Вікіпедія

Лобарія легеневоподібна: відмінності між версіями

вид грибів
Наступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Створена сторінка: {{Таксон |image file = Lobaria_pulmonaria_010108c.jpg |image title = Лобарія легенева |image descr = |regnum...
(Немає відмінностей)

Версія за 13:26, 2 лютого 2016

Лобарія легенева (лат. Lobaria pulmonaria) — вид листуватих епіфітних лишайників роду Лобарія (Lobaria) родини Лобарієві (Lobariaceae).

Лобарія легеневоподібна
Біологічна класифікація редагувати
Бракує шаблону таксономії (створити): Лобарія легеневоподібна
Вікісховище: Lobaria pulmonaria

Мешкає в листяних і мішаних лісах на стовбурах дерев. Раніше вид був широко розповсюджений в Європі, але зараз, у зв'язку із забрудненням повітря, вид є вимираючим.

Біологічний опис

Лобарія легенева - листуватий лишайник, талом якого складається зі шкірястих, з візерунком із западинок, лопатей зеленого кольору, часто з оливковим відтінком[1][2].

Слань 5—30 см в діаметрі; лопаті можуть сягати 1—3 см в ширину і до 7 см в довжину[3][4]. Краї лопатей — виямчасто-обрубані. Нижня поверхня слані коричнева; випуклі частини зазвичай голі, а жолобки та здуття опушені [2]. Корковий шар лишайника приблизно однакової товщини з епідермісом квіткової рослини.

Талом містить цефалодії цефалодии●, що складаються з клітин синьозеленої водорості носток і обмежені тонкостінними гіфами, які відділяють їх від решти слані[5]. Це дозволяє лобарії поглинати розчинений в атмосфері азот і більшу кількість поживних речовин[6]. Іншим фікобіонтом лишайника є зелена водорость Dictyochloropsis reticulata[en][7].

Соредії округлі, бугристі, розвиваються на ребрах верхніх країв лопатей[8]. Апотеції діаметром 2—5 мм, розвиваються нечасто, розташовуються на ребрах або по краям лопатей, мають червонувато-коричневий диск, оточений більш світлим, ніж сам диск, краєм[2].

Розмноження вегетативне і статевим шляхом[9].


Хімічний склад

Лобарія містить стіктову кислоту і гірофорову кислоту. Ці речовини захищають лишайник від поїдання травоїдними тваринами та черевоногими моллюсками [10].Також лобарія містить альдити: арабітол і волемітол[11]. В лобарії присутні також каротиноїди (> 10 мг/кг): альфа-каротин, бета-каротин.

Крім того, лобарія містить різні стероїди, в особливості ергостирол, епістерол, ліхестирол, фікастирол[12][13].

Верхній слой слані містить меланін, що захищає лишайник від згубної дії [ультрафіолет]ових променів[14]. Його синтез підвищується пропорційно до збільшення кількості освітлення[15].

Використання

В медицині

В давні часи через свою зовнішню схожість з тканиною легені, лобарія застосовувалася для лікування легеневих захворювань. Англійский вченый Джон Джерард в своїй книзі The Herball or General Historie of plants (1597) рекомендував лобарію як лікарську рослину[16].

В народній медицині по сьогоднішній день використовується у вигляді відварів для лікування захворювань легень ([туберкульоз]), а також проти астми і відсутності апетиту[2][16].

В традиційній индійській медицині застосовується при кровотечах і дерматитах.

Відвар із лишайника має протизапальну та противиразкову дію[17].

Спиртовий екстракт лобарії має захисний ефект на шлунково-кишковий тракт щурів , возможно, що пов'язане зі зменшенням інтенсивності перебігу окиснювальних процесів та зниженням запального ефекту нейтрофілів[18]. Крім того, було відзначено, що екстракт має сильну антиоксидантну дію, вірогідно, завдяки наявності фенольних сполук[19].

Інші способи застосування

Лобарія легенева використовується для отримання оранжевого барвника для шерсті, при дубленні шкір, в парфбмерній промисловості та в якості інгридієнта при виробництві пива[20].

Ареал

Вид широко розповсюджений в Європі, Азії, Африці та Північній Америці[4]. Является одним из наиболее распространенных видов рода Лобария в Северной Америке[8]. Як правило, лобарію можна зустріти на корі широколистяних дерев (дуб, бук, клен), проте інколи зустрічається на камінні та скелях. В лабораторіях практикують вирощування на нейлонових мікрофіламентах[21].

Охоронний статус

Занесена до Червоної книги України. Зустрічається на охоронюваних територіях України ([Карпатський біосферний заповідник]), Росії (Смоленська область), Польші[22], Білорусії[23], та Литви[24]. Лімітуюбчими факторами для розповсюдження цього виду є забрудненість повітря та антропогенна діяльність[25].

