Нестеровська Галина Андріївна: відмінності між версіями
[неперевірена версія] | [неперевірена версія] |
Вилучено вміст Додано вміст
стильові правлення |
Ezhinka (обговорення | внесок) |
||
Рядок 15:
Оголошений Київським театром ім. Л. Українки у 1947 році конкурс на оформлення вистави за п'єсою [[П'єр Бомарше|П. Бомарше]] «[[Весілля Фігаро (п'єса)|Весілля Фігаро]]» приніс художниці першу премію, визнання і успіх у глядача, якого полонила вдумлива і надзвичайно тонка характеристика персонажів безсмертної комедії. Художниця як повноправний співавтор-постановник режисувала сценографію в єдиному руслі естетичної цілісності вистави. Здатність зробити певний динамічний акцент, переінтонувати живописно сюжетні та жанрові особливості вистави, властиві сценографічному почерку художниці, яскраво проявилась у цій постановці. Декорації «Весілля Фігаро» отримали весняну прозорість, немовби насичених сонячними променями фарб, що лірично контрастують безлічі комічних ситуацій п'єси П. Бомарше. Декорації вистави були наповнені життєствердним емоційним тонусом і пропонували глядачеві не конкретно-історичну реставрацію місця дії — замок графа Альмавіви або типовий інтер'єр палацу XVIII століття,— а його образноузагальнюючу характеристику, де фрагменти і окремі деталі оформлення несли повноваге метафоричне і алегоричне навантаження. В наступні роки на сцені театру ім. Л. Українки з'являються інші роботи, серед яких високої громадської оцінки здобули вистави «[[Під Золотим орлом]]» Я. Галана, «[[Казка про правду]]» М. Алігер, «[[Сміх та сльози]]» С. Михалкова.
Новою сторінкою в творчості художниці стала робота в кіно. Мільйонна аудиторія цього найпопулярнішого виду мистецтва змогла відкрити для себе талант митця в таких фільмах як «[[У мирні дні]]» ([[1950]]), «[[Доля Марини (фільм)|Доля Марини]]» ([[1953]]), «[[Педагогічна поема (фільм)|Педагогічна поема]]» (1955) за А. Макаренком, «[[Над Черемошем]]» ([[1955]]) за М. Стельмахом, «[[Дівчина з маяка]]» ([[1957]]), «Сашко», «[[Чарівна ніч]]» ([[1958]]), «[[Його покоління]]» ([[1959]]), «[[Люди моєї долини]]» ([[
Не припиняла художниця в ці роки і роботу в театрі. На сцені Львівського оперного театру в 1956 році з'являється цікаве своєрідним прочитанням музики П. Чайковського до опери «[[Черевички]]» сценографічне рішення, де інтонаційна сфера музичної вистави безпосередньо впливала своєю соковитою і рельєфною, м'якою і ліричною народно-пісенною мелодикою на колористику, загальний композиційний задум декорацій.
|