Вікіпедія

Пушик Степан Григорович: відмінності між версіями

Інтерактивний перегляд історії
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
→‎Джерела: + Вікіцитати
Бучач-Львів (обговорення | внесок)
198 021 редагування
Немає опису редагування
Рядок 14:
| Національність = [[Українець]]
| Громадянство = {{UKR}}
| Мова творів =
| Рід діяльності = [[прозаїк]], [[поет]]
| Роки активності = з початку 60-х років
| Напрямок = [[література]]
| Жанр = [[лірика]], [[есе]], [[нарис]], [[казка]]
| Magnum opus =
| Ukrcenter =
| Премії = [[Національна премія України імені Тараса Шевченка]]
| Нагороди = <!-- {{{!}} style="background: transparent"
{{!}} {{шаблон_вищої_нагороди}}
{{!}}}
Рядок 30:
{{!}} {{шаблон_нагороди}} {{!!}} {{шаблон_нагороди}} {{!!}} {{шаблон_нагороди}} {{!!}} {{шаблон_нагороди}}
{{!}}} -->
| Сайт =
| Signature = <!-- Підпис.jpg -->
| Примітки =
}}
'''Степан Григо́рович Пу́шик''' (*[[26 січня]] [[1944]], с. [[Вікторів]] Галицького району Івано-Франківської області)&nbsp;— український [[письменник]], [[літературознавець]], [[фольклорист]], [[журналіст]], громадсько-культурний і політичний діяч, [[кандидат наук|кандидат]] філологічних наук, професор [[Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника|Прикарпатського університету ім. В. Стефаника]].
Рядок 40:
[[Заслужений діяч мистецтв України]].
 
== З життєпису ==
Закінчив [[Тлумач|Тлумацький]] сільськогосподарський технікум (1964) і [[Літературний інститут імені Горького]] у Москві (1973), навчався в на загально-науковому факультеті Чернівецького університету (1964), докторантурі в Інституті мистецтвознавства, фольклору та етнології ім. М. Рильського НАНУ (1995–19961995—1996)
У 60-х роках працював старшим економістом у [[Яворів (Косівський район)|Яворові]], [[Довгополе|Довгополі]] Косівського та Верховинського районів, служив у Радянській Армії (на ракетній базі; 1964–1671964—167), а згодом кореспондентом газети «Прикарпатська правда», головою ради Клубу творчої інтелігенції, керівником літературної студії. Голова оргкомітету і перший голова Івано-Франківського крайового Товариства української мови ім. Т.&nbsp;Г.&nbsp;Шевченка. Був обраний народним депутатом до [[Верховна Рада України|Верховної Ради України]] першого демократичного скликання і був головою підкомісії з питань національних меншин Комісії культури і духовного відродження. Входив до опозиційної [[Народна Рада|Народної Ради]] (1990–19941990—1994).
 
Одночасно&nbsp;— доцент [[Київський університет ім. Т.Шевченка|Київського національного університету ім. Т. Шевченка]].
Рядок 58 ⟶ 59:
Добре зустріла критика збірку оповідань та повістей «Ключ-зілля» (1981), повісті та есеї «Дараби пливуть у легенду» (1991), новели та оповідання «Ватра на Чорній горі» (2001, відзначена першою премією Українського Вільного університету в Нью-Йорку фундації Воляників-Швабінських), повісті й оповідання «Славетний предок Кобзаря» (2001), роман «Галицька брама» (1989, 2006), книжки публіцистики «Івано-Франківщина» (1984), «Українці в Тюмені» (2000, у співавторстві); низки фотоальбомів (спільно з В. Пилип'юком та О. Мінделем): «Землі нев'януча краса. Івано-Франківщина» (1985), «З верховини тисячоліть. Івано-Франківщина» (1999), «Місто на Бистрицях. Івано-Франківськ» (1999), «Де шум потоків і смерек» (2003).
 
Перевидав «Народний калєндар» А. Онищука, опублікував історичний есей «Бусова книга» (2001–20042001—2004, 2007–20082007—2008).
 
Автор перекладу та багатьох досліджень про «[[Слово о полку Ігоревім]]» (зокрема&nbsp;— «Криваве весілля на Каялі», 1990, -&nbsp;— у книзі "«Дараби пливуть в легенду"»; "Нове про «Слово о плъку Ігоревім», 2012), «Моління Данила Заточника», праць з літературознавства, фольклористики, етнографії, історіо­графії, краєзнавства, культурології, статей для енцикло­педій та ін. Зокрема, висловив гіпотезу, що автором «Слова…» і «Моління…» є князь Володимир, син [[Ярослав Осмомисл|Ярослава Осмомисла]] і брат [[Єфросинія Ярославна|Ярославни]], дружини [[Ігор Святославич|Ігоря Святославича]].
 
На сцені Івано-Франківського облмуздрамтеатру ім. І. Франка йшли вистави, п'єси «Земле моя» (у співавторстві), «Заплакані вікна» (1996), «Золотий Тік» (1999), «Я іду по своїй землі» (2005).
 
Вибрані твори С. Пушика у 6-ти томах, 7-ми книгах видаються впродовж 2004–20122004—2012&nbsp;рр.
 
Степан Пушик&nbsp;— автор одного з найбільших щоденників у світі. Цей щоденник налічує близько 300 томів, у кожному з яких є до 200 сторінок.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/wiki/Пушик_Степан_Григорович