12 одиниць (на січень 2016 року).
У лютому 2011 року керівництвом КП «МиколаївЕлектроТранс» було прийнято рішення про закриття депо №2. Всі трамваї з нього було перебазовано до депо №1<ref>http://novosti-n.org/news/read/28372.html</ref>.
[[Файл:Проїзний.JPG|180 px|thumb|Місячний проїзний квиток (студентський), Березень 2011 року]]
| |||