Анди: відмінності між версіями

[неперевірена версія][перевірена версія]
Вилучено вміст Додано вміст
Немає опису редагування
Немає опису редагування
Рядок 84:
| мапа_першою =
}}
'''А́нди''', '''А́ндські Кордильє́ри''' ({{lang-es|Andes; Cordillera de los Andes}}) — найдовша (довжина біля 9000 [[км]]) і одна з найвищих (гора [[Аконкагуа]], 6962 м) [[гірська система|гірських систем]] [[Земля|земної кулі]], яка облямовує з [[північ|півночі]] та [[захід|заходу]] всю [[Південна Америка|Південну Америку]]; є південною частиною [[Кордильєри|Кордильєр]].
 
Анди тягнуться вздовж узбережжя [[Тихий океан|Тихого океану]], від [[Карибське море|Карибського моря]] до [[архіпелаг]]у [[Вогняна Земля]], проходять через [[Колумбія|Колумбію]], [[Венесуела|Венесуелу]], [[Еквадор]], [[Перу]], [[Болівія|Болівію]], [[Чилі]] й [[Аргентина|Аргентину]]. Ширина системи 200–800200—800 км, середня висота гір 3600 м.
 
Це молода гірська система, тут знаходиться велике число діючих [[вулкан]]ів, що складають [[Андійський вулканічний пояс]]: [[Санґай]], [[Пурасе]], [[Котопахі]], [[Юяйяко|Льюльяйльяко]] (найвищий на Землі), дуже часті [[землетрус]]и, на [[південь|півдні]] системи численні [[льодовик]]и. Межа вічних [[сніг]]ів становить від 600 м на півдні до 6300 м на півночі. Система багата природними ресурсами, у передових і передгірських прогинах добуваються [[нафта]] та [[природний газ]] (особливо в північних та центральних районах), також тут добуваються руди [[кольорові метали|кольорових металів]].
 
По Андах проходить міжокеанічний вододіл, в них беруть початок витоки та багато приток [[Амазонка (річка)|Амазонки]], притоки [[Оріноко]], [[Парагвай (річка)|Парагваю]], [[Парана (річка)|Парани]], [[Маґдалена (річка)|Маґдалени]], а також річки [[Патагонія|Патагонії]]. На західних схилах починаються річки басейну Тихого океану, здебільшого короткі. В Андах також знаходиться велике високогірне [[озеро]] [[Тітікака]] та багато менших озер. Для рослинності характерна [[висотна поясність]].
Рядок 111:
Долина річки Маґдалени відокремлює Східну Кордильєру від Центральної, відносно вузької і високої; у Центральній Кордильєрі (особливо в її південній частині) — багато вулканів ([[Невадо-дель-Уїла|Уїла]], 5750 м; [[Невадо-дель-Руїс|Руїс]], 5321 м; і ін.), деякі з яких діючі ([[Кумбаль]], 4890 м). На північ Центральна Кордильєра дещо знижується і утворює масив [[Антіокія (гірський масив)|Антіокія]], сильно розчленований річковими долинами. Західна Кордильєра, відокремлена від Центральної долиною річки [[Каука (річка)|Каука]], має менші висоти (до 4200 м); на півдні Західної Кордильєри — все ще активний вулканізм. Далі на захід — невисокий (до 1810 м) хребет [[Серранія-де-Баудо]], що переходить на півночі в гори [[Панама|Панами]]. На північ і захід від Північно-західних Анд — Прикарибська і Тихоокеанська алювіальні низовини.
 
У складі [[Еквадорські Анди|Екваторіальних]] (Еквадорських) Анд, що доходять до 4° пд.ш., — дві Кордильєри ([[Кордильєра-Оксиденталь (Еквадор)|Західна]] і [[Кордильєра-Орієнталь (Еквадор)|Східна]]), розділені пониженнями заввишки 2500–27002500—2700 м. Уздовж розломів, що обмежують ці пониження (западини), — один з найвищих у світі вулканічних ланцюгів (найбільш високі вулкани [[Чімборасо]], 6267 м, [[Котопахі]], 5897 м). Ці вулкани, а також вулкани Колумбії, утворюють першу вулканічну область Анд.
 
