Відмінності між версіями «Лобачевський Микола Іванович»

початків геометрії зі строгим доведенням теореми про паралельні''» (на французькій мові). Але видання не відбулося. Рукопис та відгуки не збереглися, проте сам твір було включено Лобачевським в його працю «''Про початки геометрії''»
 
([[1829]]—[[1830]]), надрукований в журналі «Казанский весник». Цей твір став першою в світовій літературі серйозною публікацією по неевклідовій геометрії або [[Геометрія Лобачевського|геометрії Лобачевського]]. Лобачевський вважає [[Аксіома паралельності Евкліда|аксіому паралельності Евкліда]] довільним обмеженням. З його точки зору, ця вимога занадто жорстка, обмежуючай обмежує можливості теорії, описуючоїщо описує властивості [[простір|простору]]. В якості альтернативи він пропонує іншу аксіому: ''на площині через точку, що не лежить на даній прямій, проходить більше ніж одна пряма, що не перетинаючаперетинає дану''. Розроблена Лобачевським нова геометрія не включає в себе [[Евклідова геометрія|евклідову геометрію]], проте [[евклідова геометрія]] може бути з неї отримана граничним переходом (при прямуванні [[Кривина (математика)|кривизни]] простору до нуля). В самії [[Геометрія Лобачевського|геометрії Лобачевського]] кривизна від'ємна. Проте наукові ідеї Лобачевського не були зрозумілими для сучасників. Його праця «Про початки геометрії», представлена у [[1832|1832 році]] радою університету в Академію наук, отримала у [[Остроградський Михайло Васильович|М. В. Остроградського]] негативну оцінку. Серед колег його майже ніхто не підтримує, зростають нерозуміння та глузливі насмішки.
Вінцем цькування став знущальний анонімний пасквіль, з'явившийся в журналі [[Булгарін Фадей Венедиктович|Фадея Булгаріна]] «Син вітчизни» у [[1834|1834 році]]: {{початок цитати}} Як можна подумати, щоб пан Лобачевський, ординарний професор математики, написав з якою-небудь серйозною метою книгу, яка небагато б принесла честі і останньому шкільному вчителю? Якщо не вченість, то принаймні здоровий глузд повинен мати кожен вчитель, а в новій геометрії нерідко невистачає і цього останнього.<ref>[[s:Син вітчизни/Про початки геометрії, твір пана Лобачевського|Про початки геометрії, твір пана Лобачевського]] // [[Син вітчизни]]. 1834 р. Стор. 407—416.</ref> {{кінець цитати}} [[Файл:Лобачевский. Воображаемая геометрия (1837).jpg|thumb|Титульний аркуш книги Лобачевського]] Але Лобачевський не здається. У [[1835]]—[[1838|1838 роках]] він публікує у «Вчених записках» статті про «уявну геометрію», а потім виходить найповніша з його праць «''Нові початки геометрії з повною теорією паралельних''». Не знайшовши розуміння на батьківщині, він намагається знайти однодумців за кордоном. У [[1840|1840 році]] Лобачевський друкує на німецькій мові «Геометричні дослідження по теорії паралельних», де мітиться чітке викладення його основних ідей. Один екземпляр отримує [[Гаус Карл Фрідріх|Гаус]], «король математиків» тих часів. Як згодом з'ясувалося, [[Гаус Карл Фрідріх|Гаус]] і сам потайки розвивав [[неевклідова геометрія|неевклідову геометрію]], проте так і не наважився опублікувати що-небудь на цю тему. Ознайомившись з результатами Лобачевського, він побічно висловив свою симпатію до ідей вченого: рекомендував обрати Лобачевського іноземним членом-кореспондентом Геттингенського королівського товариства. Захопливі відгуки про Лобачевського [[Гаус Карл Фрідріх|Гаус]] довірив тільки своїм щоденникам і самим близьким друзям. Це обрання відбулося у [[1842|1842 році]]. Проте положення Лобачевського воно не зміцнило. Йому залишалось працювати в рідному університеті ще чотири роки. Лобачевський не був єдиним дослідником у цій новій області математики. Венгерський математик [[Бояї Янош|Янош Бояї]] незалежно від Лобачевського у [[1832|1832 році]] опублікував свій опис [[неевклідова геометрія|неевклідової геометрії]]. Але і його роботи залишились неоціненими сучасниками.
[[Файл:Yuvileina Medal Lobachevskogo.gif|thumb|<center>Ювілейна медаль 1895 року</center>|right]]