Світлосигнальна система аеродрому: відмінності між версіями

Світлосигнальна система аеродрому є складною багатоелементною системою. Правильна робота всіх елементів є обов'язковою умовою створення потрібного рівня безпеки польотів. [[Аеродромний вогонь|Аеродромні вогні]] є головними елементами підсистем ССА, які безпосередньо створюють світлосигнальну картину. У стандартах ІСАО (Міжнародна організація цивільної авіації) зазначено, що найбільш перспективним напрямком підвищення надійності світлосигнальної системи є автоматизація контролю усіх елементів і в першу чергу, аеродромних вогнів як найбільш чисельних, та найменш надійних.<ref name="літ.1"></ref>

 

 

Світлосигнальні системи поділяються на ССА вогнів малої інтенсивності та ССА вогнів великої інтенсивності, тобто розрізняються за яскравістю (потужністю) лампочок і використовуються в аеропортах у залежності від категорії аеродрому. У ССА, зазвичай, входять: вогні наближення, вогні горизонту, вхідні-обмежувальні вогні, вогні зони приземлення, осьові вогні, посадкові вогні та вогні руліжних доріжок. Колір вогнів використовується такий: вогні наближення, горизонтів та посадкові вогні - прозорі; вхідні-обмежувальні вогні, зелено-червоні (зелені показують пілоту під час посадки, що починається ЗПС, а червоні під час злету, що ЗПС закінчується; вогні останніх 600 метрів ЗПС жовті, а руліжних доріжок - сині. До складу ССА входять також кабельні системи, ізолювальні трансформатори та регулятори яскравості, які в автоматичному режимі підтримують сталий струм у кабельних кільцях і завдяки цьому забезпечують нормативну яскравість вогнів. Світлосигнальні системи є споживачами особливої групи першої категорії електроспоживачів, тому їх електроживлення повинно здійснюватися від двох незалежних джерел електропостачання (двох підстанцій), та одного аварійного джерела (зазвичай, дизель-генератора потрібної потужності).