==== Центральні Анди ====
Рядок 132:
При просуванні на південь снігова лінія поступово знижується і біля 41° пд.ш. досягає відмітки 1460 м. Високі хребти набувають рис альпійського типу, збільшується площа сучасного заледеніння, з'являються численні льодовикові озера. На південь від 40° пд.ш. починаються Патагонські Анди з нижчими, ніж в Чилійсько-Аргентинських Андах, хребтами (вища точка — гора [[Сан-Валентін (гора)|Сан-Валентін]] — 4058 м) і активним вулканізмом на півночі. В районі затоки [[Релонкаві (затока)|Релонкаві]] біля 42° пд.ш. сильно розчленований Прибережний хребет занурюється в океан, а його вершини утворюють ланцюг скелястих островів і архіпелагів (найбільший — острів [[Чилое (острів)|Чилое]]). Подовжня долина перетворюється на систему проток, що доходять до західної частини [[Магелланова протока|Магелланової протоки]].
 
У районі Магелланової протоки Анди (що носять тут назву [[Анди Вогняної Землі|Анд Вогняної Землі]]) різко відхиляються на схід. У Патагонських Андах висота снігової лінії ледве перевищує 1500 м (на крайньому півдні вона становить 500–700500—700 м, а з 46°30́ пд.ш. льодовики опускаються до рівня океану), переважають льодовикові форми рельєфу. На південь від 47° пд.ш. існував могутній [[Патагонський льодовиковий щит]], що зараз розколовся на два, загальною площею понад 20 тис. км², звідки на захід і схід опускаються багатокілометрові льодовикові язики. Деякі з долинних льодовиків східних схилів закінчуються у великих озерах. Уздовж берегів, сильно ізрізаних [[фіорд]]ами, піднімаються молоді вулканічні конуси ([[Корковадо (вулкан)|Корковадо]] та інші). Анди Вогняної Землі порівняно невисокі (до 2469 м).
 
== Клімат ==
Рядок 146:
Між 5° і 28° пд. ш. спостерігається яскраво виражена асиметрія в розподілі опадів по схилах: західні схили зволожені значно слабкіше східних.
 
На захід від Головної Кордильєри — пустинний тропічний клімат (утворенню якого немало сприяє холодна [[Перуанська течія]]), річок дуже мало. Якщо в північній частині Центральних Анд випадає 200–250200—250 мм опадів на рік, то на південь їх кількість зменшується і місцями не перевищує 50 мм на рік. У цій частині Анд знаходиться [[Атакама]] — найсухіша пустеля земної кулі. Пустелі піднімаються місцями до 3000 м над рівнем моря. Нечисленні [[оазис]]и розташовані переважно в долинах невеликих річок, що живляться водами гірських льодовиків. Середньосічнева температура в прибережних районах коливається від 24 °C на півночі до 19 °C на півдні, середньочервнева — від 19 °C на півночі до 13 °C на півдні. Вище 3000 м, в [[суха пуна|сухій пуні]], — також мало опадів (рідко більше 250 мм на рік). Характерні приходи холодних вітрів, коли температура може опускатися до −20 °C. Середньочервнева температура не перевищує 15 °C.
 
На невеликих висотах, при вкрай малій кількості дощів, значна (до 80 %) вологість повітря, тому часті [[туман]]и і [[роса|роси]]. На плато [[Пуна (Анди)|Пуна]] (включаючи [[Альтіплано]]) — дуже суворий клімат, середньорічні температури не перевищують 10 °C. Крупне озеро [[Тітікака]] має пом'якшувальний вплив на клімат прилеглих територій — в приозерних районах коливання температур не такі значні, як в інших частинах плоскогір'я. На схід від Головної Кордильєри — велика (3000 — 6000 мм в рік) кількість опадів (що приносяться переважно влітку східними вітрами), густа річкова мережа. По долинах повітряні маси з Атлантичного океану перетинають Східну Кордильєру, зволожуючи і її західний схил. Вище 6000 м на півночі і 5000 м на півдні — негативні середньорічні температури; через сухість клімату льодовиків мало.
 
