Відкрити головне меню

Зміни

== Створення єдиної держави ==
 
Необхідність як заліза, так і крові невдовзі стала очевидною. 1862&nbsp;року, коли Бісмарк виступив із промовою, ідея німецької національної держави в дусі мирного [[пангерманізм]]у посунулась від ліберального і демократичного характеру в 1848 році для наближення з [[реальна політика|реальною політикою]] Бісмарка. Будучи прагматиком, Бісмарк зрозумів можливості, перешкоди та переваги об'єднаної держави, а також важливість зв'язку цієї держави з династією Гогенцоллернів, що для деяких істориків, є одним з основних внесків Бісмарка у створення імперії в 1871&nbsp;році<ref>Michael Eliot Howard, ''The Franco-Prussian War: the German invasion of France, 1870–1871.'' New York, MacMillan, 1961, С. 40.</ref>. Умови договорів між різними німецькими державами забороняли йому робити односторонні дії; політичне та дипломатичний досвід підказав йому непркатичністьнепрактичність таких дій<ref>Mann, сс. 390–395.</ref>. Аби німецькі держави разом пішли на війну, або, як він сподівався станеться, будуть вимушені оголосити війну проти спільного ворога, супротивна сторона має першою оголосити війну одній з німецьких держав. Історики тривалий час обговорювали роль Бісмарка в подіях, що призвели до Франко-Прусської війни. Згідно з традиційною точкою зору, сформульованою значною мірою в XIX і початку XX&nbsp;століття про-прусськими істориками, Бісмарк був єдиним натхненником об'єднання, однак після 1945&nbsp;року історики стали бачити більше опортунізму та цинізму в маніпулюванні обставинами Бісмарком для провокування війни<ref>A.J.С. Taylor, ''Bismarck: The Man and the Statesman.'' Oxford, Clarendon, 1988. Chapter 1, and Conclusion.</ref>. Бісмарк не був ані злодієм, ані святим; маніпулюючи подіями 1866 і 1870&nbsp;років він показав політичні та дипломатичні здібності, які примусили Вільгельма звернутися до нього в 1862&nbsp;році<ref>Howard, сс. 40-57.</ref>.
 
Три події відіграли основне значення для адміністративного та політичного об'єднання Німеччини: смерть без спадкоємців чоловічої статі короля Данії [[Фредерік VII (король Данії)|Фредеріка&nbsp;VII]], що призвело до [[Данська війна 1864 року|війни за Данію]] 1864&nbsp;року; можливість отримати союзника після [[Рісорджименто|об'єднання Італії]] в боротьбі проти Австрії в [[Австро-Прусська війна|Австро-Прусській війні]] 1866&nbsp;року; побоювання французів опинитись в оточенні Гогенцоллернів спонукали оголосити війну Пруссії, що призвело до [[Французько-Прусська війна|Франко-Прусської війни]] 1870–1871&nbsp;років. Завдяки поєднанню дипломатії та політичного лідерства Бісмарка, військових реформ фон Роона, та військової стратегії фон Мольтке, Пруссія довела, що жодна з країн-підписантів [[Паризький мирний договір 1815 року|мирного договору 1815&nbsp;року]] не здатна гарантувати австрійську сферу впливу в Центральній Європі. Таким чином Пруссія здобула гегемонію серед німецьких держав та поклала край [[німецький дуалізм|німецькому дуалізму]]<ref>Sheehan, сс. 900–904; Wawro, сс. 4-32; Holt, С. 75.</ref>.
Анонімний користувач