Доктор Стрейнджлав, або Як я перестав хвилюватись і полюбив бомбу: відмінності між версіями
| [перевірена версія] | [перевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
Вилучив файл Dr._Strangelove_-_Riding_the_Bomb.png, оскільки він був вилучений з Wikimedia Commons користувачем Krd. Причина: Per [[:c:Commons:Deletion requests/Files in Category:D |
Вилучив файл Dr._Strangelove_-_Ripper_and_Mandrake.png, оскільки він був вилучений з Wikimedia Commons користувачем Krd. Причина: Per [[:c:Commons:Deletion requests/Files in Catego |
||
Рядок 45:
Одночасно в [[Пентагон]]і, у «Військовій Кімнаті», збирається надзвичайна нарада, на якому присутні [[президент США]] Меркин Маффлі ([[Пітер Селлерс]]), генерал «Бак» Терджідсон ([[Джордж К. Скотт]]) та інші найвищі чини. Президент вирішує, що війни треба уникнути будь-яким способом, проте генерал Терджідсон закликає використати ситуацію та розправитися з СРСР раз і назавжди, вважаючи, що перший удар американців знищить 90% радянських ракет ще до того, як [[Ракетні Війська Стратегічного Призначення|ракетні війська СРСР]] зможуть відповісти, інші ж ракети уб'ють «лише десять, двадцять мільйонів».
Маффлі категорично відмовляється від чогось подібного, а замість цього терміново запрошує радянського посла Олексія Десадецкого (алюзія на [[Маркіз де Сад|маркіза де Сада]]) ([[Пітер Булл]]). Президент, який не в змозі відкликати власні літаки, зв'язується [[Гаряча лінія Вашингтон — Москва|« Гарячою лінією»]] з радянським прем'єром Дмитром Кісовим і, повідомивши про «невелику неприємність» з ядерною атакою, пропонує йому збити літаки, але той кидає трубку. Радянський посол Олексій Десадецкій повідомляє президенту США, що в СРСР побудовано керований [[комп'ютер]]ом [[Пристрій Судного дня]], який автоматично спрацює, якщо хоча б одна [[ядерна зброя]] вибухне на радянській території, і за допомогою вибуху «[[кобальтова бомба|кобальт]]-[[торій|торієвої]]» [[Радіологічний зброя|бомби]] знищить усе життя на планеті за десять місяців. Присутній на нараді експерт зі стратегії, прикутий до [[інвалідний візок|інвалідного крісла]] доктор Стрейнджлав (Третя роль [[Пітер Селлерс|Пітера Селлерса]]), пояснює, наскільки зручний і ефективний такий пристрій, і що у випадку активізації протидіяти йому неможливо.
Одночасно починається штурм військової бази, на якій засів генерал Ріппер.<ref> В одній зі сцен, що показують атаку морських піхотинців на базу генерала Ріппера, бій ведеться на тлі плаката з фразою «Мир — наша професія» («{{lang-en|Peace is our profession}}»), що є девізом [[Стратегічне командування ВПС США|Стратегічного авіаційного командування США]].</ref> Персонал бази відчайдушно чинить опір, оскільки Ріппер заздалегідь «попередив» своїх підопічних, що прибулі американські війська «насправді» є переодягненими «росіянами». Коли база взята штурмом, Ріппер кінчає життя [[самогубство]]м, так і не видавши секретний код. Розбираючи папери свого навіженого начальника, Мандрейк знаходить натяки на те, яким має бути код відкликання. Однак його заарештовують (як «ватажка заколоту збоченців» проти Ріппера), і він довго прохає полковника «Бет» Гуано ([[Кінан Вінн]]), щоб той дозволив йому повідомити код («POE») у Вашингтон. Оскільки телефонна лінія обірвана, Мандрейку доводиться дзвонити з телефона-автомата, для чого він використовує монети з автомата з «[[Кока-кола|Кока-колою]]». «Бет» Гуано довго намагається протидіяти незаконному злому автомата, вважаючи [[приватна власність|приватну власність]] недоторканною і попереджає помічника генерала про те, що йому доведеться судитись з компанією Кока-кола.
| |||