==== Південні Анди ====
Рядок 182:
Тваринний світ північної частини Анд входить в Бразильську зоогеографічічну підобласть і схожий з фауною прилеглих рівнин. Тваринний світ Анд на південь від 5° південної широти відноситься до Чилійсько-Патагонскої підобласті. Фауні Анд в цілому властива велика кількість [[ендемік|ендемічних]] родів і видів. Для Анд характерні багато видів [[верблюдові|верблюдових]]: [[Лама (тварина)|лами]], [[альпака|альпаки]] (представники цих двох видів використовуються місцевим населенем для отримання [[вовна|вовни]] і [[М'ясо|м'яса]], а також як [[в'ючні тварини]]), [[вікунья|вікуньї]], [[гуанако]]<ref>{{cite web|url=http://www.ddg.com/LIS/aurelia/andfau.htm|title=Andean Fauna|work=A Guide to Andean Countries|deadurl=404}}</ref>, крім того тут мешкають [[капуцинові]], реліктовий [[очковий ведмідь]], олені [[пуду]] і [[гаемал]] (що є ендеміками Анд), [[азарова лисиця]], [[лінивці]], [[шиншила|шиншили]], [[опосум]]и, [[мурахоїд]]и, гризуни [[дегу]]. На півдні&nbsp;— [[магеллановий собака]], ендемічний гризун [[туко-туко]] та інші. Також для Анд характерні багато птахів, наприклад, [[колібрі]], [[андійський кондор]] (ендемік Анд), що піднімається на висоту до 7 тис. м, кілька видів [[яструб]]ів та інші. Деякі види (наприклад, [[шиншила|шиншили]], що в 19&nbsp;— на початку 20 століття інтенсивно винищувалися ради отримання шкурок, [[тітікакська безкрила пірникоза|безкрила пірникоза]] і [[тітікакській свистун]], що зустрічаються тільки біля озера Тітікака, та інші) знаходяться під загрозою зникнення.
 
Особливістю Анд є велика видова різноманітність [[земноводні|земноводних]] (понад 900 видів). Також в Андах налічується близько 600 видів [[ссавці]]в (13&nbsp;% з яких&nbsp;— ендеміки), понад 1700 видів [[птахи|птахів]] (з них 33,6&nbsp;%&nbsp;— ендеміки) і близько 400 видів прісноводих [[риби|риб]] (34,5&nbsp;% ендеміков)<ref>[http://www.biodiversityhotspots.org/xp/hotspots/andes/Pages/biodiversity.aspx Tropical Andes Природа тропічних Анд]</ref>.
 
=== Екологія ===
Рядок 203:
Найстарішим значним поселенням Анд ймовірно став [[Чавін-де-Уантар]] в центральній частині Перу, що відноситься до часу 2800 [[років тому]], та характеризується монументальною архітектурою культури [[Чавін (культура)|Чавін]].
 
[[Файл:Mochica Headress Condor.jpg|thumb|right|200px|Головний убір культури [[мочикаМочіка]] із зображенням [[андійський кондор|кондора]]]]
Після занепаду культури Чавін в Андах виникло кілька локальних культур. Найважливішими з них були [[МочикаМочіка]] і [[Наска (культура)|Наска]]. Культура МочикаМочіка мало центром місто [[Моче]] на півночному узбережжі Перу, та відома своїми дуже реалістичними керамічними фігурками людських голів, що використовувалися як глечики, та прекрасною монументальною [[архітектура|архітектурою]]. Так, Храм Сонця в Моче мав вигляд ступінчастої [[Піраміда (споруда)|піраміди]] 41&nbsp;м заввишки та був збудований з [[саман]]у (адобе). Одночасно з МочикаМочіка, на півдні Перу виникла культура Наска, відома яскравими [[гончарство|гончарними виробами]] та складним [[текстиль|текстилем]]. Одним з найвідоміших залишків культури стали так звані [[Лінії Наски]]. Ці зображення мають гігантський розмір (так що повністю видимі лише з літака) та зроблені на великих прибережних плато. Ці лінії були як геометрічними узорами, так і зображеннями людин і тварин, та були створені зняттям бурого ґрунту поверхні, залишаючи світлий нижній шар ґрунту. Мета створення цих ліній залишається невідомою<ref name=worldhistory>{{cite web|url=http://www.historyworld.net/wrldhis/PlainTextHistories.asp?historyid=ab59|title=History of Andean Civilization|work=World History|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HWsSjORC|archivedate=2013-06-21}}</ref>.
 