  1. ↑ Опис Лобарії легеневої на сайті Червоної книги смоленської області. Процитовано 2014-29-06.
  2. ↑ а б в г {{{Заголовок}}}. — 120000 прим.
  3. ↑ Robert Jacek Dzwonkowski. {{{Заголовок}}}. — ISBN 83-89200-84-8. (пол.)
  4. ↑ а б Geiser L, McCune B. {{{Заголовок}}}. — ISBN 0-87071-394-9. (англ.)
  5. ↑ Hill DH, Hawksworth DL. {{{Заголовок}}}. — ISBN 0-412-00641-3.
  6. ↑ Millback JW, Kershaw KA. {{{Заголовок}}}.
  7. ↑ Tschermak–woess, Elisabeth. {{{Заголовок}}}.
  8. ↑ а б Sharnoff S, Brodo IM, Sharnoff SD. {{{Заголовок}}}. — ISBN 0-300-08249-5. (англ.)
  9. ↑ Scheidegger C, Walser J. {{{Заголовок}}}.
  10. ↑ Gonzalez, A; Barrera, J; Perez, E; Padron, C. Depsidones from Lobaria pulmonaria and their chemotaxonomic importance : [англ.] // Biochemical Systematics and Ecology. — 1994. — № 22. — DOI:10.1016/0305-1978(94)90070-1.
  11. ↑ Nolan, Thos. J.; Keane, J. Salazinic Acid and the Constituents of the Lichen, Lobaria pulmonaria // Nature. — 1933. — Т. 132, № 3329.
  12. ↑ Safe, S; Safe, Lorna M.; Maass, Wolfgang S.G. Sterols of three lichen species: Lobaria pulmonaria, Lobaria Scrobiculata and Usnea Longissima // Phytochemistry. — 1975. — Вип. 14. — DOI:10.1016/0031-9422(75)85302-7.
  13. ↑ Catalano, S.; Marsili, A.; Morelli, I.; Pacchiani, M. Hydrocarbons sterols and fatty acids of Lobaria Pulmonaria" // Phytochemistry. — 1976. — Вип. 15. — DOI:10.1016/S0031-9422(00)89091-3.
  14. ↑ Gauslaa, Yngvar; Solhaug, Knut Asbjørn. Fungal melanins as a sun screen for symbiotic green algae in the lichen Lobaria pulmonaria // Oecologia. — 2001. — Т. 126, № 4. — DOI:10.1007/s004420000541.
  15. ↑ McEvoy M, Gauslaa Y, Solhaug KA. Changes in pools of depsidones and melanins, and their function, during growth and acclimation under contrasting natural light in the lichen Lobaria pulmonaria // New Phytol.. — 2007. — Т. 2, вип. 175. — DOI:10.1111/j.1469-8137.2007.02096.
  16. ↑ а б Gilbert O. {{{Заголовок}}}. — ISBN 0-00-730861-9.
  17. ↑ Süleyman, H; Odabasoglu, F; Aslan, A; Cakir, A; Karagoz, Y; Gocer, F; Halici, M; Bayir, Y. Anti-inflammatory and antiulcerogenic effects of the aqueous extract of Lobaria pulmonaria (L.) Hoffm // Phytomedicine : international journal of phytotherapy and phytopharmacology. — 2003. — Вип. 10. — DOI:10.1078/094471103322331539.
  18. ↑ Karakus B, Odabasoglu F, Cakir A, Halici Z, Bayir Y, Halici M, Aslan A, Suleyman H. The effects of methanol extract of Lobaria pulmonaria, a lichen species, on indometacin-induced gastric mucosal damage, oxidative stress and neutrophil infiltration // Phytotherapy Research. — 2008. — Вип. 23. — DOI:10.1002/ptr.2675.
  19. ↑ Odabasoglu F, Aslan A, Cakir A, Suleyman H, Karagoz Y, Halici M, Bayir Y. Comparison of antioxidant activity and phenolic content of three lichen species // Phytotherapy Research. — 2004. — Вип. 18. — DOI:10.1002/ptr.1488.
  20. ↑ Llano GA. Economic uses for lichens // Economic Botany. — 1948. — Вип. 2. — DOI:10.1007/BF02907917.
  21. ↑ Denison WC. Culturing the lichens Lobaria oregana and L. pulmonaria on nylon monofilament : [англ.]. — 1988. — № 80. — С. 811-814. — DOI:10.2307/3807559.
  22. ↑ Wiesław. {{{Заголовок}}}. — ISBN 83-89648-06-7.
  23. ↑ Лобария легочная на сайте Красной книги Белоруссии.
  24. ↑ Kerpės (лит.).
  25. ↑ О. Gilbert. Field evidence for an acid rain effect on lichens" : [англ.]. — 2003. — № 40. — DOI:10.1016/0143-1471(86)90097-8.

Посилання

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лобарія_легеневоподібна&oldid=17536201