Дідушок Василь Федорович: відмінності між версіями

З березня [[1918]]  р. — отаман, начальник штабу Головної губернської військової комендатури Київщини.

[[1920]] —року перейшов на бік більшовиків, сподіваючись на їхню підтримку в боротьбі з поляками — окупантами [[Галичина|Галичини]]. Згодом став членом [[КП(б)У]] та [[ВКП(б)]], співробітником Розвідуправління [[Генштаб]]у [[РСЧА]] (був радянським розвідником). У [[1932]]-му відкликаний з-за кордону.

[[2 вересня]] [[1933]] р. засуджений Колегією ОГПУ СРСР до страти (ст.. 58-6 КК РСФРР), яку замінили на 10 років виправно-трудових таборів (ВТТ). Покарання відбував на [[Соловки|Соловках]], але через 4 роки, Особливою трійкою УНКВС ЛО [[9 жовтня]] [[1937]] р. засуджений до найвищої кари. Страчений разом із братами [[Дідушок Петро Федорович|Петром]] і Володимиром іта групою діячів української культури в урочищі [[Сандормох]] поблизу робітничого селища Медвежа Гора ([[Карельська АРСР]], нині м. [[Медвеж'єгорськ]]) у [[Карелія|Карелії]] [[3 листопада]] [[1937]] року.

* {{книга |автор = Козицький  А.|частина = Дідушок Василь|заголовок = [[Енциклопедія Львова]]|оригінал = |посилання = |відповідальний = За редакцією А. Козицького та І. Підкови|видання = |місце = Львів|видавництво = Літопис|рік = 2007|том = 2|сторінки = 92|сторінок = |серія = |isbn = 978-966-7007-69-0|тираж = }}

* Головацький  І. Василь Дідушок: полковник, отаман; хроніка життя і діяльності (1889–1937). Львів, 1998.

* ''Мельничук  Б.'' Дідушок Василь Федорович // {{ТЕС|1|500}}