Другим після Чавін-де-Уантар центром Андійської цивілізації, що мав вплив на велику територію, стало місто [[Тіуанаку]] біля озера [[Тітікака]] на висоті 4300&nbsp;м над рівнем моря, що стало важливим центром концентрації населення та, виникнув біля 2400 років тому, існувало понад 1400 років<ref name=Jacobs/>. Незабаром після створення Тіуанаку виникла його держава-суперник [[Уарі (культура)|Уарі]], що проте, мала менший період розквіту. Вона прийшла в занепад біля 800 року, залишаючи Тіуанаку єдиною великою державою до 11 століття<ref name=worldhistory/>.
 
[[Файл:Chanchan fishnet ruins.JPG|thumb|left|250px|Руїни міста [[Чан-Чан]]]]
Вже після розквіту високогірних цивілізацій Тіуанаку та Уарі на узбережжі, в районі колишньої культури МочикаМочіка розвилася культура [[Сікан]]. Її центром було місто [[Батан-Ґранде]], центр паломництва з кількома монументальними пірамідами. Занепад цієї культури відбувся в результаті великої повені в 12 столітті. Одночасно з цією культурою дещо південніше і також під впливом культури МочикаМочіка виникла культура [[ЧимуЧіму]], із центроам в місті [[Чан-Чан]], заснованим біля 900 року. Це місто було найбільшим серед доколумбових міст Анд, займаючи площу біля 22 км². Розквіт культури був заснований на використанні розвиненої системи іригації, до дозволила отримувати значні врожаї на посушливих прибережних землях Перу. До 14 століття держава ЧимуЧіму простяглася на велику ділянку узбережжя від Еквадору до Чилі<ref name=worldhistory/>.
 
Найбільшим державним утворенням Анд стала [[Імперія Інків|Тауантісую]] («чотири землі») або Імперія Інків, що сформувалася приблизно за століття до прибуття європейців. Ця держава мала центр в [[Куско]], на території сучасного Перу. За даними історика [[Інка Ґарсіласо де ла Веґа|Ґарсіласо де ла Веґа]], засновник Імперії [[Манко Капак]] та перші інки прибули з району озера Тітікака, ймовірно Тіуанаку. Держава Інків охоплювала всю центральну частину Анд, та простягнулася від південної Колумбії (де Інки були зупинені силами [[чибча]]) до річки [[Мауле (річка)|Мауле]] в Патагонії (де просування Інків стримувалося силами [[мапуче]]).
 
[[Файл:TrinidadBolivia.jpg|thumb|right|250px|Собор в місті [[Трінідад (Болівія)|Трінідад]], Болівія]]
Із прибуттям [[Іспанія|іспанців]] в 1530-х роках Імперія Інків та держави чибча були розбиті, і більша частина Анд, за виключенням найпівденнішої їх частини, опинилася під іспанським контролем. Хоча корінне населення на момент прибуття іспанців становило від 10 до 15&nbsp;млн чоловік, воно швидко скоротилася, переважно внаслідок інтродукованих іспанцями хвороб. За часів колоніального періоду (з початку 15 до початку 19 століття) до Південної Америки переїхало 200–300200—300 тис. чоловік, приблизно половина з них до району Анд та прилеглих земель, майже всі з Іспанії. Переважно були населені райони, зручні для широкомасштабного сільського господарства та райони, де існували поклади [[Корисні копалини|корисних копалин]], перш за все [[Дорогоцінні метали|благородних металів]]<ref>{{cite web|url=http://www.ddg.com/LIS/aurelia/andhis.htm|title=Andean History|work=A Guide to Andean Countries|deadurl=404}}</ref>.
 
Іспанська Імперія розвалилася на початку 19 толіття в результаті [[Наполеонівські війни|Наполеонівських воєн]]. Ідеї [[Французька революція|Французької революції]] та [[Американська революція|отримання незалежності]] [[США]] привели до незалежницього руху серед заможньої [[креоли|креольської]] знаті колоній, представники якої захопили владу майже по всій їх території. Слабка Іспанія не могла притистояти цим силам, і війни за незалежність, що тривали на всій території колоній в період з 1808 до 1824 року, завершилися перемогою місцевої знаті, яка встановила у новоутворених країнах республіканські уряди, багато в чому скопійовані з устрою США. Із невеликими змінами така ж система уряду залишається і зараз.
Рядок 232:
=== Культура ===
[[Файл:Otavalo market.JPG|right|thumb|250px|Суботній ринок в [[Отавало]], Еквадор]]
За одним стереотипом Анди є бідним регіоном, мешканці яких поколіннями працюють на бідних ґрунтах на висотах понад 3000&nbsp;м над рівнем моря, намагаючись виростити убогі врожаї. Ніде, окрім Анд, люди на жили стільки тисяч років у таких жахливих умовах. За іншим&nbsp;— Анди сприймаються як батьківщина таких міст як [[Мачу-Пікчу]], величних кам'яних палаців [[Інки|Інків]] в [[Куско]] і [[Уануко-Пампа]] і міст народу [[ЧимуЧіму]], таких як [[Чан-Чан]], краса андійського текстиля і кераміки, що виставлені в музеях по всьому світу, відома турбота [[Сапа Інка|імператорів інків]] про добробут їх підданих і здебільшого покинуті великі іригаційні тераси, сконструйовані цими народами. Ці два погляди можна примирити тільки якщо припустити, що використання ресурсів значно залежало від державної системи і методів керування. Так, свого часу Андійський регіон був багатим та дав початок високим цивілізаціям, тут розвинулися сільське господарство, технології і соціальні системи, унікально пристосовані до особливих екологічних умов, в яких жили мешканці регіону<ref>{{cite web|url=http://www.britannica.com/EBchecked/topic/23548/Andean-peoples|work=Encyclopaedia Britannica|title=Andean peoples|archiveurl=http://www.webcitation.org/6HWsVWfPT|archivedate=2013-06-21}}</ref>.
 
Значний вплив на культуру всього андійського регіону здійснили [[іспанці]], що вплинули на багато аспектів життя регіону, принесли [[католицтво]] та африканських [[рабство|рабів]] (на крайній півночі регіону). Під впливом іспанців утворилася кастова система, де значну перевагу отримували нащадки іспанських колоністів, а серед індіанців ті, що мали [[Іберійські імена|іспанські прізвища]] та розмовляли [[іспанська мова|іспанською мовою]].
Рядок 256:
 
[[Файл:ValleColca lou.jpg|thumb|left|250px|Гірські [[Терасне землеробство|тераси]] в [[Колка (долина)|долині Колка]], Перу]]
Таким чином, значна кількість продукції сільського господарства призначена для місцевого споживання. Лише деякі культури вирощуються в кількостях, достатніх для експорту, ними є перш за все [[кава]] (особливо в Колумбії, де вирощується до 13&nbsp;% світового збору), [[тютюн]] і [[бавовник]]. Крім того, з Колумбії та в меншій мірі з Болівії експортуються значні кількості коки та отриманого з неї [[кокаїн]]у, незважаючи на зусилля урядів припинити наркоторгівлю.
 
Іншими культурами, що в помітних кількостях вирощуються ни цих територіях, є [[банан]]и (в Колумбії, Еквадорі), [[картопля]], [[ячмінь]]. У Карибських Андах сконцентровані райони вирощування бавовнику, тютюну і [[сизаль|сизалю]]. У екваторіальному поясі на середніх висотах вирощують тютюн, каву, [[кукурудза|кукурудзу]] На великих висотах (до 3800 м) вирощують кукурудзу, [[пшениця|пшеницю]], картоплю, а також [[кіноа]], що є найважливішою частиною раціону місцевого індіанського населення. На добре зволожених схилах [[Кордильєра-Орієнталь (Болівія)|Кордильєри-Орієнталь]] (в межах Центральних Анд) вирощують [[цукрова тростина|цукрову тростину]], [[какао]], каву і тропічні фрукти. Багато культур, що вирощуються в Чилі, завезено з Європи&nbsp;— це [[маслина європейська|оливки]], [[виноград]], [[цитрусові]].